п'ятниця, 22 грудня, 2017, 10:10 Суспільство
Цех цирульників та лікарські товариства: як медики формували громадянське суспільство
Мар'ян Панчишин (у центрі) з колегами
Мар'ян Панчишин (у центрі) з колегами

Лікарі віддавна були одними з найбільш вчених представників суспільства. Навіть класична університетська освіта, аж до Нового часу, включала юридичний, філософський, богословський та медичний факультети. Тому, відповідно, лікарі були важливими рушіями суспільного розвитку, формування національної ідентичності та громадянського суспільства. На наших землях таким осередком стало Товариство галицьких лікарів, засноване 150 років тому, у 1867 році.

Про лікарські організації та їх роль у розвитку Галичини у книзі Оксани Стадник «Лікарські товариства у Львові до 1939 року», яка нещодавно була опублікована у видавництві «Аверс».

Лікарські товариства у Львові до 1939 р. Фото: ZIK
Лікарські товариства у Львові до 1939 р. Фото: ZIK

У давнину медики поділялись на класичних лікарів та цирульників. І якщо перші були ще тими індивідуалістами, то другі завжди тримались купи і дотримувались основних правил життя та самоорганізації середньовічного суспільства – створювали цехи. У Львові цех цирульників був заснований у 1512 році, хоча перші згадки про представників цієї професії та їх об’єднання сягають XIV ст.

Герби цеху цирульників. Фото: m-sestra.ru
Герби цеху цирульників. Фото: m-sestra.ru

Таким чином, можна стверджувати, що цех цирульників був першою професійною спілкою лікарів. Цирульники в ті часи, окрім характерних перукарських послуг, займалися лікуванням ран, стоматологією (вириванням зубів), хірургічними операціями, вправлянням кісток та переломів, кровопусканням, ставленням банок та виготовленням ліків. Та й слово цирульник – це дещо видозмінена похідна від латинського chirurgicus (хірург).

Цирульник за роботою. Середньовічна гравюра
Цирульник за роботою. Середньовічна гравюра

Таким чином лікарям з класичною освітою, фактично, залишалась робота терапевта широкого профілю. Вони лікували все, що не можна було зашити, відрізати, вирвати, вправити та намацати. А, враховуючи рівень тодішньої медицини, залишалось не так вже й багато, правда, лише у часи відсутності епідемій, які, зрештою, постійно чергувались з періодами великого мору. До того ж, конкурували вони ще й з аптекарями. До прикладу, знаменитий львівський лікар Павло Кампіан ворогував зі своїм сусідом-аптекарем Павлом Абрагамовичем. Правда, їхні діти Мартін та Ельжбета закохалися й одружились, помиривши роди.

Саме тому таких «патентованих» лікарів було не так вже й багато у певній місцевості. До такої незначної їх кількості призводила й висока вартість навчання та тривала «післядипломна» освіта – мандрівки цивілізованою Європою. Та й послуги свої вони оцінювали доволі високо – були доступними лише верхівці суспільства.

Цирульник під наглядом лікаря ампутує кінцівку хворому. Середньовічна гравюра
Цирульник під наглядом лікаря ампутує кінцівку хворому. Середньовічна гравюра

Така ситуація створювала умови, які не сприяли утворенню професійних об’єднань цих фахівців. До того ж, фактично, не було й лікарень, де медики могли б пересікатись. Ті одиничні шпиталі, які виникали у містах, були більше притулками та хоспісами, аніж медичними закладами.

Шпиталь Лазаря у Львові
Шпиталь Лазаря у Львові
Шпиталь Лазаря у Львові
Шпиталь Лазаря у Львові

Ситуація змінилася з приходом до Львова австрійської влади наприкінці XVІІІ століття. Саме в той час по усій Австрійській імперії за наказом Йосифа ІІ почали утворювати, можна сказати, державну систему охорони здоров’я – загальні шпиталі у кожному місті країни, починаючи з повітів.

