Новини » Події

Журналіст показав, як бойовики знищують Донецьк

Люди, які зараз контролюють Донецьк, не люблять його і поступово вбивають його.

Про це у своєму блозі пише український журналіст Денис Казанський.

Наводимо текст повідомлення повністю:

Останнім часом часто бачу дискусії про те, чи добре зараз жити в Донецьку. Думки зустрічаються самі різні. Часто пишуть, що Донецьк живе повноцінним мирним життям, що майже все повернулося до довоєнного стану, що в центрі міста взагалі не відчувається війна. Є і протилежні думки – що Донецьк практично вимер і там страшно з’являтися на вулицях. Як йдуть справи насправді?

На жаль, особисто приїхати в місто і подивитися на нього своїми очима я не можу. Але в сучасному світі, коли майже у кожного в кишені є телефон з камерою, це в принципі і не обов’язково. Загальну картину можна зрозуміти, просто подивившись на фото або відео. Адже я прожив в Донецьку 30 років, знаю місто майже досконально і мені є з чим порівнювати те, що я бачу зараз на фотографіях, зроблених в Донецьку.

Добре живе місто при ДНР? Звичайно, порівняно з 2014 роком тотальної розрухи і розгулу козацьких банд, в Донецьку зараз набагато легше і спокійніше. Це визнають усі. Тому багатьом здається, що Донецьк розвивається і процвітає, а найгірший період у міста позаду. Тим, хто пережив літо і осінь 2014-го в столиці Донбасу, тепер здається, що мирне життя повернулася практично до рівня 2013 року. Однак ті, хто виїхав з міста після початку військових дій, і у кого в пам’яті закарбувався ще той, довоєнний Донецьк, звичайно розуміють яка прірва розділяє те українське місто і нинішнє, ДНРівське.

Ось враження донеччанина Олега Очеретяного, який побував у Донецьку.

«Центр міста. На місці колись дорогих магазинів з одягом і банків – продуктові (але далеко не дешеві) магазини з назвами типо «4 зірки» (мабуть, з натяком на коньяк, просто назва «АлкоМаркет» вже зайнято – це, як виявилося, елітний алко-магазин на бульварі Пушкіна для поважаючих себе людей).

Раніше звичайні продуктові магазини не могли собі дозволити перші поверхи будівель у найпрестижніших місцях. Сьогодні ви можете придбати на розлив стаканчик горілочки просто на місці колишнього англійського бутіка. «Тварини», що захопили Донецьк довели його до того, що це тепер називається «процвітанням» і «розвитком».

Відмінні магазини якісного взуття, одягу, аксесуарів і багато чого іншого – їх просто не існує. Донеччанам вони не потрібні».

«Ці фото зроблені близько 16:00 – розпал дня. Зверніть увагу на дороги, на яких немає машин. Так, зараз фанатики терористів завиють, що машин багато. Але ви просто не бачили, що таке багато. І забули, що ще 3 роки тому відбувалося в Донецьку в 16:00 буднього дня – суцільні корки, місто кипіло, місто поспішало, місто жило!»

Можна це заперечити, бо враження дуже суб’єктивні, а автор упереджений. Тому, краще перейти до фактів – до фотографій.

Мені, який залишив Донецьк у червні 2014, достатньо і 20 знімків добре знайомих мені місць, щоб зрозуміти, що собою являє місто сьогодні. І як би хто не намагався довести зворотнє, мені як донеччанину зрозуміло, що місто знаходиться в дуже поганому стані. Донецьк при ДНР – лише бліда тінь того Донецька, який був у складі України. І я кажу не про сліди військових дій. Я кажу про центр міста, де нібито «не відчувається війна» і де нібито «жити не гірше ніж в Україні». Це неправда. Гірше, і притому значно.

В центрі міста всюди зустрічаються покинуті магазини, банки, офіси. Забиті фанерою вітрини. Пилові згаслі вивіски магазинів і закладів, що колись працювали в Донецьку. Так, щось працює, при бажанні є куди піти. Але все це і близько не стоїть з тим, як Донецьк жив раніше, в Україні.

Ось вулиця Університетська, самий центр міста. Примара давно не існуючого «Дельта банку», за ним закритий і забитий фанерою бутік, з якого вивезли і сховали весь товар, щоб не вкрали. В українському Донецьку такого не було.

донецк 1

Закритий офіс «Об’єднаної реєстраційної компанії», яка раніше займалася реєстрацією та переоформленням цінних паперів. Більше в Донецьку такого роду послуги не потрібні. У місті, де всім заправляє не визнане ніким у світі кримінальне угруповання, не може бути ніяких цінних паперів.

донецк 2

Недобудований готель «Дружба», що належить сину Януковича, так і не відкрився. Так він тепер і не потрібен. В ньому нікому жити.

