live
Новини » Суспільство 12473

Вікно у Кульпарків

Фото: Микола Тис/ZIK

Будні Львівської психіатричної лікарні

Вікно у Кульпарків
Будні Львівської психіатричної лікарні

У народі Львівську обласну державну клінічну психіатричну лікарню лаконічно називають: «Кульпарків». Адже саме на вул. Кульпарківській, 95 розташована одна із найбільших лікарень такого типу в Україні, площею більш ніж 20 га, у якій може перебувати водночас майже півтори тисячі пацієнтів!
Однак в українському суспільстві продовжує зберігатися недовіра до психлікарень й психіатричної допомоги загалом. Про це заявляють, зокрема, у Міністерстві охорони здоров'я.
«Зазвичай психіатричні лікарні асоціюються з жорстоким поводженням з пацієнтами, чому сприяє певна закритість психіатричної служби», – зазначили у МОЗ на початку цього року.
Справді, психіатрія завжди була і залишається таємничою професією. Про
«душевні хвороби» люди не люблять говорити і тим більше із ними жити поруч. Ця галузь медицини є ніби своєрідним мостом між реальним і вигаданим.
Не дивно, що психіатричні заклади також є популярним мотивом у фільмах. А світ кіно багато у чому формує наші уявлення, особливо візуальні, про речі, які ми не так часто бачимо у реальному житті. Психлікарні у кадрі пробуджують у глядачів інтерес, страх й інтригу. Є десятки, а то й сотні фільмів на цю тематику. Зокрема, такі популярні серед них, як: «Політ над гніздом зозулі» (1975), «Перерване життя» (1999), «Ігри розуму» (2001), «Піджак» (2005), «Острів проклятих» (2010) та інші.
Психологія, психіатрія і психотерапія — це зовсім різні речі






Джек Ніколсон у ролі Макмерфі у фільмі «Політ над гніздом зозулі» (1976)
У світі зростає кількість психічних розладів, котрі призводять до важких психіатричних відхилень. Психіатрію потрібно розвивати й відкривати широкому загалові. Тому журналісти ІА ZIK спробували зазирнути, як воно виглядає із середини життя у Львівській психіатричній лікарні?
1
Трішки історії
Розбудова лікарні у 1905 році. Праворуч – водонапірна вежа (Фото із відкритих джерел)
Назва вулиці, де розміщена Львівська психіатрична лікарня, з'явилася після численних переробок прізвища власника цих земель у XV ст. Петра Ґольдберґа на Ґольдберґгоф, а потім з Ґольдпаркова та зрештою на Кульпарків.
До початку минулого століття це було селище біля Львова.
Наприкінці XIX ст. розвитку цього району посприяло спорудження закладу для душевнохворих. За урядування Австро-Угорської імперії 1 січня 1876 року відділення, що були до того часу в медичному закладі на вул. Піярів (нині вул. Некрасова), було реорганізовано в самостійну психіатричну установу, яка отримала назву «Крайовий заклад для божевільних в Кульпаркові».
Така велика установа вимагала чимало робочих місць, що призвело до збільшення населення села та його розбудови і згодом включення до території міста.
Будівництво корпусів тривали із перервами між 1870–1907 роками.
Використану у цьому тексті інформацію можна знайти на сайтах «Вікіпедія», «Фотографії Старого Львова», «Збруч» – ввівши у пошукове вікно слово «Кульпарків».
У 1938 році львівський журналіст Шимон Шпунд видав книжечку-репортаж «Місто божевільних» — про враження від відвідин закладу на Кульпаркові та про життя його мешканців
В часи Польської Республіки (як кажуть на Галичині, «за Польщі») це була одна з найбільших психіатричних лікарень. В 30-х роках ХХ столітті у ній перебувало більш як тисяча пацієнтів. Вже тоді у Львові став популярний батярський кпин: «Тобі місце на Кульпаркові». Про це, до прикладу, можна знайти в газеті «Діло» за 1939 рік.
«Нераз неодин львовянин, попавши у лють, посилає когось «на Кульпарків», чи каже, що він звідти прийшов», – мовиться у статті «Між божевільними Кульпаркова».
У Львівській психлікарні свого часу була власна пекарня, бійні, ковбасний цех, різні майстерні і навіть цвинтар
Графік зміни кількості ліжкомісць у різні роки
У першій половині ХХ століття на території лікарні діяло ціле аграрне господарство з городами, садами, стайнями. Про це, зокрема, розповідає у своїх спогадах Барбара Літвінюкова, чиї батьки у 20-30-х роках минулого століття працювали у лікарні.
«Тут був і гурток для дітей, і так зване казино з боулінгом для дорослих, пекарня, різня та м'ясопереробний заклад (такі відомі смачні кульпарківські шинки), теплиця, циркулярна пила, яку було далеко чути, коли вона працювала, вузькоколійка, яку використовували в різних цілях, кухня з холодильною камерою, пральня та кузня, телефонна станція, морг і власний цвинтар. Цвинтар був не загороджений, містився на невисокій гірці за селом Кульпарків і був досить великий, адже призначався як для хворих, померлих у лікарні, так і для працівників та їхніх родин», зазначила Барбара Літвінюкова.
Все це було ліквідовано у 60–70 роках ХХ століття, внаслідок забудови цього району багатоповерхівками.
Із 2006 року ця установа отримала своє теперішнє ім'я – Комунальний заклад «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня».
2
Теперішні реалії
Паркова зона лікарні є загальнодоступною для прогулянок. Багато людей проходить просто транзитом, щоб добратися, скажімо, на сусідню вулицю Боткина
Олександр Губар, головний лікар Львівської психіатричної лікарні, розповідає про контрасти цього медичного закладу
Від початку 2017 року виконує обов'язки головного лікаря Львівської психіатричної лікарні 34-річний психіатр Олександр Губар, котрий до того був завідувачем лікувально-реабілітаційного відділення кризових станів цього медичного закладу.
Головний лікар показав нам, як виглядають відділення зсередини, та розповів про проблеми й будні психіатричної лікарні.

