Новини » Львів 28 квітня, 2016, 12:15
Як на практиці провалюються спроби створити ОСББ
Схема функціонування ОСББ
Схема функціонування ОСББ

Ідея створити Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) на практиці може закінчитися провалом. Далеко не все так просто і легко, як говорить закон та розповідають на навчальних семінарах чиновники – починаючи з отримання довідки про власника квартири і закінчуючи безпосередньо зборами мешканців.

Про власний досвід зі створення ОСББ на своїй сторінці у Facebook написав львів’янин Ярослав, який попросив не називати його прізвище з міркувань безпеки.

Подаємо допис у повному обсязі:

Затія створити ОСББ в будинку закінчилася повчальним фіаско.

Як усі знають, якщо будинок не визначається з формою управління до 1 липня, то управителя будинком призначає держава «на конкурсній основі». Тому ми троє, небайдужі громадяни, зібралися і вирішили, що треба і нам робити ОСББ. Я взяв на себе легально-документальну частину. Спочатку скачував методички з Інтернету і читав різні «кроки до створення», поки не зрозумів, що текст відповідного закону значно інформативніший, повніший, а також має приємну властивість бути останньою інстанцією. Тому я надрукував закон на принтері, вивчив його і пішов виконувати.

В принципі, процедура створення об’єднання несподівано проста. Найбільшим початковим завданням є скликання зборів, для чого закон вимагає кожному співвласнику квартири вручити письмове повідомлення під розписку не пізніше ніж за два тижні до зборів. Ми вирішили за три тижні до зборів повідомляти. «Кайф» ходіння по сусідах і вишукування відсутніх власників ми всі знаємо, але закон дає приємну альтернативу цьому втомливому процесу – можливість надіслати рекомендований лист за адресою квартири замість того, щоб до нього йти. Я вирішив обходити всіх, хто легко обходився, а кого немає, тому надіслати рекомендований лист.

На цьому етапі я вперся в основну стіну – треба знати, кого обходити і кому надсилати листи, для чого потрібен список співвласників квартир. З цим списком я намордувався найбільше. Навчальні посібники створення ОСББ стверджують, що список або не потрібен (бо ви і так обходите своїх сусідів, і вони вам розказують, чим володіють), або список можна отримати в Реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відсутні сусіди (хто не живе реально в своїй квартирі або здає її в оренду) не можуть розказати, чим вони володіють і скільки власників, тому я взявся за Реєстр речових прав.

До цього реєстру мають доступ:

  1. служба реєстру, що знаходиться в Мін’юсті
  2. користувачі Інтернету через сайт Міністерства юстиції
  3. усі нотаріуси

Як нормальна людина, я спочатку пішов на сайт, де зареєструвався і почав шукати свій будинок. Але при спробі пошуку співвласників сайт видав «об’єкт не знайдено». Я б здивувався, якби об’єкт було знайдено, тому задіяв план Б: нотаріус.

Перший нотаріус дуже дивувалася, як я смію хотіти список співвласників будинку, бо хто я взагалі такий і яке я маю право. Я намагався їй пояснити, що закон дає мені право отримувати інформацію про будь-яку власність будь-кого, але вона мені не повірила і сказала, що не має права давати мені цю інформацію. Я повернувся додому, пошукав в Інтернеті закон «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку», зробив виписку і знову зателефонував нотаріусу з бажанням тикнути її носом в її обов’язок надати мені довідку, яка регламентується законом. Але нотаріус тепер просто сказала, що не має часу. Інші нотаріуси теж не мали часу. Оскільки мій час теж закінчувався, я перейшов до плану В – служба реєстру.

Філію реєстру у Львові я знайшов в Інтернеті (хвилин десять, мабуть, шукав). Оскільки реєстр знаходиться далеко, то замість того, щоб одразу їхати, я тиждень набирав по черзі усі чотири оприлюднені на сайті телефони. Як неважко здогадатися, за жодним номером ні разу не підняли трубку. Тому я зціпив зуби і поїхав на кінець вул. Городоцької, перед тим роздрукувавши форму за зразком міністерства. В реєстрі мені сказали, що за день уже набралося десять заяв, вони не мають права брати більше заяв, і щоб я приїхав наступного дня.

Наступного дня я вирішив з самого ранку спробувати ще одного нотаріуса, в якої був час. Вона моє право отримати інформацію про співвласників люб’язно визнала і згодилася допомогти. Але їй комп’ютер сказав те саме, що й мені: об’єкт не знайдено. Я мав ілюзію, що публічний сайт дивиться в якусь окрему публічну базу, в яку не дивляться нотаріуси, бо мають доступ до основної. Але, мабуть, база одна.

Однак нотаріус довела, що недаремно їсть свій хліб, і крім номеру будинку, ввела ще номер якоїсь квартири. Диво! Квартиру реєстр знайшов і чемно видав мені власника. Ось такий просторово-часовий гаплик: будинку нема, а квартири в ньому – є. Здавалося б, перемога! Але ж кожна довідка про квартиру коштує 17 гривень. А квартир 20. Та закон вимагає безкоштовно надавати співвласникам квартир інформаційну довідку по будинку. Але будинку в реєстрі – немає. Квартири ж є, будь ласка, 17 гривень плюс комісія банку.

