середа, 16 серпня, 2017, 15:15 блоги Суспільство
У Стретфорд-на-Ейвоні, на батьківщині Вільяма Шекспіра
Ольга Герасим'юк
журналіст, телеведуча
Фото: facebook.com/pyryatyn
Фото: facebook.com/pyryatyn

Шекспір народився тут, і тут помер. Багато байок є про нього – кожен вибирає, у що вірити, у що ні. Але хоч так, хоч інак, а це всесвітнє поклоніння уже ніяк не змінити, хоч які викривальні історії про нього не розказуй, що тут і роблять. Історія зберегла його твори, його будинки й садки, але не записала його справжньої біографії – тому всі навздогад придумують жовті історії. Гроші тихо дзвенять у касу, – кожен хоче таке послухати й охоче стане в чергу пілігримів, які топчуться тут і прикладають квитки «на Шекспіра» до місць, які жадають пристрастей...

Я теж тут топталася – одягалася в костюми того часу, розвішані для фотографування, ревниво вивчала, як ті гроші Шекспірівський траст накопичує й розподіляє на підтримку старезних будівель, дерев і трав, що, як послухати, то особисто пам’ятають навіть, де поет їх нюхав.

Фото: facebook.com/pyryatyn
Фото: facebook.com/pyryatyn

Актор, котрий водив нас будинком, дуже весело розповідав, що батько Вільяма був корумпованим політиком, торгував він на чорному ринку – і звідти його багатства насправді, бо на продажу шкіряних рукавичок, які він шив, не порозкошуєш.

До речі, найпишніші рукавички – з гаптуванням, шкіряним мереживом, гарними ґудзичками робили для чоловіків. Жіночі ж були скромними, гладенькими і без жодних прикрас, – актор це пояснив просто: «Ну, це як пристойній леді не годиться підводити губки яскраво-червоною помадою. Ви ж розумієте, що це значить».

Так само й у пташок. Сіра куріпка біля павича з вишуканим хвостом – це просто елегантно й пристойно. Куріпці з її прекрасною душею не треба боротися за кохання цих пихатих самців (це вже я сказала, не актор).

Фото: facebook.com/pyryatyn
Фото: facebook.com/pyryatyn

А Вільям, сказав наш гід просто застосував усі методи свого батька – от і увесь секрет його плодючості.

Ну, не знаю-не знаю...

Але який сад! Які пахучі трави там ростуть – і всі саме ті, що в п’єсах. Особливо зворушлива – стара шовковиця, яка росте тут, як написано – з 1860 року, – покручена, залатана, підперта цегляним стовбчиком і рогачем... і табличка: «я стара й крихка, не трусіть, будь-ласка, мої гілки».

Фото: facebook.com/pyryatyn
Фото: facebook.com/pyryatyn

Ну, чесно, аж серце йокнуло синкопою й пустило сльозу... недоречно згадалися завзяті бригади з пилками по наших парках, вулицях і лісах.

Фото: facebook.com/pyryatyn
Фото: facebook.com/pyryatyn

І тут на порозі з’явився Гамлет, втирає так мені батистовою хустинкою сльози й натякаючи, каже:

Бути чи не бути: ось питання!

Що відчайдушніше: марніти від страждання,

Від стріл й каміння навісної долі,

Що зводить проти тебе море болю,

Чи опиратись їм? І цим кінець покласти?

Фото: facebook.com/pyryatyn
Фото: facebook.com/pyryatyn
Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-09-26 18:23 :47