У лікарні більше персоналу, ніж пацієнтів: близько 1,5 тис. людей. Загальний щорічний бюджет закладу – 132 млн грн, з яких 90 млн йде виключно на заробітні плати працівникам

У лікарні 22 відділення. З них є кілька у хорошому стані – комфортних, добре укомплектованих щодо персоналу. Однак з вигляду більшість відділень – старого, радянського, зразка і потребують оновлення, а деякі – негайного ремонту.
Ззовні лікарня давно не бачила бодай якогось капітального ремонту: штукатурка сиплеться, створюючи загрозу перехожим. От і водонапірна вежа також в аварійному стані
3
Життя в чотирьох стінах
Ззовні і всередині відділення кризових станів і реабілітації – це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці
Сучасний медсестринський пост відділу кризових станів та реабілітації
На місці відділення кризових станів і реабілітації був колись швейний цех, який у радянський період використовували з метою працетерапії. Зараз же це чи не найкраще відділення у всій лікарні. Кілька років тому, не без допомоги німецьких грантів, тут провели внутрішній ремонт.
Але, що найцікавіше, це відділення сформоване так, як це б мало бути. Воно придатне до комплексної роботи. Психіатри й психологи спільно працюють над вирішенням проблем пацієнтів. Бракує лише соціального працівника, однак такої одиниці немає у штатному розпису - законодавство не передбачає.
До цього відділення потрапляють пацієнти, котрі мають первинні розлади і потребують початкової діагностики.
Психіатр розповідає про особливості своєї роботи
Робота у лікарні звично починається із 9:00 і закінчується о 18:00. Про свої будні розповіла нам Ірина Галамай, яка працює психіатром відділення кризових станів і реабілітації.
«80% пацієнтів, котрі потрапляють у наше відділення – це молоді люди віком до 25 років. Коли людина приходить до нас вперше, то ми не ставимо голосних діагнозів. Однак, дійсно, така відома хвороба як шизофренія зараз прогресує. На жаль, найчастіше до нас звертаються після кількох років хвороби, що значно послаблює можливості лікування. Бо коли болить горло чи є температура, ми знаємо, що треба йти до лікаря. Однак, коли вже чують голоси, то йдуть до ворожок чи священиків; або ще гірше – замикаються у собі. Проблема у тому, що люди бояться психіатрії. Звертаються із великим запізненням. У суспільстві є така думка, що потрапиш до психіатра і тебе одразу замордують уколами і таблетками й звідси не відпустять. Але це неправда. У нас не радянська медицина, у нас сучасне лікування на основі новітніх розробок і досліджень. Ми проводимо різносторонню діагностику, велику увагу приділяємо комунікації як із пацієнтом, так і з його родичами, щоб докопатися до суті психічного розладу. Тому не варто нас боятися, психіатрія така ж галузь медицини, як і всі інші. Головне наше завдання – допомогти вилікувати пацієнта», – пояснює Ірина Галамай.
У холі відділення представлені художні роботи пацієнтів
Огороджений внутрішній дворик відділення, де пацієнти можуть прогулюватися на свіжому повітрі
4
Без гамівних сорочок
Усі відділення під замком. Це вхід в одне із найбільших відділень лікарні, що розташоване в головному корпусі
Вигляд одного з приміщень лікарні