Обслуговували пацієнтів, не залежно від національності та віросповідання, фахові лікарі. Догляд за хворими здійснювали, в основному, сестри милосердя. Як правило, ці шпиталі утримувались за державні або міські кошти. Інколи їм допомагали окремі благодійники.

Після Львова, шпиталі були створені у Самборі (1825), Дрогобичі (1831), Бродах (1831), Коломиї (1835), Тернополі (1837), Станіславові – зараз Івано-Франківськ (1841), Жовкві (1844), Золочеві (1847), Стрию (1848), Сокалі (1878), Перемишлянах (1897) та Турці (1910).

Львівський загальний шпиталь був створений у 1783 році. Історія його виникнення пов’язана з двома чернечими орденами Піярів та Боніфратріїв, згромадження яких були розташовані поруч на ділянці між вулицями Личаківською та Пекарською.

Карта з зображенням монастиря Боніфратріїв та колегії Піярів. Карта з архіву ЦМІ
Карта з зображенням монастиря Боніфратріїв (1) та колегії Піярів (2). Карта з архіву ЦМІ

У монастирі Боніфратріїв при Личаківській дорозі, фактично, ще сто років до того, з кінця XVII ст. існував шпиталь, який був створений з ініціативи та фінансової підтримки майбутнього короля Польщі Яна Собеського. У ньому надавали медичні послуги хворим на різні недуги, в тому числі й військовим.

Монастир Боніфратріїв і його фундатор Ян Собєський. Фото: photo-lviv.in.ua
Монастир Боніфратріїв і його фундатор Ян Собєський. Фото: photo-lviv.in.ua

Неподалік нього ближче до вулиці Пекарської при теперішній вулиці Некрасова у другій половині XVIIІ ст. почали спорудження Колегії Піярів. Цікаво, що ця будівля, яка планувалась під навчальний заклад, перейшла у розпорядження лікарні а, врешті, стала знаменитим медичним вишем.

Отож, у 1783 році шпиталь монастиря Боніфратріїв реорганізували та перевели у приміщення Колегії Піярів, а монастир віддали під військовий шпиталь, який відкрили у 1785 році. До речі, в цьому приміщенні він функціонує і досі.

У 1854 році львівський Загальний шпиталь набув статус Крайового, хоч і до того часу до нього на лікування з’їжджались пацієнти з усієї Галичини.

Колегія Піярів. Зараз головний корпус Львівської обласної клінічної лікарні. Фото: haidamac.org.ua
Колегія Піярів. Зараз головний корпус Львівської обласної клінічної лікарні. Фото: haidamac.org.ua

Впровадження мережі Загальних шпиталів призвело до розвитку медицини та кооперації лікарів. Окремі з них входили до Віденського товариства лікарів. Разом з тим фахові об’єднання в галузі почали утворюватись і у Львові. Дослідники згадують про перші з них: організацію «Медичні обговорення», засновану 1842 року та Асоціацію практикуючих лікарів Львова 1845 року.

Ідея створення фахової організації на сучасний лад виникла ще на початку 1860-х років. В наступні роки проходила робота над статутом та отриманням імператорського дозволу і, врешті, у грудні 1867 року відбулися установчі збори Товариства галицьких лікарів (ТГЛ), у яких взяли участь 47 медиків.

Багато років Товариство було осередком не лише наукової роботи, але й репрезентантом лікарів у вирішенні суспільних справ. Своїми завданнями ТГЛ ставило науково-дослідницьку та організаційну роботу, етичні проблеми, фінансову підтримку лікарів та членів їх родин.

Інформація про створення Товариства галицьких лікірів, 1867 рік. Джерело: Книга Оксани Стадник «Лікарські товариства у Львові до 1939 року»
Інформація про створення Товариства галицьких лікірів, 1867 рік. Джерело: Книга Оксани Стадник «Лікарські товариства у Львові до 1939 року»

Діяльність Товариства набула неабиякого розмаху. Станом на 1914 рік ТГЛ налічувало 445 членів та територіально ділилось на 21 секцію.

