п'ятниця, 7 квітня, 2017, 9:59 блоги Суспільство
Величавим веселим вальсом вривається весна
Любов Сердунич
українська поетеса, журналістка

Вовками вила віхола. Вітер – вихор, веремія! Вили вітри відьмами, відали вихрами. Ввечері вмить вияснювалось. Вночі вчорашній вітер, втомившись, втих. Вже вдосвіта вверху відсвічувався відблиск. Вись, все видноколо відразу виблакитнювалося. Відлиги відійшли. Випогоджувалося.

Величавим веселим вальсом вривається весна!

В висілку Вишневому веснонька віддавна виснилася. Вслухані в велич весни, всі вірили: віхоли, відчувши владу весни, відступили, вмерли, відзимки відійшли. Вирій врешті вертав весну.

Відтавали виярки, визеленювались вруна. Видолинок вирунював, веселішав відсоннями. Виходили волочбу водити, висівання. Волохатий Водяник, володар водойм, ворушить водою, вивільняється від водоростей, виводить Водяницю. Виповзають вовкулаки, відьми, всяка всячина.

Висинювалась Ворскла, віддзеркалюючи виблакитнену високість. Воскресала вода. Велика вода вселяла віру в високі врожаї.

Висвистуючи вітром, віджили, ваблячи, вітряки. Внизу вибивалися веселі вісники весни. Вигрівалися в вибалку вужаки. Весняно вбиралися вершечки високих вільх. Всохла велика вільха, весна відживила всього вершок. Вигострюючи віття, весну вже віщували вагітна вербиця, високий в’яз, верболіз, веснівка, верховіття вишень, відтак вовчок, вовчуг, ведмеже вухо, вужачка, восковник, воляр...

В високості – вервечка веселиків. Вирій вертав веснянок: вівсянок, волевах. Відцвітав волохатий верболіз, вовчинець.

Всюдисущий верховода вітер висушував вільготу. Визеленювався вишарець. Все висвітлювалось, висвічувалось, відроджувалось, воскресало. Віддавна весну відчували вазони, вони вже відцвітали. Вогкий волохатий вечір вздовж вулиць вліво, вправо виблискує веселими віконними вогниками.

Вгамувалася, втихла Ворскла. Випогоджувалося. Весна все визеленювала, вселяла відрадість.

Вранці вишнівці відчиняли вікна, вільготно-вільно вдихали, втішалися: відзимували! Виславляли весну, висурмлювали, вклонялися високості: врешті відкрилися вишні ворота! Відрадно! Всі весело витворювали віддарунки весні. Все викраснювалось, викрашувалось, вигрібалось, викупувалось, випещувалось, висаджувалось, вихолощувалось, вичепурювалось, веселилось – весніло! Виносили верстати: все вже взимку вироблено. Виблакитнювали вікна. Висинювали, вичервонювали, вохрили ворота. Вибілювали, випрасовували виткані вироби. Випікали, виварювили всього…

Воля веснувати володіла всіма. Вранці в Вишневому висілку всі вихорошувалися. Вичепурювалися вродливиці, викладали волосся віночком, взували весняну взувачку, виступці. Вдень вишивальниці, в’язальниці виносили віно: вигаптувані, візерунчасті вишивки, вишиті вистьобом, верхостьобом, вирізуванням, виколюванням, витинанням, вівсяночкою, виводом, вічками. Всі вдягали вінтажне вбрання, вишите виноградом, Вазоном, Восьмикуттям, вінцем, веснянками вишукані взірчасті вишиванки, виходили весну веснувати. Вулицями водили веснянки, «ворона», «ведмедя», витанцьовували виступця, влаштовували вистриби. Віршарі віршували...

Вигравала волинка. Велично виходили волхви, віщі, відуни. Вишні верховоди віддавали всім вдячність, вславляли Всевишнього Велеса.

Вулиця вирує. Всіх вабив вигін, він вельми вигукував, вигойкував, веселився, виводив вихиляси, витанцьовував виступця. Всі відрадно віншувалися. Вигін вабив велелюддям, вихором веселощів. Видовище вражаюче! Вишнівці величали весну. Відгомін відходив вверх, вдалину, врізнобіч. Виходили всенькими вулицями, виносили весняну випічку: веснянки. Вгощалися. В’яззю виписували віншування, вітання. Волхви воскресали вогень вільности. В відкритості, веселощах вгадувалася, возроджувалась відійська віра. Весь висілковий виріжок висипало вишнівцями. Воленька! Вітер – віяло.

