Соборність: найбільший урок – це Крим і Донбас
Тетяна Вергелес
головний редактор Інформаційного агентства
«Західна інформаційна корпорація» (IA ZIK)

День Соборності. Хотіла змовчати, але таки скажу. Певна частина публічно впізнаваних людей на заході України життя присвячують, аби усе, що рухається й не рухається в Україні, підганяти під свою бачення «несоборності» України.

На це в них налаштований зір, нюх і кінчик язика. З цим ніц не зробиш. І для святого спокою в душі і суспільстві легше сприймати це не як кремлівські підступи й гібрид, а як плюралізм думок, демократію, на яких тільки й може втриматися соборність. Зрештою, Львів, «западенців» не можна звинувачувати у незнищенності отих вкраплень такої «несоборності» у палітрі уявлень про Українську державу – історія давала гірки уроки, коли соборність була рівнозначною підпорядкованості Москві.

Але. «Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів» – Іван Франко.

Маємо поважати всі позиції, але мусимо твердо стояти на своєму. А саме: часи змінилися, Українська держава відбулася; ставити під сумнів соборність – ставити під сумнів державність... Найбільше кульгає порівняння держави із сім’єю: щось не так – розлучилися, розбіглися, поділили майно й по всьому. Якщо почати розмінювати, розпродувати, спільний дім-державу, з легкістю віддавати території, то цілком реально стати безхатьком, піти по світу з торбою – мігрантом, де ти всім чужий.

Соборність – це команда, а не випадковий зброд (набрід українською). Так, влучніше порівняння з командою – яка працює над складним, непростим проектом. І успіх проекту – у злагодженості усіх разом і кожного окремо. І у порядних, шляхетних топ-менеджерах. У свідомій еліті.

Свято Соборності мало б нагадувати людям протилежних поглядів, уподобань та смаків, що є принципова річ, яка нас, таких різних, об’єднує – приналежність до однієї держави. «Рівність» кожного з нас мала б утворювати злагоджену симфонію неподільності українського народу. І багато тут залежить від диригента – влади, яка десь там, зі столичного олімпу, «керує процесом». Потрібна щоденна робота на зближення регіонів, які чимало часу перебували у стані міжусобиць. «Розділяй і володарюй» – цей принцип, який сповідувала центральна влада, й призвів до втрати Криму, до того, що ми маємо на Донбасі. З цього слід винести головний УРОК.

Розумію, написала багато букв. Але якщо просто – все набагато оптимістичніше й світліше, аніж нам малюють теоретики цього питання. ПОКИ ВОНИ ЗАПЕРЕЧУЮТЬ СОБОРНІСТЬ, МИ СОБІ ПРОСТО ЖИВЕМО СОБОРНО. Так, наразі буксує нормальне авіа-залізничне сполучення за притомними цінами між регіонами. Але ніхто нам не може перешкодити спілкуватися у соцмережах, працювати над спільними проектами, разом робити добрі, корисні для України справи, йти назустріч одне одному.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-06-20 18:34 :45