Новини » Спорт 6 серпня, 2016, 0:25
Олімпіада-2016: Хто з українців може підкорити вершини Ріо

Менше двох годин залишається до того моменту, коли на легендарному стадіоні «Маракана» у Ріо-де-Жанейро (тому самому, на полі якого Король футболу Пеле в 1969 році забив свій 1000-й гол) розпочнеться церемонія відкриття ХХХІ літніх Олімпійських ігор-2016. Упродовж 17 днів за найпрестижніші спортивні нагороди боротимуться і 206 представників України. Напередодні старту головних змагань чотириріччя IA ZIK зробило свій прогноз, хто з атлетів «синьо-жовтої» дружини має найкращі шанси підкорити олімпійський п’єдестал пошани у Ріо.

На відміну від зимових Олімпіад, де наші медальні сподівання пов’язані виключно з біатлоном (донедавна було ще й фігурне катання), на літніх Іграх Україна стабільно потрапляє в ТОП-20 найсильніших команд світу. При цьому наші спортсмени зазвичай завойовують від 20-ти до 30-ти нагород, а в кращі роки ми навіть претендувала на потрапляння до десятки найспортивніших націй світу.

Наразі Україна навряд чи зуміє увійти в ТОП-10. Все ж складна політична і економічна ситуація в державі не може не позначатися на розвитку спорту та його досягненнях на міжнародній арені. Та незважаючи ні на які проблеми, українські спортсмени у багатьох видах спорту вважаються грізною силою і приїхали до Ріо-де-Жанейро не тільки для того, аби засвідчити свою участь у чергових Олімпійських іграх. То хто ж саме є надією українців на завоювання олімпійських нагород Ігор-2016 у Ріо.

Один з самих рівних і боєздатних складів у нашій збірній з жіночої боротьби. У п’ятірці – виключно чемпіони і призери світових або континентальних першостей. Але і тут є свої лідери – львів’янки Оксана Гергель і Юлія Ткач та Аліна Махиня з Донецька є чемпіонками світу. Усі троє серед тих, хто в поточному олімпійському циклі вже встиг голосно про себе заявити і претендує на найвищі місця в Ріо.

Оксана Гергель, яка виступає у ваговій категорії до 60 кг стала чемпіонкою світу рік тому в американському Лас-Вегасі. Це був перший і, одночасно, найбільший успіх 22-річної галичанки в її кар’єрі. У березні нинішнього року на Євро-2016 в Ризі вона задовольнилася лише «бронзою». Проте, надія на те, що спортсменка в Ріо вийде на пік форми, досить висока. Має додати їй спортивної злості і той факт, що спершу її через непорозуміння з мельдонієм позбавили ліцензії на участь в Іграх-2016, але зрештою усе вирішилося і тепер учениця Андрія Пістуна розраховує уже безпосередньо на олімпійському килимі отримати сатисфакцію за усі пролиті сльози. Віримо, що плакатиме Оксана і в Ріо, але це уже будуть сльози щастя!

Інша вихованка Андрія Пістуна Юлія Ткач, яка щоправда півроку тому розпрощалася за власної ініціативи зі своїм першим тренером, зійшла на подіум на двох останніх чемпіонатах світу. У 2014 році в Ташкенті вона здобула «золото», а через рік у Лас-Вегасі – «бронзу». Також спортсменка двічі вигравала Євро і двічі – континентальну «бронзу». Тож у колекції нагород Юлії бракує лише олімпійської медалі. Сподіваємося, що в Ріо вона зійде на найвищу сходинку п’єдесталу пошани.

Аліна Махиня свою наразі єдину нагороду світової першості – золоту – завоювала ще три роки тому. Але з світової еліти не випадала увесь олімпійський цикл. На Перших Європейських іграх у Баку-2015 вона завоювала золоту медаль. Тож є усі підстави надіятися, що борчиня з Донбасу потішить Україну завойованою медаллю і в Ріо.

