Новини » Спорт 22 лютого, 2016, 20:25
Близько сорока спортсменів поїхали з України через брак фінансування

Майже 40 найкращих спортсменів в останні роки покинули Україну, а юніорів, які виїхали, – рахують сотнями. Всі вони тепер виступають під прапорами інших країн, до яких подалися через хронічне недофінансування та байдужість з боку влади.

Про це йдеться у сюжеті проекту соціальних журналістських розслідувань «Брат за брата» (щосереди о 22:05 на телеканалі ZIK).

Сьогодні справжнє обличчя українського спорту — старий підвал, в якому тренуються ті, хто захищає честь країни на європейських та світових турнірах, та заржавілі або змайстровані самотужки тренажери, бо на це держава коштів не виділяє. Та ж фінансова скрута є причиною пропущених світових чемпіонатів, звідки реально привезти золото. Наразі під загрозою навіть національні турніри.

«Нині до Харкова на змагання поїхати майже нереально. Дорога, харчування, готель  коштують недешево. Ми практично третьою частиною виїжджаємо, а решта лишається. А про поїздки за кордон навіть не кажу»,— бідкається президент львівської Федерації армспорту Богдан Іваницький.

Міністр спорту Ігор Жданов про скрутне становище українського спорту знає, однак вважає, що потрібно фінансувати там, де українці отримують медалі — олімпійські види спорту.

«Це для нас пріоритет. Масла дуже мало і, якщо ми розмажемо його по всьому бутерброду, то нічого доброго не буде», — каже міністр.

У звітних документах Міністерства всі фінансові питання закриті. Тут і витрачені гроші на інвалідів, і кошти на відрядження для спортсменів, на підготовку до олімпіад. Ба більше! Згідно з поданими звітами, держава оплачувала такі програми, як «розвиток фізичної культури», підтримувала «громадські організації фізико-культурного спрямування» і віддавала квартально по 50-70 тисяч гривень на «інші виплати населенню».

Торік уряд збільшив винагороди призерам та переможцям чемпіонатів світу та Європи вдвічі, які становили 50, 35 і 25 тисяч гривень. І це мізер у порівнянні з тим, скільки вкладають спортсмени у свою перемогу власних грошей: на дороге спеціальне харчування, одяг, інвентар для тренувань.

Утім, звіти на папері не завжди співпадають із реальним становищем. Наприклад, попри обіцяну допомогу від держави, чемпіонці світу з вільної боротьби Юлії Ткач за її досягнення не виплатили жодної обіцяної копійки. 

«Вони їй вирішили не давати кошти тому, що в нас війна», — розповідає лідер збірної України з вільної боротьби Андрій Стадник.

Держава, попри закладені кошти в бюджеті для переможців, цього року «киває» на війну. А спортсмени, які і так віддають останнє за честь країни, у відповідь не отримують важко зароблених грошей і тихо миряться з несправедливістю. Або покидають країну.  

За останні роки близько сорока найкращих спортсменів поїхали з України, ще більше — юніорів. Тепер вони  виступають під прапорами інших країн. Одна з них, дружина  лідера збірної України з вільної боротьби борчиня Марія Стадник, чемпіонка світу та чотириразова чемпіонка Європи, здобуває перемогу для Азербайджану. Бо в цій країні чемпіонів цінують, навіть чужих.

Таких як Марія українські функціонери поспішно назвали зрадниками. Ні в Міністерстві, ні серед влади не шукали причини масової міграції наших чемпіонів.

«Воно ніяким чином не позначилося на загальному рівні в Україні, тому, що завжди на місце тих людей приходять молоді, більш талановиті», — висловлює думку радник Міністра молоді та спорту України Павло Булгак.

Якщо б Марія Стадник та багато її колег, які за версією нашої влади продалися іноземцям, залишилися в Україні, їх долю передбачити було б не важко. Середня ставка в українського олімпійця сьогодні — 3 тисячі гривень.  Більшість спортсменів влаштовані на півставки. Отже, це півтори тисячі гривень в місяць. За таку зарплату атлет має платити за квартиру, купувати їжу, одяг, спортивний інвентар, костюми, ходити на тренування і ще відкладати гроші, щоб поїхати на змагання. Бо все перелічене вище держава не фінансує. У той час, в здавалося б, бідному Азербайджані середня ставка олімпійця коливається від 150 доларів.

Реанімувати спортивну галузь Україна може за взірцем інших країн. В Європі, наприклад,  діють закони про меценатство. Там спорт фінансують здебільшого бізнесмени, взамін на звільнення від податків. У Німеччині олімпійців забезпечують рекламою не гірше, ніж перших осіб країни, і розрекламовані  чемпіони непогано заробляють на життя.

Наразі ж українці більшість своїх спортивних героїв не знають в обличчя. І закон про меценатство у спорті народні обранці не можуть ухвалити вже добрих десять років. Бо цивілізовані правила гри, вочевидь, не для нас.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-10-19 18:32 :20