субота, 6 січня, 2018, 10:57 блоги Суспільство
Магія Різдва
Тетяна Андрєєва
журналіст, редактор IA ZIK

Коли надворі сходять сутінки, усі чекають першої зорі. Урочисто зносять на стіл, вкритий вишитим обрусом, миски-полумиски з наїдками, наймолодші по кілька разів перелічують страви, аби їх було 12, якась особлива панує атмосфера в домі й радісно тріпоче серце.

Ще відучора творився магічний ритуал. Перевіряли продукти, чи, бува, нічого не забули, готувалися наїдки до пісної вечері та різдвяного снІдання.

Хтось із чоловіків тер мак, а діти, обсівши його, намагалися встромити в макітру пальця, аби поцупити трохи тих ласощів. «Не облизуй макогона, бо будеш мати лисого чоловіка», – сварилась бабця.

Діти вкотре підливали ялинку та чекали, коли бабуся почне розкладати м’ясо на холодець. Його ставили варити на ніч на малюсінький вогонь, щоб, «храні Бог, не закипів». Ми, малі, вимивши по кілька разів руки, – щоб допустили до столу з великою каструлею, товкли кістками об стіл, вибиваючи кістковий мозок, і аж вищали від задоволення, коли від желатину на руках злипалися пальці.

І без окремого нагадування йшли спати, бо завтра «особливий день».

Як смеркалося, встелялась долівка сіном. Вносили великого стола, за яким збиралася родина.

Запам’ятався особливий аромат – усі ці пахощі ялинки, сіна, куті, пампухів змішувалися, й здавалося, що так пахнуть ангели. Видавалось, що ось-ось пролунають срібні дзвіночки й з неба посиплять золоті блискітки.

Запалювалася свічка. Всі бралися за руки й найстарший мовив молитву. А далі, скуштувавши куті, нас малих пускали під стіл квокати – щоб курчата водилися. І ми там квокали, рохкали, нявкали й мукали. А потім слухали одну й ту ж оповідку, як дід Клим чи хтось з інших поважних предків, підкидав дерев’яною ложкою кутю під стелю.

Відійшло село, не вносять із хліва сіно, а діти не квокають під столом. Перетворились на ангелів дід з бабусею. Став меншим різдвяний стіл. Та все так же палиться свічка, читається молитва, повертаються до батьківського дому ті, хто пішов на свій хліб – твориться магія Різдва.

Дякуємо Богу, що прожили цей рік, просимо здоров’я й щоб нас не стало менше.

А ще, сидячи в теплі в родинному колі, згадаймо тих, хто в своїх руках і на своїх плечах тримають мир і спокій. Бо як казав дідусь – з якоюсь особливою печаллю, – не дай Бог, діти, вам побачити війну!

З Різдвом Христовим усіх нас!

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-09-25 06:12 :56