Руандійський українець Жан Беленюк за останній рік став, мабуть, самою медійною персоною з представників олімпійських видів спорту – тих, кого особливо не шанує преса і згадує, в кращому випадку, раз на чотири роки. І то якщо є привід, у вигляді завойованої нагороди. Починаючи з 2014 року на великих турнірах – чемпіонатах світу та Європи – Беленюк зазнав лише двох прикрих поразок. На чемпіонаті світу-2014 в Ташкенті він завоював «бронзу», а на Європейських іграх в Баку – «срібло». Всі інші турніри, а це два Євро і світова першість-2015 закінчувалися його перемогами. Саме тому аналітична компанія Infostrada Sports в своєму рейтингу поставила Беленюка в список тих, хто завоює для України одну з 23-ох медалей, причому, саме «золоту».

Лідер нашої команди дзюдоїстів, українець грузинського походження Георгій Зантарая своїх головних досягнень добився в попередньому олімпійському циклі. З 2009 по 2011 роки уродженець Сухумі завоював повну колекцію нагород («золото», «срібло» і «бронзу») чемпіонатів світу, а також золоту і срібну медалі європейської першості. У Лондоні він був одним з фаворитів Олімпіади-2012 в своїй ваговій категорії, але поступився в першому ж колі італійцеві Еліо Верде. Лондонський провал став справжньою спортивною трагедією для Георгія, але ніяк не позначився на його готовності продовжити свої виступи у спорті. З Ріо-де-Жанейро Зантараю пов’язують хороші спогади ще з 2013 року, коли він завоював там бронзову медаль світового форуму. Через рік він показав аналогічний результат на головному турнірі сезону в російському Челябінську. Зараз, щоправда, Георгій Зантарая, коли виходити із світового рейтингу, не входить в коло фаворитів змагань. Можливо, це й на краще для нього. Та й спортивна доля все ж має перед ним борг і є підозра, що поверне вона його саме у Ріо.

Головною зіркою збірної України зі спортивної гімнастики є абсолютний чемпіон світу, Європи та Перших в історії Європейських ігор Баку-2015 Олег Верняєв. Коронними снарядами лідера команди є бруси і опорний стрибок, де він завоював всі свої медалі в окремих видах. Вільні вправи, перекладина, кільця і ​​кінь йдуть лише доповненням, для успіхів в багатоборстві і командних змаганнях. При цьому, в опорному стрибку Верняєв завойовував медалі тільки на Євро, в той час як на «світі» – виключно у вправі на брусах. Саме бруси принесли Верняєву першу в кар’єрі золоту медаль чемпіона світу – в китайській Нанкіні у 2014 році. Через рік, на світовому форумі в шотландському Глазго в цій вправі він завоював «срібло». А ось в Європі, в відсутності конкурентів екстра-класу з Китаю і США, у спортсмена ціла колекція медалей всіх достоїнств – як в особистих змаганнях, так і в команді.

Цілком реальними є шанси на нагороди в змаганнях зі спортивної гімнастики і в Ігоря Радівілова, призера ігор-2012 у Лондоні. В Ріо-2016 він буде серед головних фаворитів перш з все у змаганнях на кільцях та в опорному стрибку. Втім, у разі певної долі везіння та лояльного ставлення до його персони зі сторони суддів, що в спортивній гімнастиці має величезне значення, Ігор може розраховувати на нагороду і в багатоборстві.

Лідер збірної України з художньої гімнастики останніх років Анна Різатдінова, напевне, не є претендентом на перемогу. Тим паче, що на відміну від спортивної, у художній гімнастиці не розігрується першість з окремими предметами, а лише у багатоборстві. Але потрапляння кримчанки на олімпійський п’єдестал можна пророкувати з дуже великою долею ймовірності. Адже у переважній більшості випадків на чемпіонатах світу і Європи в багатоборстві Анна завойовує бронзові медалі. Щоправда, приємним винятком став домашній чемпіонат світу-2013, який пройшов в Києві. Тоді Різатдінова вперше в кар’єрі завоювала срібну нагороду у багатоборстві, додавши до нього ще й «золота» у вправі з м’ячем. Решта дев’ять нагород зі світових форумів – бронзові. Вони були завойовані за два останні олімпійські цикли. У Лондоні чотири роки тому Анна Різатдінова зайняла вкрай скромне десяте місце у багатоборстві, але зараз вона є явною претенденткою на олімпійський п’єдестал.