І хоча польська лікарська спільнота спочатку скептично ставилася до ідеї створення Галицького товариства, згодом висловлювала думку, що його осередок мав би базуватись у Кракові, а не Львові. Та, врешті, визнала заслуги та рівень ТГЛ і попросила включити до його складу і Краківське лікарське товариство, що й відбулося у 1908 році.

Попри спротив консервативно налаштованих лікарів, членами товариства могли стати медики різних національностей та віросповідань, також жінки. До прикладу, у міжвоєнний період жінки становили восьму частину членства ТГЛ.

Першою жінкою-лікарем у Польщі та й цілій Австро-Угорщині стала українка Софія Окуневська-Морачевська. Згодом вона також першою отримала статус доктора медицини. Першою випускницею медичного факультету Львівського університету також стала українка – Марія Ясініцька.

Збори товариства відбувались у різних приміщеннях, оскільки свого власного у них тривалий час не було. Найдовше у 1898-1910 рр їхня оселя містилась за сучасною адресою вул. Руська, 1 (тильна сторона «будинку Просвіти»), згодом – у приміщенні Загальної поліклініки на вулиці Лінде (теперішня – Ліста, 5).

Спочатку Товариство мало намір побудувати будинок для своїх потреб на вулиці Зиблікевича (теперішня Франка, 26). То згодом продало парцелю та долучилося до будівництва Лікарського дому на вул. Конопнипцької, 3, спільно з іншими лікарськими товариствами. Будинок був зведений у 1935-36 роках за проектом інженера Т. Врубеля та Л. Карасінського. Що цікаво, будинок і досі належить до лікарської спільноти – тут розмістився Департамент охорони здоров’я ЛОДА.

Лікарський дім. Зараз будівля Департаменту охорони здоров'я ЛОДА. Фото: Вікіпедія
Лікарський дім. Зараз будівля Департаменту охорони здоров'я ЛОДА. Фото: Вікіпедія

Товариство вело активну харитативну діяльність. Спочатку на ці витрати йшла частина членських внесків. Тоді допомагали вдовам лікарів та сиротам по них, також хворим, старим і немічним лікарям, згодом і незаможним здібним студентам. Це були як разові виплати, так і регулярні пенсії. Також проводилися додаткові збірки, на благодійні цілі також йшли внески з Різдвяного лікарського балу. Немало заможних лікарів жертвували значні суми на іменні фонди. Витрати з цих фондів завжди були відкритими і публікувались щороку.

Також лікарі надавали безкоштовну допомогу, обстеження та лікування для безробітних.

Долучилися львівські лікарі і до розвитку курорту в Моршині, де їм було подаровано великий маєток. Спочатку вони віддавали його в оренду, але у середині 1930-х років почали спорудження пансіонату «Курортний дім» (зараз – « Мармуровий палац»).

Пансіонат «Курортний дім». Зараз санаторій «Мармуровий палац» у Моршині. Фото: mpalace.com.ua
Пансіонат «Курортний дім». Зараз санаторій «Мармуровий палац» у Моршині. Фото: mpalace.com.ua

Також велася активна наукова та дослідницька діяльність, впроваджувались новітні методи роботи. Про це доповідали на регулярних засіданнях Товариства. Найцікавіші доповіді публікувались у періодиці ТГЛ, а також у європейських та світових виданнях. Вели члени Товариства і науково-педагогічну діяльність: проводили регулярні курси для провінційних лікарів з демонстрацією найновіших методів та обладнання. Ними була сформована й велика бібліотека медичної літератури, яка налічувала декілька тисяч томів.

ТГЛ активно співпрацювало з Крайовою службою здоров’я, організовуючи комісії у щодо різних проблемних питань. Так, комісії були створені щодо санітарного стану Львова, щодо шкідливого впливу річки Полтви, щодо створення централізованої молочарні, щодо боротьби з епідемією холери. Слово Товариства було вирішальним і щодо впровадження обов’язкового щеплення від віспи у 1879 році.

