понеділок, 18 квітня, 2016, 16:45 блоги Суспільство
Нотатки молодої мами. Вітаю, у вас буде дівчинка, або УЗД – для слабаків
Юлія Лаврів
журналіст у декреті

За свої вісім місяців вагітності лише кілька тижнів тому, вийшовши у декрет, усвідомила, що вже зовсім скоро стану мамою. Не те, щоб раніше я цього не розуміла, не заглядала на дитячі речі в магазинах, з цікавістю не розглядала моделі візочків, в яких молоді матусі везуть малюків. Все це було. Але чітке усвідомлення того, що за неповні два місяці наше з чоловіком життя почне обертатись навколо маленької істоти, прийшло, коли в нашу не надто велику, але затишну квартиру занесли дитяче ліжечко.

Тепер, коли головним моїм «завданням» стало багато гуляти і дихати свіжим повітрям, з’явився час згадати собі найяскравіші моменти з вересня минулого року. Саме тоді ми з чоловіком дізнались, що чекаємо дитину. Чоловік радів, а я ніяк не могла повірити. Потім ми раділи разом, раділи наші родичі. А потім ми пішли на нашу першу зустріч. І хоч то була зустріч через УЗД-апарат, і ми спершу майже нічого не могли там зрозуміти, але це була найпрекрасніша зустріч, яку лише можна було уявити. Наша дитинка важила лише 6 грам, маленькі 6 грам щастя. Потім ми чекали ще кілька тижнів, щоб побачити її знову. І ще не знали, її чи його. Звичайно, коли більшість наших друзів питали, кого більше хочемо, ми дружно відповідали, що це не важливо, лиш би здоровою була. А якщо чесно, то я дуже хотіла донечку, і ділилась з подругами, що зовсім не знаю, що робитиму з хлопчиком. І на нашій другій зустрічі ми таки почули, що чекаємо дівчинку. Знаєте, що я тоді подумала? Як добре, що колись якась добра людина придумала УЗД-апарат. Бо я б, мабуть, не витримала стільки чекати, щоб дізнатись стать дитини. Моя бабуся в дитинстві з нетерпінням очікувала повернення своєї мами з пологового будинку, мріяла про маленьку гарну сестричку. А мама повернулась з двома братиками-двійнятами. І бабця досі згадує, як ридала за хатою в селі, чи то від несподіванки, чи від безпорадності, що вся увага тепер належатиме їм.

Та сьогоднішня історія геть збила мене з пантелику. Сиджу в маршрутці, заходить старша жіночка, стає наді мною. І я б поступилась їй місцем, бо повірте, вагітним часом легше постояти, аніж відчувати «одним місцем» кожну ямку на наших чудових дорогах. Та сьогодні організм підказував, що варто таки сидіти. Але жіночка виявилась без принципів, за кілька зупинок сама так «ненав’язливо» нахилилась до мене і спитала: Дівчинко, а чи не могли б ви поступитись мені місцем, щоб я сіла? Я оглянула маршрутку, зупинилась поглядом на кількох чоловіках, що теж сиділи і робили вигляд, що навколо «ні душі». Подумала, що почуваю себе не настільки добре, аби чемно поступитись жіночці і кажу: Вибачте, але я на 8 місяці вагітності. Жіночка почервоніла, наче їй стало дуже-дуже соромно, потім дуже активно просила вибачення, почала говорити, що по мені не дуже то й видно. Я усміхнулась, мовляв, буває. А ще через кілька хвилин жіночка так прискіпливо «просканувала» мій живіт, і випалила: «Нема гарбузика. Вітаю, значить у вас буде дівчинка!».

У Львові десятки приватних клінік, жіночих консультацій, щодня лікарі, вдивляючись в екран монітора, кажуть майбутнім батькам: Вітаю, у вас хлопчик (дівчинка). І є така собі бабуся, яка одним поглядом все зрозуміла.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-09-26 15:26 :09