Новини » Суспільство 16 вересня, 2016, 16:49
Ми повинні подолати у собі пацифізм, – історики на Форумі видавців
Фото: Михайло Галущак
Фото: Михайло Галущак

Як армія впливає на суспільство? Як не повторити помилки Перших визвольних змагань 1917-21 рр.? Як насправді розвивалась одна з найблискавичніших наступальних операції в українській військовій історії – Чортківська офензива? Про це та інше – у рамках Форуму видавців – історики дискутували під час круглого столу «Україна і Перші визвольні змагання».

Армія – невідємна складова суспільства

Олег Фешовець, керівник Центру українських військових традицій та патріотичного виховання Науково-дослідного інституту українознавства, директор видавництва «Астролябія»:

Фрідріх Ніцше писав, що «майбутнє філософії – це військова команда, а майбутнє музики – це військовий марш». В наш час світ все більше стає турбулентним, і щоб вижити у ньому, потрібно повертатись до старої мудрості, яка говорить, що основа будь-якого суспільства трохи більшого ніж одне село – це суспільство, яке в своїй основі має військову структуру. Щоб зрозуміти сьогоднішній світ – потрібно зрозуміти цю структуру.

Коли у 2009 р. ми заснували Львівський міліарний альманах «Цитаделя», ми говорили, що Україна стоїть на порозі серйозного випробування і потрібно подолати той тотальний пацифізм, який існував у мисленні більшості громадян. Я й у собі долав цей пацифізм. Після того, як я відслужив у радянській армії, я скептично дивився на весь офіцерський склад і завжди кепкував з тої муштри, яка була у радянській армії. Мені потрібно було прожити ще 30 р., щоб переосмислити це все.

Тепер ми починаємо розуміти, що армія – це необхідна складова суспільства, що Голодомор 30-их і всі подальші репресії були наслідком пацифістських фантазій 100-річної давності. З 2009 по 2014 рр. вся міліарна література, яку видавало наше видавництво, була неприбутковою. На жаль, спрацювала та проста мудрість, що іноді ми робимо крок вперед тільки тоді, коли дістаємо стусана в зад.

Де росіяни – там біль, там страждання, там вбивства

Микола Лазарович, професор Тернопільського національного економічного університету:

Під час Першої світової війни були випадки, коли наші Січові стрільці, обшукуючи документи у російських вояків, знаходили на грудях пробитих Кобзарів. Трагедія українців у цій війні, що ми воювали за інші держави – і це одна з причин, чому ми маємо мати свою державу. Спочатку були розмови, що Українські січові стрільці повинні берегти себе від боїв, бо розуміли, що ці бої не за інтереси України. Але ця молодь, яка складала більшість стрілецтва – не шкодувала себе.

Певна частина вояків була неписьменною, тому у легіоні були створені курси, бо вважали, що стрілець, який не вміє читати і писати, не зможе вповні докластись до розбудови України. Значна частина легіону були гімназистами, викладачами із гімназій та університетів.

Сьогодні у нас той же ворог, що і сто років тому. Ми дуже часто кажемо, що проблема у Путіні, що проблема в Кремлі – ми не повинні купитись на одні і ті ж речі. Проблема у російському народі. Якщо аналізувати російську історію, то він сформувався з ментальністю нациста, бо куди не приходить – там біль, там страждання, там вбивства.

Сьогодні наша армія повинна бути такою, щоб нам спокійно було спати, а це залежить від нашого ставлення до неї.

Фото: Михайло Галущак
Фото: Михайло Галущак

Чортківська офензива, якою ми маємо пишатись

Олександр Дєдик, заступник головного редактора Львівського мілітарного альманаху «Цитаделя»:

Незважаючи на те, що ми не перемогли у наших Перших визвольних змаганнях 1917-21 рр. – в цій історії у нас є сторінки, якими ми маємо пишатись. Однією з таких є Чортківська офензива – наступальна операція Галицької армії під час польсько-української війни з 7 по 28 червня 1919 р. Сила українців у той момент було чисельно меншою і матеріально слабшою.

Зазвичай Чортківську офензиву тісно пов’язують з іменем генерала Олександра Грекова, однак – у цій історії він винуватий лише в тому, що успішно розвинув цю операцію. Командування тогочасної Галицької армії сприймало ситуацію на рівні генерального штабу – дивилось на неї згори, не сприймало духу армії, аналізувало тільки матеріальні фактори.

Операція ж розпочалась чисто випадково – польський загін, який переслідував Галицьку армію, надто швидко поставив українців у таку ситуацію, що вони змушені було відреагувати, а один раз відреагувавши, зрозуміли, на що вони здатні. Відтак, рядове стрілецтво продовжило свій переможний бій за м.Чортків і операція розвинулась до мурів Львова.

«Шлях до Львова лежить через Київ»

Іван Хома, доцент кафедри історії України та етнокомунікації Національного університету «Львівська політехніка»:

У четвер, 6 листопада, о 17.00 Осип Назарук, представляючи новопроголошену ЗУНР, прийшов до гетьмана Павла Скоропадського у питанні допомоги українцям на правому березі р. Збруч. Скоропадський сам запропонував відправити стрільців до кордонів Галичини, але подальша стрілецька рада прийняла рішення, що ніхто нікуди не їде, бо чітко було сказано, що доля України кується на Великій Україні.

Спогади Коновальця про Перші визвольні змагання доволі критичні, зокрема, він дорікав собі, що повірив пацифістським ідеям Винниченка – можливо, це визнання своїх помилок допомогло йому не повторити їх у міжвоєнний період, коли формувалась ОУН.

Михайло Галущак,
для IA ZIK

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-02-20 06:57 :25