12-те психіатричне відділення (чоловіче) – чи не найбільше у лікарні. Наразі у ньому перебуває 96 пацієнтів... Вигляд у відділення геть непривітний, аж надто казенний.


Переповнена палата 12-го відділення. Наразі немає куди розселити всіх цих пацієнтів
Пані Любов Гуль уже понад 35 років працює у цій лікарні психіатром
У відділенні присутній весь спектр психіатрії. Від розумової відсталості, алкогольних психозів і до шизофренії й біполярних афективних розладів.
Середня тривалість перебування пацієнта у цьому відділенні за 2016 рік – 56 днів.
Лікування комбіноване: медикаменти та сеанси із психологами.
Завідувач відділення Любов Гуль зізнається, що, на жаль, «маємо те, що маємо». «Дах протікає, місцями вікна треба нові, і ремонт у відділенні теж не завадить. Однак свою роботу виконуємо належно», – зізнається Любов Гуль.
Приклад сучасного ECT device (електросудомна терапія), «електрошокер» (Фото із відкритих джерел)
До слова, зараз у всій лікарні є лиш ОДИН прилад для електронносудомної терапії, так званий
«електрошокер». Він є у реанімаційній і застосовується вкрай рідко – лише тоді, коли інші методи лікування не дають результату. Пацієнту можуть назначити курс електронносудомної терапії лише після наради кількох психіатрів і за погодження терапевта й невропатолога.
Цікаво, що у радянський період «електрошокер» був одним із найпопулярніших методів лікування на рівні із інсуліновою терапією . Чи не кожне відділення мало тоді свій «електрошокер».
Щороку у жовтні організовується День відкритих дверей, коли кожне відділення лікарні репрезентує творчі здобутки пацієнтів. Журі обирає переможців й нагороджує їх призами

Дозвілля та роботи, виконані пацієнтами під час арт-терапії
5
Відділення для пенсіонерів
Тут штукатурка відвалюється просто на очах
Завідувач відідлення скаржиться, що з однією стіною «бореться» вже 10 років! «Ця стіна постійно волога через те, що ґрунтові води піднімаються і не мають куди дітися», – стверджує Богдан Сувало
11-те сомато-психіатричне відділення розраховане для надання допомоги людям пенсійного віку та інвалідам із дитинства.
Пацієнти цього відділення найспокійніші у всій лікарні. Їхня основна проблема – це пам'ять. Вони часто забувають хто вони і що мають робити? Тому важливим тут є нагадування і нагляд за людьми похилого віку, в яких є психічні розлади і вони не можуть дати собі раду із повсякденними справами - як от одягнутися і поїсти.
У відділенні перебуває 80 хворих, за ними доглядають 86 працівників. Приміщення перебуває у критичному стані і потребує капітального ремонту.
Також тут постійно потребують нових підгузок: щонайменше два використовують на одного пацієнта щодня. Часто такі засоби гігієни приносять волонтери, меценати.
Тривалість лікування таких пацієнтів до півроку. Однак є й такі, що вже кілька років не виходили за межі лікарні. Такі люди втратили соціальні зв'язки і їм просто нікуди йти.
Це відділення єдине у лікарні не має решіток на вікнах


