п'ятниця, 4 грудня, 2015, 13:23 блоги Суспільство
Львівське «Сватання на Гончарівці» у луганському Сватовому
Богдан Кушнір
письменник, журналіст

Тема цієї публікації виникла спонтанно, після перегляду у місті Сватове Луганської області вистави Львівського національного драмтеатру імені М.Заньковецької «Сватання на Гончарівці».

Дві вистави протягом одного дня – і переповнені зали. О 12.00 прийшли школярі й педагоги, а ввечері – місцева еліта. Жителі області з’їхались з навколишніх міст і сіл у радіусі 100 кілометрів. Не стали на заваді навіть розбиті дороги. Районний будинок культури, який вміщає 600 осіб, не зміг прийняти всіх бажаючих прийти на зустріч з львівським театром.

Приймали заньківчан тепло і щиро, не те слово – гаряче аплодували і довго не відпускали зі сцени.

Перші запитання, які з’явилися після вистави: чому ви раніше не приїжджали? Досі ситуація в Сватовому залишається напруженою. Люди налякані недавніми вибухами на військових складах боєприпасів. Приїзд заньківчан розтопив лід недовіри й вніс пожвавлення в життя віддаленого районного центру.

Мистецтво може творити чудеса – і це ми побачили в Сватовому. Тому відразу напрошується наступне запитання: чому в Україні кожен регіон закривається в собі й вариться у власному соку. Найбільше постраждав Схід України. Російські традиції тут так і не прижилися, а українські ніхто по-серйозному не пропагував.

Що ж можна зробити, аби нас все-таки почули на Сході? Насамперед, підтримувати і розширювати українське середовище. Працювати можна через громадські організації, волонтерів та різноманітні фонди підтримки культури. Залучити спілки підприємців і бізнесменів до реальних програм інформаційної підтримки Сходу України. Окрім місцевих комунальних видань можна розширити мережу дешевих масових газет та бюлетенів.

І першим кроком може стати налагодження зв’язків з творчими колективами, редакціями газет. Наприклад, районних видань Станиці Луганської, яка знаходиться на самому передку, і міста Берегового Закарпатської області. На прикладі закарпатського містечка можна показати, як живеться угорцям в Україні.

На окупованій частині Луганщини виходить чимало кольорових і дорогих газет. Вони мені нагадують ЗМІ часів СРСР, співають, як у тій пісні: все добре, прекрасна маркізо.

На нашій частині газети кусючі й бойові – більше критикують, ніж розповідають про добрі справи. Це перша ознака демократичності. Але все-таки потрібно більше віри й оптимізму, щоб газети не нагадували некрологи.

Найбільша наша прогалина на Сході – це те, що люди часто не знають своєї історії. І її можна заповнити виданням невеличких популярних брошурок. Ініціатором може виступити товариство «Просвіта», міністерство інформації, столичні видавництва.

З молодіжною аудиторією у великих містах можна працювати через інтернет-видання. Чому б не виділити гранди студентським товариствам для створення всеукраїнських інтернет-ресурсів, де молодь могла б спілкуватися й обмінюватися думками щодо майбутнього своєї країни. Кращі проекти можна преміювати з громадських фондів.

Одними словом, потрібен діалог зі Сходом, діалог громад, а не монологи політиків. Ось такі думки навіяла вистава львівського театру «Сватання на Гончарівці» у Сватовому Луганської області.

Богдан КУШНІР,
Луганська область

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-11-19 13:06 :56