Вибігали Велички, Велемири, Веселáни, Вишеслáви, Владислáви, Властомúри, Воїслáви, Волелюби, Володáри, Володимúрі, Всéволоди, Властомúри, Всеслáви, В’ячеслáви, Вишéни. Вслід виходили, внісши веселощів, величаві вишнівки в весняних віночках: вродливиці Вербáви, Верхуслáви, Веселáни, Вишеслáви, Вірýні, Віродáни, Вірослáви, Вістáнки, Владимúри, Владислáви, Властýні, Волелюби, Володислáви, Волόшки, Волі, Вселюби, Всеслáви… Велично виступали височенні витязі, величаві вусаті волхви, всезнавці-відуни, вічеві верховоди. Вистрибцем вибігали веснянкуваті веселуни, виставляли вітрячки, вигадували витребеньки. Візники вицяцьковували війя́ волячих возів.

Виносили випічки, вариво, вчащали всіх варениками, випеченими вергунами-веснянками, вишневим варенням. Вигадуючи витребеньки, витівники влаштовували всякі-всілякі витівки…

Вітри враз вриваються в ватаги, веселять відчайдух. Віяння вістунів-вітерців веселять вуличний вир.

Вдалині вперше вияснилась веселка. Видиво вражало! Виспівували вивільги, вилітали вірлиці, вугрин-вудвод. Висілківці взялися вити весняні, весільні вінки, виплітали всім. Всіх висипало веснянками. Вітровії вибілювали вії, волосся.

Висвятили вербу, відсвяткували Вербну, Великдень. Вечорами виспівували «Верше…»…

Весело, відчайдушно віють вітри волі. Визеленювались вилинялі вигони. Висілківці вигонили в’яток, воловики-воларі вперше виганяли воликів. Випаси виповнювалися вівцями, волами. Веселили весняні волячі вибрики. Вудкарі витягали вудки, весла. Відважні відчайдухи викупувалися в водах воскреслої Ворскли.

Війнув верховий вітер. Вчувався віддалений вигрім. Вгорі викаркувало вороння. Відучора всіх веселили вірлині вильоти, веселики, веснянки, в’юрки, вивільги. Верталися валюшні (вальдшнепи). В вільшнику виспівували вільшанки. Весело витьохкував відцвілий вишник. Видзвонюючи, вируючи, весняні води відног виповнювалися вщерть, водночас вільно впадаючи в Ворсклу. Водотоки вливалися воєдино. Водопілля. Велика вода!

Весна вагітніє, веселіє, весниться вже вповні! В височині вітерець, вітаючи весну, весело вигойдував віттям-волоссям, ворушив восьмивершими вітрячками. Вирунювалась, виквітала вонега. Вигойдувалося витке віниччя. Вияснений виднокрай веселив виливом втіхи.

Ввечері вітер враз вщух. Ввгорі виразно визорювалось: випливали Волосожар, Ворон, Волос Вероніки (Велика Ведмедиця), викочувався Великий Віз, Возничий, Волопас.

Втихали вишні вітри. Вродлива, відчайдушна, весела, всевладна весна володарювала, викохувала вруна, втішалася. Весна волила волю всіх. Вочевидячки відчувалося всім: воля візьме верх, віднині весна воістину вповні. Владарка весна величаво вальсувала!

Весні – вітальна визеленого віття весела вазочка! Всім – вдячних веснівок-веснянок вервечка-в’язочка!

________

Весня́нки – весняні птахи; весняні обрядові пісні.

Вúріжок – кінцева частина села.

Вúступець – народний танок; туфлі.

Вúшарець – торішня трава.

Віднóга – притока.

Війя́ – дишло (моск.) воза.

Вінтáжний – одяг старовинний.

Вірлúця – орлиця.

Вовчинéць – молочай.

Волевáха – чапля.

Волхв – мудрець.

Вонéга – горобина.

Вýдвод – одуд (діал.).

Весня́нки – обрядове печиво.

В’язь – давнє письмо.

В’я́тки – молоді кобили.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-09-25 04:47 :31