четвер, 2 лютого, 2017, 16:15 блоги Економіка
Демографію не обманеш: хроніки життя однієї нації
Тарас Шотік
кандидат економічних наук,
фахівець із бізнес-планування

Бідкатись про демографічний колапс і підняття пенсійного віку в Україні настільки модно, що дай, думаю, попорпаюсь у цифрах, розберуся сам, по ділу волають на ТБ політики, чи не дуже.

І от друзі, дорвався я до цікавої книженції: (НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ за 2015 рік. Демографічний щорічник).

Кілька висновків:

1. Та криза народжуваності, що є зараз (приблизно по 450-490 тисяч дітей в рік) – дурничка проти того, що нас чекає, коли в дітородний період вповні увійде покоління кінця 90-их – початку 2000-их. Насправді, зараз народжує якраз найчисельніше покоління українців: людей у віці від 26 до 32 років (якщо брати окремо по кожному р. н.) маємо від 650 до понад 730 тисяч. Тоді як 1999-2005 – десь по 350-400 тисяч з кожного року в цьому часовому діапазоні.

2. Попри загальну тенденцію повільної урбанізації, села ще дуже нескоро вимруть. Так, дітей у віці до 4 років у містах є 1,5 млн, у селах – під 800 тисяч, таким чином дітей у селах навіть трохи більше, аніж у містах, якщо брати на душу населення (у містах живе 70% сукупного населення, у селах – 30%).

3. Варто із часом чекати зниження смертності в абсолюті – зараз, на жаль, відходить у інший світ надзвичайно чисельне (останнє із справді чисельних) довоєнне покоління. Про що казати, якщо, попри паскудну медицину, хвороби, пережиту війну і т.д. українців у віці 79 років більше ніж у віці...69! Таким чином, зниження навантаження на пенсійний фонд відбуватиметься... саме собою (якщо дивитися вузько із цієї точки зору, пенсійний вік не обов’язково й піднімати – доста було б переглянути пільгові пенсії). Маловідомий факт: середній вік виходу на пенсію українського чоловіка (УВАГА!) – 51 рік (за рахунок поліції, військових, шахтарів та інших пільгових категорій). Може, є сенс цей резерв спершу трохи скористати, перш ніж піднімати загальний пенсійний вік?

Мабуть, це надто оптимістичний погляд: дітей, народжених довоєнним поколінням, теж багато, а вони вже або стоять на порозі пенсійного віку, або й вступили у нього. Крім того, не слід скидати із рахунків депопуляцію, викликану трудовою міграцією заробітчан і невелику частку молоді віком до 20 років.

4. Ми спостерігаємо справжню агонію Донбасу – не тільки політичну та військову, а й демографічну. У обох областях частка населення від 0 до 14 років – 12% (до прикладу, на Рівненщині – понад 20%).

<nbsp;>

5. Розвиток медицини у світі все ж дається взнаки – якщо у 1995 середня очікувана тривалість життя українця становила 66 років, то 20 років потому – більш як 71 р. (66 для чоловіків та 76 для жінок). Приємно, що мешканці Галичини попереду всієї України – середньостатистичний галичанин, народжений у 2015, має всі шанси дожити до 73,5 (майже 69 для чоловіків). Припускаю, це не тільки через екологію, а й через релігійність, нижчий рівень алкоголізму та наркоманії тощо.

6. Новітні медтехнології (хоч Україна й далека від того, щоб бути фронтиром лікарських інновацій) докочуються і до нас. Ще один приємний бонус – майже удвічі скоротилась дитяча смертність, якщо порівнювати із 1991-им.

Загалом, подібні переважно негативні демографічні тенденції спостерігаються у багатьох розвинених країнах світу. Щоправда, якщо на Заході їх долають за рахунок приїзду молодих мігрантів, то не зовсім зрозуміло, яким чином ситуацію вирішуватимуть українці – формальне підняття пенсійного віку не перетворить літніх людей на молодих енергійних працівників, хоча й частково зніме катастрофічне навантаження на пенсійний фонд. Так що питання лишається відкритим.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-09-24 19:19 :04