Новини » Суспільство 1 березня, 2016, 10:06
Глядачі про прем’єру «Золотої мушки»: Це не третьосортний Голлівуд, українському кіно бути
Кадр з фільму «Політ золотої мушки»
Кадр з фільму «Політ золотої мушки»

Цими вихідними у Львові відбулася прем’єра українського фільму «Політ золотої мушки». Наївна комедія, як називають її творці фільму, спричинила справжній аншлаг серед глядачів.

Про це повідомляє кореспондент IA ZIK.

Незважаючи на те, що реклами фільму на вулицях міста немає, глядачі розкупили усі квитки на сеанс. Режисер Іван Кравчишин розповідає, що намагався відійти від стереотипів та показати справжню Галичину. Тому більшість акторів, які знялися у «Польоті золотої мушки» – непрофесійні, аматори. Тому їхні персонажі виглядають на екрані дуже колоритними та правдоподібними.

Фільм знятий за книгою львівського публіциста, письменника-гумориста Богдана Волошина. Художник-постановник – карикатурист Олег Коваленко.

Кінострічка просто зачаровує неймовірними карпатськими краєвидами та підіймає настрій галицькими жартами. І хоча деякі критики закидають фільму занадто велику порцію чорного гумору, режисер відповідає, що у книзі була ще більш жорстка сатира.

«Ми почали знімати кіно три роки тому, а писати сценарій – 23 роки тому. Це була дуже довга дорога. Намагалися показати Галичину не «вишиванкову», вихідного дня, а такою, як вона є», – пояснює Іван Кравчишин.

Фільм «Політ золотої мушки» складається з трьох новел. За сюжетом, маленька дівчинка, яку батько називає Миколою, розповідає три історії, що трапилися в селі: про футбольний матч, весілля і про заповіт діда. Кожна з цих історій щедро приправлена галицьким гумором та діалектизмами. Режисер зізнається, що намагався якомога більше додати автентики. Тому і смаколики на весіллі, і забава – все справжнє. За його совами, селяни самі «керували», коли танцювати, а коли за столи сідати.

«Ми представили три новели, і це більше анонс, ніж повний фільм. Повна версія триває 140 хвилин. У Держкіно нам сказали, щоб ми скоротили фільм. Але повну версію теж обов’язково покажемо», – запевняє Іван Кравчишин.

 

У соцмережах глядачі залишають дуже позитивні відгуки про фільм. Наприклад, Володимир Романко на своїй сторінці у Facebook пише: «Сходив з малим на «Політ золотої мушки»… Перше, що вразило – абсолютний аншлаг в залі, незважаючи на ранню, як для дорослого сеансу, годину. Друге – це приїзд режисера і візит акторів... Це зовсім не «Голлівуд», не «ширпотреб». Це так ніби італійське кіно, але на український лад. Як сказав сам Іван, кіно про Галичину як вона є… Не документалістика, трохи гіперболізовано, але дуже автентично».

Вікторія Мусійчук додає: «Файне кіно. Сьогодні дивилися всією родиною. З кінотеатру вийшли натхненними, з сонячним настроєм, незважаючи на похмуру погоду».

Львівський журналіст Руслан Заєць залишив такий відгук: «Людське життя – то як політ золотої мушки над вогнем – дуже яскраве, але дуже коротке!». Веселий, добрий, справжній, філософський, український і дійсно трохи наївний фільм. Підіть, бо «Політ золотої мушки» вартує уваги українського глядача…».

Ще одна журналістка – Наталя Фанок – теж у захваті від кіно. «Файна комедія з галицьким духом, приправлена сатирою і нашими реаліями. Я далеко не прихильниця чорного гумору. Але у «Мушці» він навіть доречний, і змушує переосмислити здавалось би буденні речі, на які часом зовсім не звертаєш уваги. Такий собі філософський підтекст. Пейзажі просто неймовірні. Діалекти, непрофесійні актори, гумор – усе це додає фільму неповторної родзинки. Однозначно раджу переглянути. Українському кінематографу – бути!».

«Можна вважати цей фільм наївним, провінційним, пустопорожнім. Такий собі примітивний сільський водевіль. Та це оцінка обивателя, вихованого на третьосортному «Голлівуді» та відстійному російському продукті. Насправді, глянувши на краще світове кіно, побачимо, що воно говорить до нас простою мовою та складними символами. А режисери закладають зміст у ту форму, яку найкраще знають. Іспанці показують Іспанію, корейці – Корею, серби – Сербію. Чому ж ми повинні встидатися показувати Україну? Нехай у Харкові знімають про Слобожанщину, у Луцьку – про Волинь, у Сімферополі – про Крим. А наші – про Галичину. Бо хто найкраще може передати глибину людської натури, драми та тріумфу, як не природа, що його оточує, щоденні дрібні справи, недоліки, у яких проявляються суть та зміст життя. Воно народжується і вмирає, передаючи свої знання та філософію. Тому і у цьому фільмі маленька дівчинка говорить словами свого дзідзя. Це як ілюстрація невмирущості народної мудрості. І тому це кіно виходить за межі локації та часу, бо оспівує загальнолюдські цінності, просто використовує для цього таку близьку для нас мову звичайних жителів Галичини», – ділиться враженнями львівський історик, журналіст Богдан Білан.

 

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-02-18 22:57 :02