З трьох останніх Олімпіад українські фехтувальники незмінно поверталися додому з нагородами. Небезпідставними є наші медальні сподівання і на Ріо. Минулорічний чемпіонат світу, який відбувся у Москві, приніс «синьо-жовтим» мушкетерам повний комплект нагород, причому усі було завойовано в командних змаганнях. Для львівських шанувальників спорту особливо приємно згадувати «бронзовий» успіх наших шпажисток. Адже мало того, що дівчата повернулися на подіум після майже двадцятирічної перерви, так зробив це ще й квартет, у складі якого одразу троє львів’янок – Яна Шемякіна, Ксенія Пантелеєва і Анфіса Почкалова. Разом з ними «бронзу» кувала ще одна галичанка – Олена Кривицька з Тернополя. «Срібло» у нашу скарбничку поклали шаблістки Ольга Харлан, Олена Вороніна, Аліна Комащук і Олена Кравацька. А «золото» вперше в історії вибороли шпажисти Богдан Нікішин, Анатолій Герей, Дмитро Карюченко та Максим Хворост. Зрозуміло, що подібний успіх в Ріо повторити буде не просто. Але усі три команди полетіли до Бразилії виключно з думками про олімпійські медалі, ставлячи при цьому максимальні завдання. Зазначимо, що жоден квартет у порівнянні з минулим світовим форумом не зазнав кадрових змін.

Але сподівання на нагороди наших фехтувальників ми пов’язуємо не тільки з командними змаганнями, а й з особистими також. Зокрема аналітична компанія Infostrada Sports, про яку ми уже згадували, стверджує що золоті нагороди Ріо завоюють команда українських шпажистів та Ольга Харлан в індивідуальному турнірі шаблісток. І справді, вихованка Артема Скорохода незважаючи на молодий вік (4-го вересня їй виповниться лише 26 років), уже понад десятиліття входить до світової еліти. Перший гучний успіх шаблістки з Миколаєва – виграш олімпійського «золота» – до неї разом з партнерками по команді прийшов у Пекіні-2008. У Лондоні-2012 командної жіночої шаблі в програмі змагань не було, а в особистому турнірі Ольга стала третьою. Крім олімпійських нагород на рахунку Харлан, як в особистій, так і в командній першості, чотири світових «золота», сім Євро і перемога на Перших Європейських іграх-2015 у Баку. Для повної колекції бракує тільки особистого олімпійського «золота»…

А ще ж є у нас шпажист Богдан Нікішин, який, щоправда, ще ніколи не ставав призером світових чемпіонатів (кращий результат – п’яте місце два роки тому у Казані) та Олімпіад в особистих змаганнях, але уже більше трьох сезонів входить до топ-еліти – наразі займає четверту сходинку у світовому рейтингу. Для 36-річного мушкетера з Дніпра Ріо, напевне, буде останнім шансом втілити в життя свою мрію – виграти індивідуальну олімпійську медаль. Тож побажаємо Богданові, щоб вона нарешті здійснилася.

На відміну від Богдана Нікішина, в колекції львів’янки Яни Шемякіної уже є «золото» Лондона-2012. Пропустивши світовий форум-2013, два роки тому в Казані вона стала третьою. На останньому чемпіонаті світу в Москві Яна в особистих змаганнях на подіум не зійшла, але одразу по їх завершенні заявила, що мріє про «золото» Ріо. А в тому, що у вихованки Андрія Орліковського зазвичай слова з ділом не розходяться, ми мали нагоду переконатися не один раз.

Традиційно найчисельнішою командою на літніх Іграх є команда легкоатлетів. Претендентів на нагороди у нас декілька, але справжня суперзірка одна – чемпіон світу і Європи зі стрибків у висоту Богдан Бондаренко. Його ім’я вперше по-справжньому засяяло на спортивному небосхилі у серпні 2013 року. Спортсмен виграв чемпіонат світу в Москві, подолавши з другої спроби планку на висоті 2 м 41 см. Харків’янин став першим стрибуном у XXI столітті, який подолав таку висоту. Уже в ранзі переможця він тричі намагався побити світовий рекорд кубинця Хав’єра Сотомайора (245 см, встановлений у 1994 році), але 246 см Богдану не скорилися. Після московського тріумфу Бондаренко регулярно вигравав змагання «Діамантової ліги» і Гран-прі. У весь голос він заявляв про себе і на офіційних чемпіонатах – виграв Євро-2014, а в 2015 завоював «срібло» світового форуму. Свій особистий рекорд – 2 м 42 см – Богдан встановив у 2014 році на змаганнях в Нью-Йорку. На Іграх-2016 головним завданням, звісно, буде перемога. Але Бондаренко, будучи одним з головних фаворитів, мріє про «золото» і гросмейстерський результат водночас.

