понеділок, 7 листопада, 2016, 10:45 Суспільство
Чи стане Польща другою Росією? – прогнози істориків
Учасники маршу пам'яті жертв Волинської трагедії в Перемишлі. Фото: РИА Новости
Учасники маршу пам'яті жертв Волинської трагедії в Перемишлі. Фото: РИА Новости

Останнім часом відносини Польщі та України дещо охололи. У Львові під час розмови «Чи стане Польща другою Росією?» у межах проекту «Історичні діалоги» історики спробували з’ясувати, як ми повинні реагувати на постанову про звинувачення українців у геноциді щодо поляків, руйнування українських надгробків у Польщі та на те, що українські актори знялись у суперечливій польській «Волині».

Складна і небезпечна ситуація

Андрій Павлишин,
викладач УКУ, дослідник українсько-польських відносин
у ХХ-ХХІ ст.:

Завжди треба ставитись до світу з певною насторогою. Можна сотні років жити разом, потім пригадати якусь образу, здерти до крові шкіру і відновити конфлікт. Зараз відбувається сумна і небезпечна ситуація, яка спонукала мене загострити риторику у своїх публічних виступах. Ми повинні розуміти і те, що діалогу не буде, якщо кожен захоче говорити сам з собою. Я вважав своїм обов’язком перекласти українською мовою книгу мого приятеля Ґжеґожа Мотики «Від волинської різанини до операції «Вісла». Автор не робить того попсового узагальнення, яке робить сучасна польська преса, коли словом «Волинь» називає все польсько-українське протистояння від 1939 р. до 1947 р. на території Волині, Галичини та Закерзоння.

Націоналістичні середовища у Польщі та в еміграції називали цей конфлікт «геноцидом» ще від 1949 р. Цього вони добивались, і їхній успіх у сучасній Польщі є доказом успішності малих груп, які згуртовані та консолідовані якоюсь конкретною ідеєю. Такими групами свого часу у США були прихильники тверезого способу життя і заборони алкоголю – вони були меншістю, але їм вдалось переконати все суспільство у своїй правоті, набити на цьому багато шишок і потім скасувати все це.

Звісно, що Польща ніколи не стане аналогом путінській Росії – це інша країна, інший тип цивілізації. Тим не менше, певні авторитарні тренди виникли і розвиваються. Ми спеціально загострили тему нашого заходу, щоб цього не сталося.

Фото Ігора Хрипливого
Фото Ігора Хрипливого

У Польщі за участь у такому фільмі як «Волинь» – спалили б хату

Ігор Гаврилів,
докторант кафедри новітньої історії України
ЛНУ ім. І. Франка:

Коли у березні 2014 р. Росія анексувала Крим, у Державній думі знайшлась одна людина, – Ілля Пономарьов, – яка проголосувала проти цього. Чомусь у польському сеймі у липні 2016 р., коли приймалась постанова про звинувачення українців у геноциді щодо поляків, «проти» навіть одного голосу не було. Ця постанова – це ніщо інше, як удар у спину.

Життя – це боротьба, боротьба народів під сонцем. Так було, є і буде, тому ми повинні говорити про українську велич в історії – про те, що напередодні Другої світової війни писав оунівець Михайло Колодзінський, про Україну до Каспійського моря і р. Волга. ОУН не те, що хотіла захопити чужі землі – вони хотіли віддалити войовничий Схід від наших кордонів. Заберіть сьогодні Москву – замовкнуть поляки, угорці, румуни.

У протистоянні з нашими сусідами ми не повинні займати позицію добродушності – українці не повинні бути святішими за Папу Римського.

Щодо участі українців у фільмі «Волинь» – якщо б у Польщі їхні актори знялись у такому антипольському фільмі, то їм би вже спалили хати.

Територія, яку займає нація, відповідає силі нації

Ярослав Сватко,
дослідник історії українського визвольного руху ХХ ст.:

Щодо руйнування українських могил у Польщі – на це повинна реагувати наша держава, якій слід вимагати від поляків відремонтувати ці могили. Ці ж пам’ятники не самовільно споруджувались.

Не було б коректно казати і те, що ми 25 років будуємо Україну. Весь цей період наша держава була переповнена російськими агентами, які демонтували Україну.

Коли ми говоримо про Велику Україну, історики добре розуміють, як змінюються карти від століття до століття, як і те, що територія яку займає нація, відповідає силі нації на даний момент. Політики думають, що міжнародні угоди будуть дотримані через 50 і 200 років. Насправді, коли різниця між можливістю цієї держави і цієї нації стають критичними – ці угоди втрачають чинність, і з’являються нові угоди, які визначають нові реалії світу. Для того, щоб Україна була по Каспійське море, є тільки один спосіб – «Будуймо силу української нації», як казав Євген Коновалець.

Основний момент сьогоднішнього життя України – це стан війни з Росією, який визначає всі інші моменти на всіх інших кордонах. Те, що відбувається у Польщі – це добре закладена робота російської агентури. Зазвичай КГБ не засвічує своїх агентів, а «приклеює» їх до інших людей, які вже безпосередньо на своєму авторитеті формують громадську думку. Якщо вони знаходять такого «корисного ідіота» – вважайте, що операція пройшла успішно.

Щодо українських акторів, які знімались у «Волині» – хочуть працювати за польські гроші проти українських інтересів, то хай працюють, але тоді не отримують від України зарплати. А якщо нам все одно, тоді не репетуймо, що щось не так відбувається – мораль не повинна бути дволикою.

Михайло Галущак, 
для ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2018-01-19 01:50:37