Однак, як не дивно, ззовні 11-те відділення має свої переваги, а саме – найбільший внутрішній дворик, у якому пацієнти можуть собі спокійно прогулюватися...
6
Палати для неосудних вбивць
Медсестри стережуть пацієнтів-рецидивістів, бо законодавчо додаткову
охорону не передбачено
Завідувач відділення проводить нас у приміщення, де перебувають люди, які скоїли тяжкі злочини, як от вбивства, однак при цьому визнані психічнохворими
Так зване 23-тє відділення є чи не наймолодшим у лікарні. Воно було створене на початку осені 2016 року. Тут утримують пацієнтів, які перебувають на примусовому лікуванні. Тобто тих людей, які потрапили сюди за рішенням суду після вчинення злочинів, але були визнані судо-медичною експертизою такими, що потребують психіатричного лікування, а не тюремного ув'язнення. Простіше кажучи – це найнебезпечніше відділення у всій лікарні. Однак воно не має додактової охорони чи хоча би більшої кількості персоналу, бо законодавчо вважається звичайним відділенням.
Зв'язані пляшки з водою - гантелі для фізичних вправ...........................................................................Нагадування, що зброю брати не можна!
Тут перебуває зо два десятки чоловіків. Завідувач 23-го відділення Андрій Суран стверджує, що основне завдання лікарів тут – це знайти комунікацію із пацієнтами, підхід до кожного, налагодити довіру і зуміти якісно допомогти. До прикладу, тут навіть передбачене спеціальне місце для куріння для пацієнтів. Звісно, для заспокоєння тих, у кого бувають психічні загострення, використовуються швидкодійні препарати. Однак, за словами завідувача відділення Андрія Сурана, у них є своя особлива методика, яка дозволяє на належному рівні працювати зі всіма їхніми пацієнтами.
Спроба втечі – явище тут рідкісне. Ті, хто перебувають у цьому відділенні, розуміють, що зроблять лише собі на гірше, адже втеча - це кримінальна справа: після неї можна засісти у справжню в'язницю. Тому ці двадцять чоловіків тут займаються психотерапією та проводять своє дозвілля за настільними іграми й прогулянками у внутрішньому подвір'ї . А от у ванній кімнаті купання відбувається під контролем персоналу.

7
Тонни їжі щодня
Пацієнти не нарікають на лікарняні страви
Персонал доставляє посуд із відділень у харчоблок лікарні
У харчоблоці лікарні працюють 48 працівників: у кожній зміні - 24 особи. Тричі на день вони готують і доставляють сніданок, обід і вечерю для майже півтори тисячі пацієнтів: чоловіків, жінок і дітей.
На одного пацієнта передбачено в середньому 16 грн на день. Загальний кошторис лікарні на закупівлю їжі становить 8,5 млн грн. Ці гроші за допомогою системи «Prozorro» витрачаються на початку року задля закупівлі всіх необхідних продуктів. Для прикладу, цього року було закуплено 8,5 тонн курячого м'яса. За словами лікарів, пацієнти тричі на тиждень вживають м'ясо.