У кульовій стрільбі з пістолета, як і раніше, серед лідерів українка Олена Костевич. Олімпійська чемпіонка Афін-2004, яка у Лондоні-2012 завоювала дві «бронзи», в нинішньому олімпійському циклі відзначилася гучними успіхами двічі: спершу завоювала «срібло» Євро-2014, а через рік виграла континентальне «золото». Обидві нагороди були завойовані в коронному виді програми – стрільбі з пневматичного пістолета з 10 метрів. Поповнювала свою колекцію нагород красуня з Чернігова і впевненими перемогами на незліченних етапах Кубка світу, Гран-прі та комерційних стартах. Напевне, саме тому Олені пророкують золоту медаль Ріо-2016 аналітики Infostrada Sports і дай Боже, щоб їхній прогноз у цьому виді олімпійських змагань збувся на усі сто відсотків.

Українські представниці синхронного плавання постійно претендують на нагороди найвищого ґатунку, але їм частенько не вистачає якоїсь дещиці. Водночас їхнє місце на п’єдесталі, що називається, залізне. Причому, коли донедавна Анна Волошина (соло і дует), Лоліта Ананасова (дует) і їхні партнерки по команді незмінно завойовували бронзові медалі слідом за росіянками та італійками, то в останні роки українки все частіше виборюють «срібло». Зокрема, на цьогорічному Євро в Лондоні у турнірі солісток Анна Волошина поступилась лише росіянці Світлані Ромашиній. Аналогічний результат був зафіксований у змаганнях дуетів і в групових вправах. Крім Волошиної та Ананасової до складу збірної України в цьому сезоні входять Дар’я Юшко, Олена Гречихіна, Ольга Золотарьова, Катерина Резник, Анастасія Савчук, Ксенія Сидоренко, Олександра Сабада і Катерина Садурська.

Надії на медалі у велоспорті пов’язані з жінками. Зокрема, Яна Беломоїна, яка раніше не один раз досягала успіхів серед молоді, у 2015 році завоювала «бронзу» чемпіонату світу. А це найкраще свідчення, що вона практично безболісно пройшла адаптацію з юнацького у дорослий спорт і готова боротися за найвищі місця. Натомість, Анна Соловей стала срібним призером чемпіонату світу-2014, а рік тому фінішувала другою на Перших Європейських іграх у Баку. Тож є усі підстави сподіватися, що Яна та Анна і в Ріо завершать перегони щонайменше в числі призерів.

Парна четвірка українців в академічному веслуванні (Артем Морозов, Олександр Надтока, Дмитро Міхай та Іван Довгодько) у 2014 році виграла і чемпіонат світу, і Євро. Після «золотого» дубля було невелике падіння. На світовому форумі рік тому українці залишилися без нагород, а на Євро-2015 задовільнилися «сріблом». Але ж, як вчить народна мудрість, рік на рік не приходиться, а після невдач приходять успіхи. От і наш квартет, за словами самих хлопців, зробив правильні висновки і в Ріо змагатиметься з претензіями на олімпійські медалі з найціннішого металу.

Окрім тих, про кого ми розповіли, в складі нашої збірної є ще ціла група реальних претендентів на нагороди Ігор-2016. Зокрема, це бронзовий призер Пекіна-2008 і олімпійський чемпіон Лондона-2012 каноїст Юрій Чебан, чемпіон Афін-2004 (в команді) і Пекіна-2008 (особиста першість) стрілок з лука Віктор Рубан, бронзовий призер Лондона-2012 стрибун у воду Ілля Кваша… А ще ж, як це зазвичай буває на Олімпіадах, повинен вистрелити і хтось з «темних конячок». В одному можна бути впевненим на сто відсотків – додому українці повернуться не з пустими руками.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-02-20 07:27 :08