Новини » Львів 12 червня, 2017, 11:06
Історична вулиця Шевченка у Львові – в полоні занедбаності
  • Занедбана вулиця Шевченка у Львові. Фото: ZIK
  • Занедбана вулиця Шевченка у Львові. Фото: ZIK
  • Занедбана вулиця Шевченка у Львові. Фото: ZIK
  • Занедбана вулиця Шевченка у Львові. Фото: ZIK
  • Занедбана вулиця Шевченка у Львові. Фото: ZIK
  • Занедбана вулиця Шевченка у Львові. Фото: ZIK
  • Занедбана вулиця Шевченка у Львові. Фото: ZIK
  • Занедбана вулиця Шевченка у Львові. Фото: ZIK
  • Занедбана вулиця Шевченка у Львові. Фото: ZIK
  • Занедбана вулиця Шевченка у Львові. Фото: ZIK
  • Занедбана вулиця Шевченка у Львові. Фото: ZIK

Навпроти церкви святої Анни в місті Львові, де вулиці розбігаються на Шевченка та Городоцьку, – око милує гарний газон-сквер з молодими деревцями. Однак вже початок вулиці імені Великого Кобзаря дратує своєю занедбаністю і львів’ян, і гостей міста.

Про це передає сьогодні, 12 червня, власкор IA ZIK.

Газони, що розділяють тротуар та проїжджу частину вулиці Тараса Шевченка у Львові, нагадують величезні лисини з поодинокими чубками бур’янів. А кашпо служать сміттєвими урнами для курців.

Відразу за церквою святої Анни, де прибудинкова територія – благоустроєна, за кованою огорожею в бур’янах потопає подвір’я солідного підприємства, яке належить, як свідчить вивіска, Львівським міським електричним мережам ВАТ «Львівобленерго».

«Могли б електрики покосити ті чортополохи. А якщо не вміють, то хоча серпами вижати», – мовила поважного віку пані, що проходила повз паркан украй зарослого подвір’я.

«Та вони, бідосі, грошей на коси не мають», – сумно зіронізував пенсіонер.

А дівчина риторично додала: «Цікаво, якби Шевченко встав та подивився на ці страшні газони, бур’янові плантації, каліки-паркани, то чи захотів би таку вулицю свого імені?».

Одні люди під час розмови із журналістом говорили про те, що львівським комунальника пора вже не лише уквітчати газони на вулиці Шевченка, а й замальовувати графіті на огорожах. Інші ж, – мовчки та злякано, обходили муровану стіну, з якої обвалилася стара цегла.

«Я тут з дитиною на прогулянку виходжу. Боюся, аби яка каменюка та на візочок не впала», – мовила молода матуся.

Довідка IA ZIK.

Нагадаємо, що за Вікіпедією, вулиця Шевченка (колишня назва – Янівська) – одна з семи головних магістралей Львова. Тягнеться – від вул. Городоцької до межі міста (мікрорайон «Рясне»).

Перші будинки під № 2-4 зведені у стилі пізньої сецесії в 1909 р., за проектом Карела Боубліка, для камяничника Йони Шпрехера. Хоча при вул. Шевченка є ще кілька сецесійних будівель, на загал її забудова – досить хаотична, більшу частину вулиці займають довгі паркани промислових та військових обєктів, а переважна частина житлових будинків споруджена за типовими проектами різних епох. Вулиця так і не стала репрезентаційною артерією міста.

У жовтні 1908 р. відкрився рух на лінії електричного трамваю до Янівської рогатки, яка тоді була на Фридрихівці (за Янівським цвинтарем); до 1880-х ця рогатка була ближче до центру міста (біля рогу з нинішньою вул. Левандівською). У 1930-х р.р. трамвайну лінію продовжили до мосту через залізницю (там де й тепер кінцева зупинка трамвайного маршруту № 7).

Під № 60 після війни, на місці парового млина та невеликого ставу, збудували Мехсклозавод. Зараз тут споруджують комплекс елітних житлових будинків. Зберігся колишній дім власника парового млина Юзефа Тома, до якого колись прилягав зимовий сад-оранжерея.

Поруч, при вул. Янівській, 66, спорудили у 1900 р. за проектом Міхала Ковальчука костел Святої Родини і монастир оо. Реформатів. У 1950-х1980-х роках тут був клуб Мехсклозаводу. Зараз храм належить громаді церкви Св. Апостола Андрія Первозванного УАПЦ. В ході реставрації 1993-1998 рр. на даху храму спорудили кілька бань-куполів.

Неподалік, з другого боку вулиці, з кінця XVI ст. стояв костел Віднайдення Святого Хреста. До нього з міста вела Хресна дорога. Костел був розібраний австрійською владою у 1784 р. Прилеглі вулиці – Бортнянського, Квітки-Основяненка, Яцкова, Турянського, Луцького, Генерала Юнакова, забудовані переважно віллами 19201930-х років.

На вул. Шевченка привертає увагу камяниця № 81, споруджена бл. 1910 р. у стилі раціональної пост сецесії. Підлога в сінях та на сходовій клітці будинку вкрита химерними узорами з двох десятків видів керамічних плиток. Не виключено, що така «виставка», завдячує своєю появою на вул. Янівській № 108 (тепер вул. Шевченка) підприємства «Фабрика дахівок і каміння штучного. Іван Левинський і спілка». Під час німецької окупації на місці фабрики гітлерівці створили Янівський концентраційний табір, в якому знищили кілька тисяч людей, переважно євреїв. Хоча історики повторюють радянські міфи, що тут загинуло 200 тисяч осіб. На місці гітлерівського концтабору за радянських часів створили виправну колонію (ВЛ-315/30).

На місці касарень польського механізованого дивізіону після війни створили завод автонавантажувачів, зруйновані та розграбовані цехи якого потрохи освоюються різними комерційними структурами. Поруч у 1888 р. відкрили Янівський цвинтар, який у 1970-х розширили за рахунок Нового єврейського кладовища. Тоді ж були знищені українські та польські військові поховання 1918–1920 рр., які зараз частково відновлені.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-02-20 06:57 :02