четвер, 7 липня, 2016, 9:39 блоги Події
Знаковий Слов’янськ
Павло Лисенко
військовослужбовець, воїн АТО
Українські військові у Слов'янську, липень 2014р
Українські військові у Слов'янську, липень 2014р

Два роки тому, 5 липня 2014 року, міста Слов’янськ та Краматорськ було повністю звільнено від проросійських терористів. Битва, яка тривала за ці міста понад три місяці, стала першою, та не останньою, знаковою подією цієї неоголошеної війни з боку нашого «гібридного брата». Тож давайте пригадаємо, як усе відбувалось, та поглянемо, як мирне місто святкує свій «день незалежності» через два роки після цих кривавих подій.

Хоча командування сил АТО наближало цей момент як тільки могло, але нічна втеча бойовиків, які усвідомлювали свою нікчемність перед українською армією, стала для усіх несподіванкою. Першими у місто зайшли бійці підрозділів спеціального призначення (140 центр, 8 та 3 полки спеціального призначення).

Ось декілька свідчень учасників тих подій.

Ще напередодні 5 числа ми виконували розвідувальні завдання та щойно повернулися з 5-ти денного виходу. Не встигли навіть роздягнутись, як поступила задача:

- Потрібно зайти в Слов’янськ!

- В якому смислі???

- В прямому!

- Куди саме?

- На центральну площу перед міськвиконкомом!

- Ясно!

Спочатку просувались на техніці, доки це було можливо. Пам’ятаю, був один БТР з 80-ї аеромобільної бригади. За кермом був капітан, настільки сміливий, що якби я його зараз зустрів, то обійняв би міцно зі сльозами на очах! Під’їжджаючи до блокпосту, ми наскільки могли брали територію під контроль. Він вилазив з БТР, чіпляв тросами бетонні блоки та відтягував їх назад. І усе це на відкритій місцевості, яку ми ще на той час не контролювали. Останні кілометри просувались пішки, від будинку до будинку. Місто було майже безлюдне, тільки поодинокі пішоходи.

Коли вийшли на центральну площу, стали займати кругову оборону, оскільки побоювались, що нас просто могли затягнути у пастку. Оглянули будівлі міськвиконкому та РВВС. Там все було залишене, видно було що тікали поспіх. Всередину будівель, які ще вчора були бастіонами терористів, заходити не стали, навіть біглим оглядом було зрозуміло, що там все заміновано. Вирішили зачекати інженерів.

Слов'янськ, липень 2014р
Слов'янськ, липень 2014р

В місто почали прибувати інші підрозділи. Десь за годину після нас прибули десантники 25-ої та 95-ої бригади. Згодом мав приїхати міністр оборони (на той час Валерій Гелетей, призначений за два дні до цих подій). А ми перед цим були 5 днів на виходах, і навіть не знали, що змінився міністр оборони, не те що, як він виглядає. Пам’ятаю, прибуває НГШ Віктор Муженко, а разом з ним ще якийсь високий мужик. Хто такий – навіть гадки не маю. Прямую до Муженка, доповісти про обстановку, а він мені крадькома показує на Гелетея. Я так і не зрозумів в чому річ, доповів Муженку. Але міністр не образився, а просто по дружньому обійняв мене. З мене ще потім жартували, що тільки я можу вперше в житті побачити нового міністра оборони, та одразу обійнятись з ним.

Через дві години в місті вже було купа військ, танки, БТР-и. І тут я відчув страшну спрагу, згадав, що з самого ранку нічого не пив, а у нас на усіх залишилась півлітрова пляшка води. Ми почали обхід навколишніх будинків, оглянутись та заодно знайти води. Потрапили на найближче до площі поштове відділення. Там сидів забарикадований офісний працівник в білій сорочці не першої свіжості. Як тільки побачив нас, впав на землю і благав не вбивати, мабуть думав що ми прийшли тут усіх карати. Води там не було, то ж ми рушили далі. В сусідньому будинку відкрили забарикадований підвал, а звідти на нас дивляться переляканими очима жінки та діти. Питають, ви хто? Та ми, кажемо, свої. Вони ще деякий час не вірили, аж потім почали виходити і розбігатися по своїх будівлях.

Взагалі, ставлення до нас в той день було неоднозначне. Дехто люб’язно махав нам руками, але були й такі, які показували непристойні жести. Не знаю, можливо вони справді вірили, що прийдемо і почнемо всіх різати і розпинати (сміється).

