четвер, 1 лютого, 2018, 17:15 Суспільство
Реформа інтернатів: як покінчити з радянським пережитком?
Олександра Чуркіна – заступник Міністра соціальної політики. Фото: Микола Тис/ZIK
Олександра Чуркіна – заступник Міністра соціальної політики. Фото: Микола Тис/ZIK

Сьогодні, 1 лютого, у Львові відбулася обласна конференція під назвою «Разом для дітей!», яка була присвячена реформі системи інституційного догляду та виховання дітей. Йдеться про те, щоб такий радянський пережиток як інтернатні заклади опіки над дитиною зникли в сучасній українській державі. Про необхідність заміни інтернатів іншими формами опіки розпочали говорити в Україні давно, і вже зараз є такі альтернативні форми опіки як прийомні сім’ї, будинки сімейного типу, недавно з’явилися й патронатні сім’ї. У зв’язку з реформою децентралізації процес деінституалізації постає особливо актуальним. В цьому році держава збільшила фінансування на розвиток сімейних форм виховання.

Заступник міністра соціальної політики України Олександра Чуркіна зазначила, що процес реформування інтернатних закладів тільки розпочався. «Зараз ми розробляємо регіональні плани реформування, які мають бути затверджені у кожній області до червня цього року. Не треба сприймати цю реформу системи інституційного догляду як закриття інернатних закладів. Це реформа заради отримання дитиною родини, в якій її будуть любити і дбати про неї», – сказала Олександра Чуркіна.

Вона підкреслила, що дуже важливо сьогодні напрацювати механізми, щоб дитина не потрапляла в інтернатні заклади. За словами Олександри Чуркіної, батьки-вихователі тепер будуть отримувати гідну заробітну плату. Вже другий рік поспіль держава виділяє кошти для того, щоб купувати житло для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, для будівництва дитячих будинків сімейного типу. В цьому році Львівщина отримає з бюджету на це 13,8 млн грн.

«Сьогодні першим етапом цієї реформи є створення регіонального плану. Для цього треба оцінити наявність послуг в громаді, скільки є інтернат них закладів, дітей в цих закладах, щоб зрозуміти, які послуги треба розвинути, щоб жодна дитина не перебувала в інтернатному закладі. Ця реформа розрахована на 10 років. Перший етап реформи закінчується в кінці цього року – тоді будемо мати чіткий план по кожному регіону, що наступні 5 років ми маємо зробити, які заклади мають бути закриті, які – трансформовані, і найголовніше, – які послуги мають бути розвинені на рівні громади для того, щоб діти не потрапляли в інтернатні заклади, особливо діти до 3 років. Ми вже працюємо з міністерством охорони здоров’я, щоб всі будинки дитини були реформовані у Центри реабілітації і паліативної допомоги», – сказав Уповноважений президента України з прав дитини Микола Кулеба.

Микола Кулеба – Уповноважений Президента України з прав дитини. Фото: Микола Тис/ZIK
Микола Кулеба – Уповноважений Президента України з прав дитини. Фото: Микола Тис/ZIK

За його словами, в Україні вже два роки розвивається патронат як державна форма піклування про дитину. До слова, патронат – це форма тимчасового утримання дитини у професійній родині, яку винаймає держава, і ця родина вміє піклуватися про дитину. Така практика існує в усіх країнах.

«Доведено, що для дитини будь-яке переміщення дитини з сім’ї є травматичним. Для того, щоб зберегти від травмування дитину, існує професійна сім’я, яка може дати дитині прихисток, можливо, на тиждень, місяць – адже різне може трапитися з її сім’єю. Ця форма працює в інтересах дитини. В нас вже сьогодні створено до 50 патронатних сімей. Ми вважаємо, що в Україні має функціонувати декілька тисяч таких сімей», – сказав Микола Кулеба.

Він сподівається, що українське суспільство сьогодні буде настільки включене в цю реформу, що простягне руку допомоги сім’ї, дитині, які опинилися за межею нашого уявлення про благополуччя.