Також вони розробляли загальні засади вдосконалення діяльності шпиталів: розроблено статут та службові інструкції, збільшено кількість лікарів, підвищено зарплати, розроблено систему харчування, а з 1870 року залучено на постійній основі сестер милосердя до роботи медсестрами. Стосувалися ці зміни і розвитку гмінних муніципальних та повітових шпиталів у Галичині, число яких сягало 55. Також у гмінах було створено місцеві служби здоров’я.

Долучилося ТГЛ і до справи добудови приміщення Загального шпиталю в Колегії Піярів, яка не зрушувала з місця впродовж 100 років.

Та одним з найбільших досягнень Товариства було відкриття у 1891 році при Львівському університеті медичного факультету.

До того ж, у 1881 році лікарі дробилися відкриття у Львові Ветеринарної школи.

Ще однією важливою віхою у розвитку медицини у Львові було створення Рятункового товариства – праобразу служби швидкої допомоги. Воно було створене за зразком товариства у Відні у травні 1893 року.

Ініціатором створення рятувальної станції у Львові був член ради міста д-р Едвард Стройновський, якого підтримав президент міста Едмунд Мохнацький. Для отримання професійної консультації до Львова був запрошений засновник Віденської Рятувальної станції барон Яромир Мунди. Саме він подарував львів’янам перші елементи обладнання. Новий заклад спочатку був розміщений у Ратуші, а з 1901 року в спеціально для цієї мети побудованому будинку Пожежної Охорони на збігу вул. Підвальної і площі Стрілецької.

Будівля Міської пожежної охорони на вул. Підвальній. Зараз Управління пожежної охорони ДСНС України у Львівській області. Фото: photo-lviv.in.ua
Будівля Міської пожежної охорони на вул. Підвальній. Зараз Управління пожежної охорони ДСНС України у Львівській області. Фото: photo-lviv.in.ua

Спочатку допомогу надавали лише на станції, а згодом – були організовані виїзди. Персонал складався з лікарів та санітарів. Вдень чергувало 8 лікарів, а вночі – 1. Служба була дуже ефективною та потрібною, проте постійно стикалась з браком фінансування. Та це не заважало їй, окрім медичних послуг, організовувати ще й курси першої медичної допомоги при нещасних випадках.

В кінці 1920-х років місто закупило чотири спеціалізовані автомобілі, які надалі називались каретками, оскільки до цього швидка допомога використовувала карети, запряжені кіньми. На боках автомобілів було написано Львівське Добровільне Рятункове Товариство («Lwowskie Ochotnicze Towarzystwo Ratunkowe»).

Машина львівської рятувальної служби біля будинку Міської пожежної охорони на вул. Підвальній. Фото: photo-lviv.in.ua
Машина львівської рятувальної служби біля будинку Міської пожежної охорони на вул. Підвальній. Фото: photo-lviv.in.ua

Поряд з Товариством галицьких лікарів та ще десятком профільних медичних об’єднань у Львові існували й лікарські організації за національним принципом. Адже у спілки, що контролювалися польською більшістю, не так легко було потрапити фахівцям інших народностей, особливо це стосується ХХ ст.

Так, існувало єврейське Товариство поширення гігієни, яке розташовувалось у чудовій споруді лікарні на вулиці Раппопорта. Єврейський шпиталь був зведений у 1903 році на кошти голови правління лічниці, колишнього глави Іпотечного банку Мавриція Лазаруса та його дружини, яка за власний кошт закупила у Європі найсучасніше обладнання. У лікарні надавали допомогу, в основному, представникам єврейської громади, але потрапити на огляд чи лікування могли й інші хворі. Відзначають, що у найтяжчі воєнні роки неєврейських клієнтів було близько третини.

