Новини » Суспільство 15 березня, 2016, 13:31
У цей день 43 роки тому КДБ почав обшуки й арешти учасників Спілки молоді Галичини

15 березня 1973 року КДБ почав обшуки й арешти учасників «Спілки української молоді Галичини». Члени підпільної СУМГ за час існування групи встигли зробити небагато – самоорганізуватися, розподілити ролі та визначитися з ключовими засадами. Четверо з п’яти згодом засуджених у цій справі проживали у селі Печеніжин на Франківщині, а п’ятий регулярно приїздив до села зі Львова, щоб відвідати батьків. Засновник Спілки – Дмитро Гриньків – був слюсарем будівельного управління у Коломиї, там само працював слюсарем учасник СУМГ Микола Мотрюк. «Заступник» Гриньківа Дмитро Демидів працював на Коломийському заводоуправлінні будівельних матеріалів, а Іван-Василь Шовковий, якого призначили «заступником з безпеки», – на Коломийському деревообробному заводі. П’ятий, Роман Чупрей, був студентом Львівського політехнічного інституту.

Про це повідомляє розстрільний календар у Фейсбуці, цитуючи статтю Олени Кухар.

Подаємо допис у повному обсязі:

«СУМГ вважала себе спадкоємцем ОУН. Гриньків та Демидів розробляли статут і програму СУМГ, але прийняти її не встигли.

Ось що Демидів каже про програму організації в інтерв’ю 2000 року:

«Було дуже багато ідей, бо я думав і вдень, і вночі. По сучасному кажучи, запустив свій комп’ютер. Наприклад, проникати в партію, в державні структури. Робити, так би мовити, «кар’єру» в органах влади, в партійних структурах, тягнути туди своїх людей, і не обов’язково членів нашої групи, а своїх по духу. Це необмежене поле діяльності, бо якби були свої люди в партійно-державних органах, то уявляєте, яке б це було діло за нинішніх умов, після досягнення Україною незалежності?»

Група нараховувала 12 осіб, її члени проводили зустрічі, роздобули кілька ґвинтівок, училися стріляти, збирали літературу ОУН, спогади, повстанські пісні.

Трохи про діяльність Спілки зі слів Шовкового:

«Був у нас один букініст, що збирав старі книжки. То ми в нього діставали. Не прямо, а через когось. Він так би не дав. Ми повертали. В основному, наша «агітація і пропаганда» – це передача новин закордонних радіостанцій».

Пізніше в інтерв’ю учасники Спілки розкажуть, як сильно вплинули на них відомості про арешти січня 1972 року серед української інтелігенції, так званий «покос».

На першій зустрічі (відбулася 31 січня 1972 року вдома у Шовкового) Гриньків застромив ножа в стіл, поклав на колодку руку і склав присягу на вірність Україні. Друзі поклали руки зверху.

Хлопці мали невеличкий «арсенал» – карабін, дрібнокаліберну рушницю, обріз та два будівельні пістолети. У спогадах потім казали, що зброя була для захисту себе і своїх родин.

Кожен член групи мав псевдонім: «Грім-Гора», «Клим», «Ворон», «Клим», «Лісовик»…

«Провалилася» Спілка через те, що вирішила зробити печатку, довіривши граверу Тарасові Стадниченку зробити напис її назви на заготовці. Він вже до цього побував на зустрічах організації, йому довіряли. Згодом з’ясувалося, що із самого початку Стадниченко писав доноси КДБ.

15 березня 1973 були заарештовані Гриньків, Шовковий, Мотрюк, затриманий і за два дні заарештований Чупрей, через місяць – Демидів.

Демидіва заарештували пізніше через те, що «стукач» майже не перетнувся із ним на зустрічах і дуже мало про нього знав. В день арешту побратимів у Демидіва народився син. А у Дмитра Гриньківа син народився через місяць після арешту.

При обшуку у Гриньківа було вилучено заготовку тієї самої печатки, одне письмове доручення – збирати патріотичні пісні та перекази про сотенного УПА Орла, який діяв у Марківці, – та патрони до малокаліберної ґвинтівки. Припертий доказами, того ж дня Гриньків здав «арсенал», захований на роботі.

Упродовж 2-3 місяців хлопців шантажували звинуваченнями у «зраді батьківщини» (передбачало смертну кару або 15-річне ув’язнення). Згодом справа була перекваліфікована на статті: «антирадянська агітація і пропаганда», «створення антирадянської організації», «викрадення державного майна»), «крадіжка», «викрадення зброї та амуніції».

Судове засідання було закритим, тривало цілих п’ять днів; рідних пустили лише на оголошення вироку. Гриньків був засуджений до 7 років таборів суворого режиму та 3 років заслання, Демидів і Шовковий – до 5 років, Мотрюк і Чупрей – до 4 років.

Вже в двохтисячних роках учасники СУМГ дали розгорнуті і дуже цікаві інтерв’ю, яскраві та детальні ілюстрації того, як природнім чином зароджувався антирадянський національний спротив і якими методами він придушувався».

 

15 березня 1973 року КДБ почав обшуки й арешти учасників «Спілки української молоді Галичини»Члени підпільної СУМГ за ...

Опубликовано Розстрільний календар 15 марта 2016 г.

 

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-02-22 10:55 :30