п'ятниця, 30 червня, 2017, 11:55 блоги Львів
Львівський дощ як кінець світу, або Нарешті місто помиється
Богдан Скаврон
письменник, журналіст

Навіяв учорашній дощ. Львівські дощі знаменитіші навіть, ніж львівське сміття. Вони супроводжують місто від часу його народження і триватимуть ще довго після того, як з його вулиць зникне останній турист.

Понад сто років тому дощі були такими ж, як і тепер. Попри те, що серед тодішніх мешканців міста було значно більше львів’ян з польськими та єврейськими фаміліями, дощова вода так само лилася їм на голови і реагували вони на це явище з таким самим гумором.

Один з львівських дощів, який викликав великий переполох у місті, описав краківський тижневик Nowości Illustrowane у травневому номері за 1907 рік. Тож не треба бути великим мудрагелем, щоб збагнути, що львівський дощ – вічний.

«Тиждень почався із потопу. Цілий Львів, той великий і той малий, багатий і убогий, брудний і ще брудніший, опинився частково у воді, а частково під водою, та купався. Народ тішився, що Львів нарешті помиється і буде чистий, але, коли вода піднімалася, а дощ не переставав, всіх огорнула тривога, що цілий Львів потоне, чого – гадали оптимісти – було би трохи шкода. Був момент, коли люди почали прощатися, як перед кінцем світу, і втрачали голову. Телефонували до мера, до пожежної охорони, до швидкої допомоги, до водоканалу, до поліції, до військових і до прокуратури, усюди, звідки можна було сподіватися порятунку.

Пожежники приїхали із сикавками. Якби не притомність думки віце-мера чи мера, чи ще не-мера пана Цюхцінського, який відразу зорієнтувався і витлумачив пожежникам, що то повінь, а не пожежа, вони б увімкнули свої помпи з водою і ще побільшили б катастрофу. Каретка швидкої допомоги приїхала з карболовою ватою, бинтами, ножицями і олійками. Повернув їх мер чи ще не-мер пан Цюхцінський, зауваживши, що приїхали вони даремно, чи, радше, завчасно. Військо прибуло з карабінами і гарматами, ніби на вибори, і вже хотіло стріляти по воді, але пан мер не радив. Було зле.

Попри те, що мер, директор водоканалу, начальник пожежної охорони, керівник станції швидкої допомоги, начальник поліції і військовий комендант керували порятунковою операцією і цілу годину промовляли до води, вона не відступала, а навіть навпаки, піднімалася все вище, пробираючись у нижні поверхи через підвали, а на верхні – через дахи, і робила спустошення.

На щастя, то тривало недовго...»

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-09-25 20:19 :05