середа, 13 грудня, 2017, 12:33 Політика
Чесним політикам не під силу подолати корупцію
Людина проходить повз маски під час протесту неурядової організації Ріо-де-Пас проти корупційних скандалів серед політиків у Бразилії. Фото: theatlantic.com/Paulo Whitaker/Reuters
Людина проходить повз маски під час протесту неурядової організації Ріо-де-Пас проти корупційних скандалів серед політиків у Бразилії. Фото: theatlantic.com/Paulo Whitaker/Reuters

По всьому світу люди ситі по горло продажними політиками. Проте, вони, можливо, не так шукають вирішення цього питання.

Доброю новиною є те, що більша частина світу страждає від корупції. Погана новина полягає у тому, що багато методів боротьби з корупцією є неефективними. Дуже часто усе спрямовано на розширення можливостей чесного лідера, який обіцяє вирішити проблему. У всьому світі кампанії кандидатів, що балотуються на державні посади, засновані на високо персоналізованих антикорупційних платформах, що пропонують їх персону як рішення. Замість цього країнам потрібні грамотні закони, що зменшують стимули та можливості для корупції. Також потрібні сильні інститути, які забезпечували б виконання цих законів та позбавляли корумпованих чиновників безкарності за збагачення за рахунок громадськості.

Проте зростання глобальної нетерплячості з приводу корупції проявляється поширенням антикорупційних бійців як політичних кандидатів. Протести проти корупції стають масовим та частим явищем: Індія, Мексика, Болгарія, Росія, Таїланд – це лише деякі з багатьох країн, де вони останнім часом вибухнули. Громадяни більше не вірять, що корупція неминуча та вважають, що намарне намагатися подолати її.

Наслідки деяких з цих масових протестів були несподіваними. Наприклад, президенти Гватемали та Південної Кореї були заарештовані та ув’язнені. У Бразилії масштабні марші спонукали до імпічменту президента Ділми Русеф.

Приємно бачити, що корумпованих лідерів усувають від влади. Проте, це аж ніяк не свідчить про те, що чесний політичний лідер є найкращим антидотом корупції.

Суспільства, що роблять ставку на чесного лідера, який вирішить їхні проблеми, майже завжди програють. Такі лідери можуть бути вірними своїм принципам або ж ні. Сільвіо Берлусконі, Володимир Путін та Уго Чавес прийшли до влади, обіцяючи припинити корупцію. І ми знаємо, що з цього вийшло.

Дуже часто боротьба з корупцією служить механізмом для політичних репресій. Світові автократи експлуатують нетерпимість народних мас до продажних політиків, щоб усунути своїх суперників. Володимир Путін часто звинувачує тих, хто стає занадто впливовим, у тому, що вони корумповані, та кидає їх у в’язницю. Михайло Ходорковський, колись найбагатший росіянин, провів 10 років у сибірській в’язниці за ухилення від податків та розкраданні коштів. Він також активно фінансував антипутінських політиків та їхні партії.

Відтоді як Сі Цзіньпін став президентом Китаю у 2012 році, понад 1 млн чиновників були «покарані» за корупцію. Деяких навіть засудили до страти. Під час нещодавньої антикорупційної чистки саудівський принц Мохаммед ібн Салман заарештував сотні відомих саудівців, включаючи одного з найбагатших людей світу, принца Аль-Валіда ібн Талала. (За іронією, один із принців викупив своє звільнення за 1 млрд доларів.) Уряди Куби, Ірану та Венесуели регулярно використовують звинувачення у корупції, щоб утискати своїх супротивників. Безперечно, серед тих, кого затримують диктатори, є і справді корупціонери. Проте справжні причини цих арештів, безсумнівно, пов’язані радше з політикою, аніж шахрайством.

Однак, боротьба з корупцією не повинна бути корумпованою. Наприклад, в Аргентині, Чилі, Колумбії, Перу та Уругваї Міжамериканський банк розвитку підтримує «державні інноваційні лабораторії», які експериментують з новими методами моніторингу та контролю за поведінкою уряду. У Бразилії група експертів з аналізу даних використала методи штучного інтелекту для моніторингу державних службовців. Вони зосередилися на обмеженні шахрайства серед членів конгресу, які вимагали відшкодування своїх витрат на проїзд та харчування; після того як команда зібрала потрібні кошти для свого стартапу, вони створили Розі (Rosie), робота зі штучним інтелектом, який аналізує запити законодавців на компенсацію коштів та обчислює ймовірність того, що вони є обґрунтованими. Між іншим, Розі виявила, що депутати часто обманюють. Розробники створили для Розі власний обліковий запис у Twitter, де його передплатники повідомляють про те, що член конгресу намагається стягнути з уряду витрати, які не мають нічого спільного з їх роботою.

Розі – це лише один маленький приклад, що демонструє позитивні тенденції та нові можливості у сфері боротьби з корупцією. Він показує силу, яку має організоване громадянське суспільство у поєднанні з технологічними інноваціями та інформаційною прозорістю у державному секторі.

Насправді, це може здатися занадто мізерним прикладом для країни, котрій загрожує корупція. Дуже легко можна сказати, що зусилля Розі ні на що суттєво не впливають. Конкретний приклад: поки деякі депутати покривали свої власні витрати за рахунок держави, протягом 15 років бразильська будівельна компанія Odebrecht заплатила по всій півкулі хабара, розміром 800 млн доларів, та отримала вигоду від нього на суму 3,3 млрд доларів. Проте навіть у цьому випадку відбулися зміни. Марсело Одебрехт, голова компанії, був засуджений до 19 років ув’язнення. І члени Бразильського конгресу змушені спершу добре подумати, перш ніж піти на зловживання відшкодуванням своїх витрат. Адже Розі стежить за ними.

Мойсес Наїм,
The Atlantic

Переклад з англійської Оксани Вергелес, для ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-07-21 10:53 :53