дружба

Центр міста, вулиця Університетська, 16:00. Раніше тут був дуже щільний трафік, іноді навіть з корками. Зараз самі бачите завантаженість дороги. Я не знаю, скільки людей зараз живе в місті. Можливо, правду кажуть, що майже все вже повернулися. Але на машинах мабуть намагаються не їздити.

Замість модного бутіка на перетині з Ватутіна тепер якийсь пекельний супермаркет з відразливою вивіскою. Їжа продається, одягу вже немає. В основному його тепер купують в різного роду «Конфіскатах», де все коштує 300-400 російських рублів.

донецк 3

Ще один продуктовий далі по вулиці. Раніше тут був банк і теж якийсь бутік, по-моєму. Недоладна вивіска характерна для дешевих магазинів, які зазвичай перебувають у якихось клоачних місцях біля ринків. Але це центр міста.

донецк 4

Магазин «Еко» теж закритий. Навіть такі бренди середньої цінової категорії, які раніше були доступні багатьом донеччанам, тепер вже не можуть працювати. Поруч на магазині можна побачити вивішені прапори ДНР. Але це не від великої любові до Захарченка, а від того, що підприємців змушують їх вивішувати. Штраф за відсутність прапора, якщо я не помиляюся, 8 тисяч рублів.

донецк 5

Прикмета часу. На бульварі Пушкіна – в минулому самою модною і дорогою вулиці Донецька – тепер замість кафе працює «Алкомаркет».

донецк 6

Знову бульвар Пушкіна, забиті вітрини.

донецк 7

А це багатостраждальна Донецька ОДА. Тут за два роки так і не прибрали срач, що залишився після подій «російської весни». Наскальні написи не відмиті, відірвана плитка так і лежить, складена в купу. Площа перед ОДА в пилу і піску. За два роки не змогли знайти просто двох мужиків з молотком, щоб укласти тому старі бруски. В українському Донецьку таке було немислимо.

донецк 9

донецк 10

І це знімки тільки з самого центру, де немає руйнувань. На околицях міста все виглядає набагато похмурішим і печальнішим.

Так, звичайно, Донецьк не нагадує блокадний Ленінград. Донеччани не помирають від голоду на вулицях, є світло, вода та газ, ходить транспорт, тече якесь життя. Комусь це може здатися нормальним. Особливо приїжджим «відпускникам» з якого-небудь російського задуп’я, де досі люди живуть в дерев’яних бараках без каналізації. Але все це і близько не нагадує процвітання. Я пам’ятаю, яким був Донецьк два роки тому. І зараз навіть за кількома фоткам зрозуміло, що у міста великі проблеми, що життя стала бідніше, що безліч магазинів і кафе закрилися і більше не будуть працювати. Люди, які захопили владу в місті, зробили його значно гірше, ніж він був.

І найголовніше – не видно ніяких передумов для того, щоб Донецьк розвивався і як вийшов з цього глухого кута. Місто стало менше. Тепер це вже далеко не мільйонник, і сплеску народжуваності не передбачається. Економіка зупинилася. Банківський сектор відсутній. Інвестицій немає і зі зрозумілих причин не буде. Влаштуватися на роботу в офіс, як раніше, зараз вкрай важко – робочих місць стало значно менше. Металургійний завод з 1 червня зупинений. Більш менш йде тільки торгівля недорогими товарами масового попиту. Податковий тиск на підприємців зростає. Як довго вони зможуть працювати під таким пресом і погрозами – поки не зрозуміло.

Очевидно, що все тримається тільки за рахунок вливань з Росії. Поки вони є, буде так як зараз – погано, але стабільно і не нижче рівня, за яким можливий соціальний вибух. Але якщо раптом РФ одного разу скаже своє знамените «Грошей немає, але ви тримайтеся. Гарного вам настрою», все стане набагато гірше.

Зрозуміло, є люди, яких все влаштовує, і вони щиро вважають, що в Донецьку все добре. Але це зовсім не означає, що там дійсно йде нормальне життя. Багато людей у нас вважають нормальним викидати сміття у себе у дворі, не доносячи його до бака, багато хто роками живуть у загаджених під’їздах і можуть кожен день впиватися пивом з пластикових баклажок і обжиратися неїстивною соєвою ковбасою. Але це зовсім не означає, що це норма. З Донецьком сталася сумна історія. Сьогодні він нагадує людину, яка отримала важку травму, пролежала у комі і прийшла до себе, але при цьому залишилася інвалідом.

Якщо в колишні часи місто було одним з кращих обласних центрів і претендував з благоустрою на перші місця, то тепер порівнювати його з Харковом, Одесою, Львовом і Дніпром вже не можна. У цих містах неможливо уявити напівпорожній центр, десятки закритих закладів, забиті вітрини. Донецьк виглядає набагато депресивніше, він не живе повноцінним життям успішного мегаполісу. Люди, які зараз контролюють місто, не люблять його і поступово вбивають його.

 



Loading...