Щодо проблеми з усиновленням Микола Кулеба зазначив таке: «Коли дитина потрапляє в інтернатний заклад, то ні директор цього закладу, ні соціальна служба не зацікавлені в наданні дитині статусу, що відкриває можливість її усиновлення. Тому ми сьогодні хочемо, щоб кожна громада була відповідальною. Ми не маємо права позбавляти людину батьківських прав, якщо держава не надала цій родині допомогу. Суть реформування в тому, щоб підтримати сім’ю, надати потрібну послугу, а якщо це не допомагає, то надати дитині статус і якомога раніше дати їй можливість жити в сім’ї (прийомній, всиновлення, опіка, дитячий будинок сімейного типу). Сьогодні основна проблема усиновлювачів – не підготовка документів, а встановлення контакту з дитиною і пошук самої дитини».

Довідка.

Влітку в Україні розпочалась реформа зі складною назвою «деінституціалізація» (ДІ).

За цим терміном ховаються зміни системи дитячих інтернатів, в яких нині перебувають 106 тисяч осіб. При цьому 92% з них мають родину, і лише 8% дітей в інтернатах – сироти.

17% з усіх дітей в інституціях мають інвалідність, усі інші – звичайні діти, чиї батьки за різних обставин не здатні забезпечити їм гідного піклування і виховання в родині.

ДІ – не про закриття інтернатів, як його часто трактують, не про економію коштів, не про те, що завтра діти опиняться на вулиці. Поки не буде сприятливих умов для дитини в її сімї, ніхто не забере її з інтернату.

ДІ – про створення таких умов, за яких потреба в інтернаті, дитячому будинку тощо просто зникне.

Наприклад, мама вирішує віддати двох зі своїх 5 дітей до школи- інтернату. Там діти не лише навчатимуться, а й житимуть. Окремо від сімї. Мама насправді не може сама з ними справлятися, бо мусить ходити на роботу і при цьомуне заробляє достатньо коштів на те, аби прогодувати дітей.

Деякі країни вирішують проблему такої мами тим, що її дітям в звичайній школі надають чотириразове харчування і влаштовують у групи продовженого дня. Тобто мама може працювати, діти не будуть голодними і залишатимуться в сімїмама забере їх після роботи. Целише один з можливих способі вирішення такої проблеми.

У цьому суть ДІдопомога сімї у громаді, аби дитина виховувалась у родині.

Адже безліч досліджень свідчать про шкідливість інтернатів для психічного та інтелектуального розвитку. Особливо, якщо йдеться про маленьких дітейінтернатні заклади наносять невиправну шкоду їхньому мозку (так званий «ефект білої стіни»).

Система інтернатних закладів України в цифрах

В Україні налічується 751 інтернатний заклад для дітей. Ці інституції належать до відомств трьох міністерств: Міністерства охорони здоровя, Міністерства освіти і науки та Міністерства соціальної політики.

39 закладіву системі МОЗ (у них живе та виховується 2.773 дитини), 132у системі Мінсоцу (5.087 дітей), 580у системі МОН (97.923 дитини).

В Україні 1,5% дитячого населення – в інтернатах. У одному закладі живуть та виховуються 100-300 дітей (по 6-16 дітей в кімнаті).

В Австрії, Норвегії 0,1% дітей в інтернатах, у Польщі, Болгарії,

Румунії, Молдові -0,5% дітей в інституціях. В одному закладі мешкає 6- 12 дітей.

В різних областях України співвідношення дітей в інституціях різні.

Наприклад, у Запорізькій області2,53% дитячого населення перебувають в інтернатах, у Харківській області – 2,24%, у Житомирській області – 1,2%. В Одеській області ще менше дітей в інституціях – 1,03% від усього дитячого населення регіону, а в Київській – лише 0,66%.

