Новини » Суспільство 187

Шість годин сну – максимальне «задоволення» в ГУЛАГу, – історик

ZIK

Після виснажливої 12-годинної неймовірно виснажливої фізичної роботи на лісопильні бранці ГУЛАГу долали ще близько трьох кілометр пішки. Діставшись свого бараку близько опівночі, вони просто падали з ніг від утоми.

Про це йдеться в фільмі «Жінки в ГУЛАГу» проекту «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» (щосуботи о 22:00 на телеканалі ZIK).

Марія Віслапуу – бранка ГУЛАГу родом з Львівщини. Із незвичним для українців прізвищем жінка повернулася уже після заслання. Лише від слова «ГУЛАГ» у неї досі перед очима постає суцільний жах і тільки єдиний світлий спогад – знайомство із майбутнім чоловіком. А ще задовго до того, 15-річною школяркою, вона й уявити не могла, куди занесе її доля. Після короткого вишколу, тоді ще юна Марія Гриб обрала собі псевдо Роксолана.

Повернувшись із чергового завдання, вдома Марія застає брата зажуреним. Станичний Організації українських націоналістів геть похнюпив носа. Із Жирівки до Львова терміново потрібно доправити небезпечний вантаж. Василь довго сумнівається, та врешті доручає це рідній сестрі. Натомість Марія намагається приховати своє хвилювання від брата та уважно слухає усі його настанови.

«Тоді з нами сіла монахиня, а на мості завжди стояли німецькі поліцаї. Вони перевіряли усіх людей та відбирали у них продукти. Якщо вони дізналися б, що я везу пістолети, мене б розстріляли. Я попросила монахиню, щоб вона взяла течку під свій одяг, і вони не посміли її рухати», – розповідає Марія Віслапуу.

Жінці неабияк пощастило – вона доправила зброю до міста і залишилася неушкодженою. Невдовзі дівчина із братом перебирається до Львова та вступає в педагогічне училище. Здавалося б, ніщо не віщує біди. Та 6 лютого 1946-го, тільки-но вклалися спати, раптом у двері чують грюкіт.

Просто посеред ночі до хати вдираються троє міліціонерів. Двоє з них одразу ж виводять Василя з квартири. Третій тим часом нишпорить по  хаті і зовсім випадково натрапляє на патріотичний вірш, який написала Марія. Слідом за братом забирають і нажахану дівчину.

«На Василя у них було значно більше доказів, натомість задля затримання Марії було менше підстав. Її матір домовлялась про звільнення, очевидно, дала хабара. Тоді дівчину відпустили», – зауважила кандидат історичних наук.

Марія ще не встигає оговтатися від першого арешту, як через три тижні по неї приходять вдруге. 18-річна дівчина уже добре знає, що на неї чекає. Вона просить дозволу зайти до сусідки, і через кілька хвилин повертається із теплим коцом. Готова до холодної камери, Марія смиренно йде до в’язниці, сподіваючись побачити там свого брата.

Після другого арешту Марію Віслапуу засуджують до 5 років таборів та ще стільки ж – заслання. Дівчина опиняється за 3 тисячі кілометрів від дому – у ГУЛАГу, в республіці Комі. Натомість її брату Василеві дають вдвічі більший термін та етапують до Норильська.

Після 12-годинної неймовірно виснажливої фізичної роботи на лісопильні, з якою не кожен міцний чоловік упорався б, Марія долає ще близько трьох кілометрів пішки. Діставшись свого бараку близько опівночі, бранка просто падає з ніг від утоми.

«Дорога на роботу і з неї не входила до робочого графіку. Тому до 12 годин роботи додаємо ще мінімум по годині на дорогу. Якщо ще додати час на прийом їжі, то виходить, що 6 годин сну – максимальне «задоволення» в ГУЛАГу», – підкреслив кандидат історичних наук Віталій Ляска.

загрузка...
загрузка...
Loading...