Вже згодом на площі було піднято український прапор. Розпочато вивезення зброї, яку терористи залишили по собі. Усі ці події учасниками згадуються вже з жартами та посмішками. Але тоді вони дали додаткову впевненість у наших перемогах та розуміння того, з ким ми воюємо.

Через два роки після цих подій на тому ж самому місці, центральній площі Слов’янську, вже людно, багато людей з українськими прапорами. Українські військові тут вже не для того, щоб вибивати з міста ворога, а для того, щоб вшанувати цю знакову подію та її учасників.

Урочисті заході з нагоди другої річниці визволення Слов'янська і Краматорська, 5 липня 2016р
Урочисті заході з нагоди другої річниці визволення Слов'янська і Краматорська, 5 липня 2016р
Урочисті заході з нагоди другої річниці визволення Слов'янська і Краматорська, 5 липня 2016р
Урочисті заході з нагоди другої річниці визволення Слов'янська і Краматорська, 5 липня 2016р
Техніка українських військових у Слов'янську
Техніка українських військових у Слов'янську
Урочисті заході з нагоди другої річниці визволення Слов'янська і Краматорська, 5 липня 2016р
Урочисті заході з нагоди другої річниці визволення Слов'янська і Краматорська, 5 липня 2016р
Урочисті заході з нагоди другої річниці визволення Слов'янська і Краматорська, 5 липня 2016р
Урочисті заході з нагоди другої річниці визволення Слов'янська і Краматорська, 5 липня 2016р

Навколо багато військової техніки. На площі вишикувались підрозділи, які безпосередньо приймали участь у визволенні міста. І це вже не ті, недосвідчені, вдягнуті хто як, воїни. Це вже справжні професіонали, готові до будь-яких завдань по захисту Вітчизни. За ці два роки вони пройшли справжні випробування війною, багато з них стали талановитими командирами, майбутнім нашої армії! На захід прибув Президент України Петро Порошенко, щоб особисто нагородити орденами та відзнаками учасників подій дворічної давнини. Над площею мирне небо, в руках у місцевих мешканців майорять українські прапори. І ніяких фашистів!

Пам'ятна стела загиблим бійцям 25-ї окремої парашутно-десантної бригади біля Слов'янська
Пам'ятна стела загиблим бійцям 25-ї окремої парашутно-десантної бригади біля Слов'янська
Пам'ятна стела загиблим бійцям 25-ї окремої парашутно-десантної бригади біля Слов'янська
Пам'ятна стела загиблим бійцям 25-ї окремої парашутно-десантної бригади біля Слов'янська

В цей день також відбувся поминальний захід біля меморіалу 5 блокпоста (по дорозі між Слов’янськом та Краматорськом). Саме тут стояли українські воїни, які зупинили та знищили колону бронетехніки тікаючого ворога (детальніше тут http://zik.ua/news/2016/05/10/shanuymo_geroiv_u_sertsyah_narodu_697469). На заході були також присутні учасники тих подій, які прийшли віддати шану загиблим товаришам. Приємно, коли громада не забуває імена своїх захисників. Поіменно були згадані усі, хто загинув у боях за визволення Слов’янська та Краматорська.

Президент Петро Порошенко на урочистих заходах з нагоди другої річниці визволення Слов'янська і Краматорська, 5 липня 2016 р
Президент Петро Порошенко на урочистих заходах з нагоди другої річниці визволення Слов'янська і Краматорська, 5 липня 2016 р

В Краматорську ввечері був святковий концерт, на якому виступала переможниця «Євробачення 2016» співачка Джамала. І знову мирне небо, приємні емоції та безліч українських прапорів. Багато хто жартує, що вчора був день незалежності США, а сьогодні «день незалежності» Слов’янська. Співпадіння? Не думаємо! Завдяки українським військовим два роки тому сюди повернувся мир, повернувся на заміну «руському міру». Процес визволення решти територій України триває, і триватиме він ще довго. Тому не забуваймо наших героїв та їх героїчних вчинків, завдяки яким нам вдалося зупинити агресора та відстояти нашу Батьківщину!

P.S. За захоплюючу розповідь про визволення Слов’янська дякуємо офіцеру сил спеціального призначення України з позивним «Панк».

 

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-11-14 13:49 :53