У цей момент я отримав просвітлення про те, що служба реєстру, в яку я збирався їхати, через кілька днів надала б мені ту саму відповідь – об’єкт не знайдено. Тому я мудро туди не поїхав, а склав план, за яким ми обходимо всіх, кого можемо, і отримуємо в них інформацію про власників. А кого не можемо, так вже й бути, я отримаю в реєстрі за власні гроші. Я повернувся додому і, звісно ж, зумів повторити хід конем на сайті реєстру, який знайшов мені квартиру в неіснуючому будинку за 17 гривень.

Мої колеги з ініціативної групи люб’язно здійснили обхід і зібрали інформацію про власників (а також розписки за повідомлення майбутні збори). Я ж отримав довідки в реєстрі про ті 6 чи 8 квартир, власники яких не знайшлися. Після чого я провів години півтори, відсилаючи цим власникам рекомендовані листи з пошти. На що пішло ще сотня гривень, бо співвласників багато, а лист треба кожному.

Це все доводилося робити, очевидно, в робочий час, кількість витрачених годин в сумі вже дорівнювала робочому дню, і мені довелося за браком годин того тижня взяти вихідний з відпустки.

Перший етап закінчився, і можна було спокійно чекати настання дня зборів. «Повістки» рознесено, оголошення розклеєно (потім хтось зірвав). У передостанній день я згадав, що треба підготувати статут і протокол. Тому їх я готував у два останні дні, звісно, робочих.

Зі статутом, в принципі, нескладно, бо є зразок із сайту Верховної Ради. Мені всього лиш довелося обговорити його з ініціативною групою, бо були деякі нюанси, а також повністю відформатувати його, бо форматування документів на сайті Верховної Ради – це нічне жахіття. Але практично без змін типовий статут став проектом статуту нашого ОСББ.

Значно більше намордувався я з протоколом ініціативних зборів, який вимагає шість питань (починаючи з обрання голови зборів і закінчуючи дорученням представнику права реєстрації об’єднання в органах державної влади). Щодо кожного питання треба голоси в формі таблички «за» і «проти», в якій безліч колонок і підпис, прізвище представника (якщо такий є), і назва документа, що посвідчує право власності. У результаті ці абсолютно гігантські таблиці, які повинні вмістити 42 наших співвласника по кожному з шести питань.

Я надрукував це все, попросив ініціативну групу організувати столи, стільці і ручки і прийшов на збори на сьому годину. Я підготувався дуже ґрунтовно, приготував цілу промову. Коли люди зібралися, я почав говорити, що таке спільна власність, що наш будинок це є наша спільна власність, що воно є власність навіть без ОСББ, але нам треба ОСББ, бо є різні форми управління спільною власністю і ОСББ – найкраща. Крім того, без нього нам силою «увіпхнуть» управителя, тому треба робити ОСББ і робити вже, бо лишаються лічені тижні часу, щоб закінчити цей процес і встигнути розірвати з ЖЕКом угоду.

На десятій хвилині натхненної промови мене переривають словами: «Давайте без демагогії» і починають ставити питання. «Ви – ініціативна група, чи перевірили загальний стан будинку, перш ніж скликати збори?». Закон цього не вимагає, кажу я, але в дідуся в руці роздруківка закону. Щоправда, за 2011-й рік, давно нечинний, але це нікого не цікавить. «А куди ви спішите, ви знаєте, що дедлайн продовжили: він не 1 липня 2016, а до 1 січня 2017-го? Про це написано в газеті…».

«А ви знаєте, що у Львові за весь час створено всього 17 ОСББ? А ви знаєте, що в центрі ОСББ визнано неефективними, бо тут мало квартир в будинках? А ви знаєте, якщо створити будинковий комітет замість ОСББ, то міська влада за свої гроші відремонтує нам будинок? Чому ви не читаєте і не цікавитеся? А ви знаєте, що тут самовільна реконструкція горища, чому ця проблема має впасти на нас всіх? Ви знаєте, що Верховна Рада ще не визначилася остаточно, що закон буде мінятися? Все поміняється. Ми не будемо спішити, ви молоді і гарячі, а ми спочатку все вивчимо, почекаємо, подивимося і тоді будемо думати».

Я не встигав спростовувати, тому попросив підняти руки всіх, хто готовий приступати до створення ОСББ, і не піднімати тих, хто проти. Піднялися чотири руки (для прийнятого рішення треба хоча б 20). На чому я оголосив, що збори закінчено, і подякував усім за участь. (Формально збори навіть не розпочалися.)

Колеги з ініціативної групи нагадали мені, що існує ще письмове опитування, яке дає можливість протягом 15 днів зібрати голоси, ходячи знову по квартирах. Але я відповів, що коли люди не згодні на зборах, то нічого не поміняється і після них.

Установчі збори зайвий раз нагадали мені, що ми – активісти, комсомольці, красавци – живемо в своєму світі, в своїх соціальних шарах, і часто маємо погане уявлення, що відбувається в народних глибинах. Там, де живуть основні голоси на виборах до органів державної влади.

Раніше IA ZIK писала, що до 1 липня українці, які проживають у багатоквартирних будинках, повинні визначитися з формою управління своєї багатоповерхівки, оскільки комунальних ЖЕКів фактично більше не буде. Та серед населення настрої неоднозначні – через невідомість та острах, що всі проблеми зношеного житлового фонду впадуть на плечі самих мешканців і не буде від кого чекати допомоги.

Крім того, влада наполегливо пропонує українцям створювати ОСББ, хоча це не є обов’язково, адже є й інші форми управління будинків.

IA ZIK забрала найпоширеніші запитання мешканців щодо ОСББ та опублікувала відповіді на них, які дали у Львівській міській раді.

Тему підготувала Ольга Іващук,
ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-04-24 06:59 :16