Кіт-приблуда, у якого немає імені
Тетяна Даниленко
тележурналістка
<nbsp;>

Якось в мене був чудовий вечір п’ятниці. З відчуттям повної свободи я вибігла з роботи – вдома ніхто не чекав, в планах – побачити всіх, з ким давно хотілося. По дорозі був «Гулівер», де я мала купити подарунок маленькій дівчинці, чию маму збиралася бачити того ж вечора. На в’їзді до підземного паркінгу мусила зупинитися. Прямо перед шлагбаумом сиділо кошеня.

Я посигналила, але воно незворушно і далі куняло на моєму шляху. Вискочила з машини, переставила кошеня на тротуар, сіла знову за кермо, але воно забігло мені під машину. Утворилася черга, машини позаду сигналили, охоронець нервував і рекомендував переїхати. Звіра якось все-таки вдалося виловити. Воно було геть в пилюці неясного кольору котячим сухариком. Що з ним робити, я не зовсім розуміла, але часу на роздуми не було – сильно поспішала, мене скрізь чекали і позаду сигналили. Кілька годин я їздила з котиком в машині. Він сидів на передньому сидінні, голосно муркав і, здається, усміхався. Потім муркав з щасливою мордою вже в мене вдома. Мабуть тиждень. Без перерв на сон і їжу.

Заводити кота намірів не було – у мене дитина-тваринолюб і вічний звіринець як наслідок. Ну, але рахітний кіт-приблуда завівся сам. Ветеринар сказала, що за її оцінками, він не їв нічого днів п’ять і дуже тривалий час не пив. Викинули його, на її думку, з-під мами – пити сам він навіть не вмів. Навіть якби під «Гулівером» його не розчавила машина – а це було нереально – довго він би все одно там не протягнув.

Вдома кіт поводився настільки інтелігентно, що одразу почало здаватися, ніби він у нас все життя. Набагато красивішим вже мабуть ніколи не стане. І звичка труситися за їжею з ним, думаю, назавжди. А ще в нього досі немає імені – жодне не прижилося і він просто Кіт.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-10-20 22:39 :22