Новини » Спорт

Паралімпійський чемпіон Андрій Демчук: Зупинятись на досягнутому не збираюсь

Львів’янин Андрій Демчук, який завоював Україні «золото» з фехтування на шаблях Паралімпіади-2016 у Ріо-де-Жанейро. Фото: rbc.ua

Львів’янин Андрій Демчук, який завоював Україні «золото» з фехтування на шаблях Паралімпіади-2016 у Ріо-де-Жанейро, свою перемогу присвятив друзям, загиблим у війні на Донбасі. Медалей могло бути дві, якби не дивне рішення міжнародної федерації…

Першим до зали заїжджає на візку 29-річний українець Андрій Демчук. Слідом – його суперник угорець Рихард Ожват. Обох паралімпійців супроводжують тренери й оплески трибун, на яких де-не-де можна побачити синьо-жовтих уболівальників. Учасники фіналу змагань із фехтування на шаблі у групі А заїжджають на платформу для бою, вітаються один з одним, під музику готуються до поєдинку: прикріплюють візки, приєднують одяг і шаблю до електричного апарату, а наостанок пристібають ремені безпеки до ніг.

Починається бій. Перша секунда – перший укол на користь угорця. Друга секунда – рахунок рівний: Ожват отримує жовту картку. Цифри на табло змінюються швидко. Андрій Демчук веде, й на останніх секундах – бій триває до п’ятнадцятого уколу – рахунок уже 14:8. Останній укол приносить українцеві перемогу. З високо піднятою головою Рихард Ожват вітає чемпіона паралімпійських ігор із фехтування на шаблі. Андрія Демчука нагороджують золотою медаллю, що стає двадцять першою для України на цих Паралімпійських іграх.

«Свою перемогу я хочу присвятити справжнім героям – двом моїм друзям, що загинули у війні на Донбасі, – говорить переможець. – Я вдячний тим, хто захищає наші землі. Ця медаль – з думками про них».

Картинки по запросу картинки Паралімпійський чемпіон Андрій Демчук

Фехтуванням Андрій Демчук почав займатися дев’ять років тому, коли втратив ногу. Щоб легше пережити ампутацію, хлопець вирішив спробувати свої сили у спорті. На першому тренуванні Андрія найбільше здивувало те, що битися потрібно на візках.

«Чому я мав сідати у візок, якщо я ходжу на ногах? Але згодом мені пояснили, що візок – для рівних шансів. Оскільки серед фехтувальників є спортсмени з різними ураженнями опорно-рухового апарату, справедливо змагатись в однакових умовах», – розповідає він.

Невдовзі тренування та змагання вже забирали більшість його часу. Поміж тим, спортсмен зумів отримати дві вищі освіти і захистити кандидатську роботу. Зараз Андрій викладає на кафедрі інформаційних систем та мереж у Національному університеті «Львівська політехніка».

2012 року Андрій узяв участь в Паралімпійських іграх у Лондоні, але для перемоги, за його словами, забракло досвіду. Тому він поставив собі за мету повернутись із наступних ігор – 2016 року в Ріо-де-Жанейро – не з пустими руками. І досягнув її.

Картинки по запросу картинки Паралімпійський чемпіон Андрій Демчук

«Це для мене як сон, – коментує він свою перемогу. – І зараз відчуття, що я ще не прокинувся».

Щоб отримати квиток до Ріо, треба було об’їздити дванадцять етапів Кубка світу, Чемпіонат Європи і світу. Після кожних змагань формувався рейтинг, відповідно до якого міжнародна федерація добирала спортсменів, які поїдуть на Паралімпіаду.

Аби стати одним із них, спортсменові достатньо було посісти четверте місце в рейтингу з шаблі, рапіри чи шпаги. А щоб потрапити на змагання у другому виді боротьби, потрібно було бути в рейтингу з нього щонайменше на шістнадцятому місці. Андрій був третім у рейтингу з шаблі та тринадцятим із рапіри, що давало йому право на участь у змаганнях з обох видів боротьби. Проте міжнародна федерація не внесла його до списку рапіристів. Український спортсмен і його тренер писали звернення до міжнародного паралімпійського комітету, але марно.

Картинки по запросу картинки Паралімпійський чемпіон Андрій Демчук

«Від федерації чітких пояснень ми не отримали, – говорить Андрій. – Чомусь пройшли спортсмени з п’ятнадцятим, сімнадцятим, двадцять третім місцем у рейтингу, а я – не пройшов».

Проте тепер він не шкодує про те, що не потрапив на змагання з рапіри: «Спершу мене ця ситуація дуже обурила, а зараз розумію, що так мало скластися. Останні два місяці я тренувався лише на шаблі. З рапірою було б складно, бо в мене є хронічні травми ліктів і болі повертаються. Тому все, що робиться, робиться на краще».

Зупинятись на одній медалі Андрій не збирається. «Я став паралімпійським чемпіоном. Вище вже нема куди, але мотивація все ж залишається. Коли я дізнався, що є дівчина з Гонконгу з дев’ятьма медалями, здобутими на чотирьох Паралімпіадах, мені захотілося такого ж результату», – каже він.

Вікторія Слобода, для IA ZIK

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...