четвер, 18 січня, 2018, 16:18
І в сніг, і в дощ: що виводить людей на загадкову китайську гімнастику
10

У Львові, у парку імені Івана Франка, ось уже більше трьох років навчають китайської гімнастики – оздоровчо-бойового мистецтва тайцзицюань. Навесні, влітку, восени і взимку, кожен другий день, за будь-якої погоди, відбуваються ранкові заняття.

Тайцзицюань – це оздоровчо-бойове мистецтво, або так звана китайська гімнастика. Цій системі тренування тіла й духу вже багато століть. За цей час розвинулися різні напрямки та з’явилися мільйони послідовників. Головне завдання тайцзицюань – це допомогти людині краще усвідомити своє тіло, дух і світ довкола.

Уже більше трьох років сімейна пара Борис Васильєв та Олена Чукаріна, у парку ім. Івана Франка, регулярно навчають китайської гімнастики своїх учнів. Зранку, о 9:00, у понеділок, середу, п’ятницю та суботу – близько десяти людей збирається під альтанкою-ротондою у самому центрі парку. Чи дощ, чи сніг – не має значення, адже навчання проходять за будь-якої погоди.

Фото: Юра Мартинович/ZIK
Фото: Юра Мартинович/ZIK

Спочатку відбувається розминка, потім триває повторення вже пройдених вправ, навчання нових і відпрацьовування їх попарно – загалом, заняття займає близько двох години.

Фото: Юра Мартинович/ZIK
Фото: Юра Мартинович/ZIK

Борис Васильєв – особа знакова для українського тайцзицюань. Він є одним із засновників цього руху у Львові. До того ж, він вважається одним із перших, хто почав навчати в Україні такого стилю китайського бойового мистецтва як Він-Чунь.

Борис Васильєв. Фото: Юра Мартинович/ZIK
Борис Васильєв. Фото: Юра Мартинович/ZIK

Історія шифу («вчитель-наставник») Бориса Васильєва тим цікава, що він практикує китайські бойові мистецтва з дитинства. Його мати працювала викладачкою української та російської мов для іноземців у Політехнічному інституті (зараз – Національний університет «Львівська політехніка»). У неї навчалися кубинці, індуси, китайці, в’єтнамці. Мама Бориса часто проводила літературні вечори. Китайські та в’єтнамські студенти приходили до сім’ї Васильєвих у гості, і відтак почали навчати хлопця своїх національних бойових мистецтв. Відтоді він захопився китайською гімнастикою. Студенти закінчили інститут і повернулися на батьківщину, тому Борис сам став шукати для себе нових майстрів тайцзицюань. Пошуки привели його у Китай, де він багато років вдосконалював своє мистецтво. І ось уже тридцять років, як Борис Васильєв вважається майстром тайцзицюань. За цей час він навчив сотні, якщо не тисячі, людей тонкощів східного оздоровчо-бойового мистецтва.

Фото: Юра Мартинович/ZIK
Фото: Юра Мартинович/ZIK

«Всі ці вправи – це дуже корисний масаж. Завдяки ним, нема у тілі місця, яке б не відчуло позитивний ефект. Адже пропрацьовується кожна клітина. У нашому тілі виникає дуже багато блоків, втрачається еластичність. Ми багато речей робимо у одному положенні. Якщо не робити різного роду вправи, то від застою виникають ті ж пухлини, настає, так би мовити, «брежнєвський застій» тіла. Тайдзицюань дозволяє усвідомити можливості свого організму і почуватися здоровим, бути у гармонії із собою. Однак, дуже багато залежить від загального балансу, зокрема великий вплив має здорове харчування», – пояснює Борис Васильєв.

Він також розповідає, що, хоч тайцзицюань – це бойове мистецтво та у ньому немає агресії.

Фото: Юра Мартинович/ZIK
Фото: Юра Мартинович/ZIK
Фото: Юра Мартинович/ZIK
Фото: Юра Мартинович/ZIK

«Тайцзицюань вчить бути гнучким, не напруженим і поводитися, як змія. Коли тіло втрачає свою еластичність, то одразу старіє. В принципі, тайцзицюань – це бойове мистецтво, розроблене воно для самозахисту слабких людей. Звісно, якщо правильно виконувати вправи, то можна нанести дуже важких фізичних травм супротивнику», – каже Борис Васильєв.

Його дружина Олена Чукаріна є онукою легендарного гімнаста Віктора Чукаріна, який у складі команди СРСР здобував 11 олімпійських нагород, сім з яких є золотими. Пані Олена розповідає, що за своєї молодості не почувала себе так добре, як зараз. Вона уже тринадцять років регулярно практикує китайську гімнастику.

Олена Чукаріна. Фото: Юра Мартинович/ZIK
Олена Чукаріна. Фото: Юра Мартинович/ZIK

«Тайцзицюань – це комплексна система, яка працює з трьома складовими: тілом, енергією, та духом. Це водночас оздоровча гімнастика та бойове мистецтво. Також це медитація у русі, адже рухи повільні, перетікають з одного положення в інше. Розвивається увага й зосередженість над кожним переміщенням тіла. Відчуваєш тоді не контроль, а усвідомлення. Бо контроль передбачає якусь напругу, а тут ти комфортно занурений у ті вправи, які робиш. Власне, за рахунок цього й відбувається славнозвісне оздоровлення. Свого часу я мала постійні проблеми із здоров’ям. Коли була молодою, то могла навіть посеред вулиці знепритомніти. Та коли почала практикувати китайську гімнастику, то всі проблеми залишилися у минулому. Я ще ніколи не була такою здоровою, як зараз», – розповіла Олена Чукаріна.

Також, вона говорить, що у Львові бракує місць, де можна займатися на відкритому повітрі. Адже коли дощ, таких альтанок, як у парку Франка, практично немає ніде.

Фото: Юра Мартинович/ZIK
Фото: Юра Мартинович/ZIK

В Україні зацікавленість китайською гімнастикою та іншими бойовими та оздоровчими мистецтвами із Китаю почалася у 80-90-ті роки минулого століття. Саме тоді групи охочих навчитися древньої мудрості Сходу складалися навіть із сотні чоловіків та жінок. У минулому десятилітті зацікавлення різко впало, та останніми роками, як запевняють майстри, знову зростає. Сучасні умови життя стимулюють людей шукати оптимальні для себе рішення, які можуть зберегти силу тіла й духу.

Фото: Юра Мартинович/ZIK
Фото: Юра Мартинович/ZIK

Олена та Борис кажуть, що почати практикувати тайцзицюань ніколи не пізно. Протипоказань практично немає, якщо тіло й дух не запущені сильно.

Звісно, китайська гімнастика не може допомогти при важких генетичних захворюваннях. Та у всіх інших випадках – це шлях до здоров’я, гармонії з собою та навколишнім світом.

Юра Мартинович,
ІА ZIK

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2018-05-20 22:42 :24