Випадковості не випадкові
Юрій Мартинович
репортер, оператор, письменник

Історія у три дії:

№1

Чекаю я маршрутки, бачу незвичного хлопця. Він із літа, а на дворі зима. Огрядний такий: у шортах, у сандалях, у футболці, у легкій курточці, на вухах динаміки, а у руках клітка з мертвим котом. Йде такий червоний, депресовий, слухає рок, як раптом до нього пристає старий сивий дідок. Він йому:

– Сину, ти шо здурів!? Як так можна голим ходити, простудишся!

Хлопець із музичного сну:

– Що? – знімає свій Блек Шабаш.

– Влягнися! Дати тобі свою куртку?

– Нє, дякую. Я морж.

– Морж моржем, але ж курча холодно на дворі!

– Нє, нормально.

– Йой, і як тебе мама випустила із дому?

– Та я сам живу... Діду, не замахуйте!

– А шо сталося?

– Та кіт здох... несу хоронити...

– А де ти його захорониш?

– Не знаю...

– От, холодно ж... – дідо замислився – а я знаю місцину..., пішли, покажу.

І вони пішли.

№2

Їду я у маршртці. За вікна бачу сибірського медведя. Він так схожий на переодягнену людину, що сумнівів нема – це гон і реклама. Роздає медвідь якісь флаєри. Поки маршрутка на світлофорі, чую наступне у салоні:

– Диви, який гарний медведик! – мама каже синочку, а він впевнено:

– Мам, то не медвідь.

– А хто?

– То вуйко Ромко.

– Чого?

– Він тоже такі папіроси курить!

І справді, флаєри закінчилися, медвідь віирішив перекурити, чистий вуйко Ромко!

№3

А у кінці свого дивного дня, я зустрів старого друга фразою: «Випадковості не випадкові» ☺

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
Top
2020-12-06 01:00 :44