У харчоблоці є 9 потужних парових котлів, кожний місткістю 250 літрів. У них готують всі основні страви
На кухні є також дві кахельні плити для приготування дієтичної їжі. Тобто, для пацієнтів, які потребують особливого харчування та, зокрема, для учасників АТО (на момент написання статті їх було одинадцять) готують інші страви. Для бійців харчування фінансується окремо. Скажімо, замість каші перлової вони отримують пюре із смаженою рибою.
У відділення, які розташовані далеко від харчоблоку, їжу доправляє автомобіль з причепом. А у відділення, які неподалік, страви доносять вручну
Часто пацієнти, які почувають себе добре, добровільно приходять до харчоблоку, щоб допомогти працівникам своїх відділень рознести їжу. Лікарі стверджують, що це, з одного боку, допомагає пацієнтам проявити свою соціальну активність, налагодити комунікацію, а з іншого – це пришвидшує саму доставку їжі.
8
Духовна підтримка
У лікарні є своя каплиця –святого Йосифа
Статую Богородиці було зруйновано у 1940 році під час війни. У 1996 році її відновили львівські скульптори
Цей храм був збудований разом із головним корпусом лікарні і є його окрасою. Зараз належить УГКЦ. Щодня один із священнослужителів храму здійснює свої духовні обов'язки: відправляє молитви над хворими, дає сповідь і, коли потрібно, проводить чин похорону.
Щодня 20-30 пацієнтів лікарні відвідують каплицю.
Настоятелі храму говорять, що, звісно, є різниця між звичайними парафіянами і пацієнтами психіатричної лікарні. Їм потрібно більше уваги, турботи і розуміння.
9
Перспективи й плани
Майбутнє психіатрії залишається розмитим
Андрій Карачевський, професійний психіатр, один із тих, хто у МОЗ розробляє нову стратегію, розповів нам про зміни, які чекають на цю галузь у майбутньому
Наразі в Україні досі не сформована і не запроваджена на законодавчому рівні чітка й сучасна стратегія психічного здоров'я країни.
Ми поспілкувалися із Андрієм Карачевським, лікарем-психіатром, доцентом кафедри загальної дитячої, судової психології і наркології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика, котрий разом із колегами у МОЗ розробляє таку стратегію.
«Суспільство повинне брати відповідальність за своє психічне здоров'я. Міністерство намагається розробити й запровадити комплексну систему, яка насамперед включає підвищення культури психічного здоров'я країни. Адже, так само, як ми займаємося фізкультурою, щоб бути у тонусі і більш здоровими, у такий же спосіб ми повинні займатися станом свого психічного здоров'я. Є багато спеціалістів і можливостей, але всі вони прив'язані до якихось великих установ. Ми з колегами прагнемо донести цю культуру у віддалені райони. Реорганізувати й децентралізувати установи, розробити цілу нову ланку, яка веде до великих психіатричних закладів. Але докорінно ламати чогось ми не збираємося. Психіатрична галузь зміниться у комплексі разом із загальною медичною реформою», – пояснив Андрій Карачевський і додав, що вже у найближчі місяці у планах є проведення широких громадських обговорень цієї теми.
Однак, на місцях ситуація значно більш прозаїчна.
«Нам би перекрити дах», – каже Олександр Губар, головний лікар Львівської психіатричної лікарні, коли розповідає про плани на майбутнє. Адже у лікарні не можуть провести якісний ремонт відділень, що розташовані на верхніх поверхах: їх постійно затоплює через дірявий дах. Та окрім таких господарських речей, головний лікар поділився, що є шанс отримати у кінці цього року великий іноземний грант, у розмірі 800 тис. євро. Ці кошти підуть на кардинальне оновлення приймального відділення лікарні. Якщо лікарня таки отримає грант, це відділення фізично збільшиться у чотири рази і матиме нове обладнання. Також є ідеї, щоб поставити у лікарні МРТ (магнітно-резонансний томограф). Це устаткування в рази б покращило діагностичні можливості закладу.
Одним із досягнень, яким може похвалитися лікарня за останні роки, стало відкриття у 2015 році сучасної котельні, яка працює на паливних брикетах (євродрова). Два котли обігрівають практично всю лікарню й подають гарячу воду. Запровадження, за допомоги обласної влади й приватних коштів, цього устаткування дозволяє економити близько 2,5 млн грн на рік.
Спілкуючись із лікарями у цьому медичному закладі, ми почули різні думки щодо психіатрії. Молоді психіатри, котрі знають про радянську медицину лише із книжок, із перспективою дивляться у майбутнє, вважаючи, що наше суспільство вже почало мінятися у бік розуміння важливості психічного стану здоров'я кожної людини. Натомість, старші психіатри віджартовуються щодо цього. Так, один із лікарів з гумором розповів нам: «На застіллях, коли питають, ким працюю, відповідаю просто: інженером. Бо втомило: люди сахаються лише від одного слова «психіатр»».
Та всі медпрацівники збігаються на думці, що Львівській психіатричній лікарні і психіатрії, зокрема, потрібна підтримка держави і розуміння людей. Треба відходити від неприпустимо карикатурного ставлення з ярликом «Кульпарків». Психіатрія - це серйозно і дуже важливо.

Яким буде майбутнє Львівської психіатричної лікарні і психіатрії зокрема, покаже лише час
Юра Мартинович
журналіст ZIK.UA
Текст, інтерв'ю, дані, верстка
Микола Тис
фотокореспондент ZIK.UA
фотографії
Loading...
Loading...

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...