Єврейський шпиталь на вул. Раппопорта у Львові. Фото: Вікіпедія
Єврейський шпиталь на вул. Раппопорта у Львові. Фото: Вікіпедія

Для української громади лікарські товариства також відіграли потужну роль у консолідації та розвитку. Можна відзначити, що у Львові їх було щонайменше три: Товариство «Народна лічниця» – (1903), Українське лікарське товариство (1910) та Українське гігієнічне товариство (1929). Вони існували, як національні організації, а їхні провідні діячі водночас належали до інших лікарських товариств у Львові, Кракові чи Відні.

Спочатку у 1903 році було створено товариство «Народна лічниця», до складу якого увійшли понад 800 членів. Вже через декілька місяців біло відкрито амбулаторію «для несення дарової лікарської помочі мешканцям Львова та цілої Галичини без різниці віросповідання і народності». Приміщення та всіляке сприяння для функціонування лікарні надав митрополит Андрей Шептицький. Обладнання для лічниці закупив Євген Озаркевич. Спочатку у закладі діяло 4 відділи, а у 1912 році їх було вже 12. У міжвоєнний період «Народна лічниця» стала лікарнею з дуже доброю репутацією та високим фаховим рівнем лікарів.

Будівля Народної лічниці у Львові. Фото: photo-lviv.in.ua
Будівля Народної лічниці у Львові. Фото: photo-lviv.in.ua

У 1910 році вже було створено організацію більш загального профілю – Українське лікарське товариство. Першим його головою став Євген Озаркевич, відомий український лікар та громадський діяч. Також великий внесок у організацію лікарського руху та діяльність «Народної лічниці» вніс Сильвестр Дрималка – талановитий лікар та активіст з Жовкви. На Буковині найбільше до руху долучився Володимир Филипович – лікар-хірург та громадський діяч.

На початках основним напрямком діяльності товариств стала розробка української медичної термінології та представництво українських лікарів, як осіб окремої народності, на міжнародних заходах та у міжнародних організаціях.

У 1912 році українські лікарі почали видавати щомісячний науково-популярний часопис «Здоровлє». З 1920 року також публікувався часопис «Лікарський вісник».

Особливо активною діяльність українських лікарів була під час Першої світової війни та національно визвольних змагань 1918-19 років. Майже всі медики були призвані до війська, а ті що залишились – створили, за підтримки митрополита Шептицького, лікарню для Січових Стрільців поблизу «Народної лічниці». Також, у співпраці з церквою, були утворені Товариство охорони дітей і опіки над молоддю, Порадня матері і дитини, Комітет допомоги жертвам війни та її наслідків.

Водночас не забували й про розвиток медицини: відкрито бактеріологічно-хімічну лабораторію та створено профільну бібліотеку.

Також існувала каса взаємодопомоги – кредитний кооператив «Лікарська Самопоміч», з якої отримували безповоротну допомогу молоді лікарі, а інші могли взяти позику для завершення освіти, організації приватної практики чи кабінету. Ще надавалась допомого незаможним, немічним лікарям та їх родинам.

УЛТ мало чотири провінційні філії: у Коломиї, Станіславові (зараз – Івано-Франківськ), Перемишлі та Тернополі.

У 1929 році окремою структурою стало Українське гігієнічне товариство. Воно розмістилось у власному будинку Мар’яна Панчишина на теперішній вулиці Кармелюка, 3. Саме лікар Панчишин став найактивнішим діячем медичної спільноти Галичини у 1920-30-х роках. Поряд з ним можна ще відзначити Мирона Вахнянина (військового лікаря, організатора та голову УЛТ та «Народної лічниці», декана медичного факультету Українського таємного університету) та Івана Горбачевського (відомого українського вченого-епідемолога, академіка, дійсного члена НТШ).

Будинок Мар’яна Панчишина, який, до речі, зараз слугує Музеєм історії медицини Галичини, у міжвоєнний період, поряд з «Народною лічницею», був головним осередком діяльності лікарських товариств.

Джерело: Книга Оксани Стадник «Лікарські товариства у Львові до 1939 року»
Джерело: Книга Оксани Стадник «Лікарські товариства у Львові до 1939 року»

Підготував Білан Богдан,
ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-08-22 01:16 :31