Ці дані показують: є інтернатні заклади – будуть у них діти. Якщо на території громади є інтернат для дітей з вадами психічного розвитку, знайдеться багато дітей з вадами психічного розвитку. Якщо є санаторна школа-інтернат для дітей з легеневими захворюваннямизнайдуться діти з такими захворюваннями.

Держава витрачає на інтернатні заклади мільярди гривень. Водночас на фахівців з соціальної роботи, які працюють з сімями і уберігають дітей від потрапляння до інтернату, – витрати зменшуються.

За період з 2013 по 2016 роки кількість таких фахівців скоротилась на 64%, працівників служб у справах дітей – на 19%.

При цьому витрати на утримання інтернатів постійно зростають: з 5,1 мільярдів гривень у 2014 роцідо 6,4 у 2015-му і понад 7 мільярдів у 2016 році.

Проте абсолютна більшість цих коштів йде не на речі чи продукти для дітей, а на утримання будівель та оплати роботи персоналу.

У 2016 році на інтернатні заклади було виділено 7 мільярдів гривень. Ще 250 мільйонів надійшло від благодійників. З цієї суми 85% було витрачено на оплату комунальних послуг та заробітної плати співробітникам інтернатів.

Якщо ви вирішили, що через такі великі витрати на персонал в інтернатах працюють переважно висококваліфіковані спеціалістито ви помиляєтесь. 70% з нихтехнічний персонал, 29%вихователі та вчителі і лише 1%вузькопрофільні спеціалісти.

На дітей виділяється 27 гривень на день: 23 на їжу, 3 гривніна одяг та 1 гривняна ліки (дані дослідження «Ілюзія захисту»).

Більшість дітей перебувають в інтернатних закладах понад 10 років. За цей час їхні особистісні звязки з батьками можуть зруйнуватися. Часто діти-вихованці інтернатів виростають не підготовленими до самостійного життя, не мають необхідних соціальних умінь та навичок.

Успішно реалізуються в житті менше 10% випускників інтернатних закладів.

Адже середовище інтернатного закладу не сприяє формуванню у дитини здатності вибудовувати стосунки протягом життя, що становить пряму загрозу для створення власної сімї.

Процес ДІ розпочався із затвердженням Кабінетом міністрів Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки і Плану реалізації її першого етапу (9 серпня 2017 року).

Відповідно до Національної стратегії, вже у 2026 році дітей в інституціях має бути менше 0,5% від загальної кількості (зараз1,5%). А ті діти, хто за різних причин все ж залишаться в інституціях, а не в сімяхжитимуть у невеликих установах в умовах, максимально наближених до сімейних,до 10 осіб в одному закладі.

У кожній громаді зявляться доступні і якісні послуги для сімей з дітьми. Буде існувати ринок цих якісних послуг, не менше 50% з яких будуть надавати професійні громадські організації.

Наразі триває перший етап реалізації стратегії.

Кожен регіон має оцінити свою мережу інтернатних закладів, зясувати, які діти до них потрапляють та чому, які є соціальні, освітні, реабілітаційні медичні послуги вже зараз.

На наступному етапі кожен регіон буде готувати власний план реформування.

План дій І етапу реалізації Стратегії передбачає, що міністерства спільно з громадськими організаціями, місцевою владою та експертами повинні:

- розробити і ухвалити нормативно-правові акти, організувати методичне забезпечення, необхідне для впровадження реформи системи інституційного догляду та виховання дітей;

- проаналізувати існуючу мережу закладів інституційного догляду за дітьми, оцінити забезпечення прав дітей в кожному регіоні і затвердити регіональні плани реформування системи інституційного догляду та виховання дітей;

- сформувати і навчити регіональні команди по впровадженню вищезгаданої стратегії;

- розробити навчальні програми для підготовки, перепідготовки фахівців, зокрема тих, які працюють з дітьми з особливими освітніми потребами;

- розробити критерії моніторингу процесу реформування системи інституційного догляду та виховання дітей;

- залучити інвестиції для впровадження реформи системи інституційного догляду та виховання дітей.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-09-22 16:55 :54