Новини » Суспільство 27 листопада, 2015, 13:01
Двадцятирічна зв’язкова ОУН пройшла через пекло каральної психіатрії

Близько третини дисидентів у СРСР оголосили божевільними і знищували, буцім лікуючи – такою була плата за інакодумство у країні Рад. Не оминула психіатрична каральна політика і жінок. Одною з тих, хто пройшов через «лікувальне» радянське пекло, була зв’язкова ОУН Ганна Іваницька. До молодої двадцятирічної дівчини застосовували чи не увесь арсенал каральної психіатрії – від електричного струму до уколів скипидаром.

Про це йдеться в сюжеті програми «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» (щочетверга та щонеділі о 22:00 на телеканалі ZIK).

Звʼязкова ОУН Ганна Іваницька пригадує свій перший допит у НКВД у жовтні 1945-го року. Грубі слова чекіста були для неї гіршими за побої, тож жінка заприсягнула, що не скаже жодного слова.

«Він сказав: «Ти, сука, будешь говорить то, что нам надо?!». А мені, ніби під ногами земля розверзлася. Я була дитиною чистою і духовно, і фізично. То для мене було гірше, ніж кулаки. Я сказала: «Більше не почуєш ні слова», ще й кулаком стукнула по столу», – пригадує пані Ганна.

Після тієї короткої розмови з енкаведистом її скерували на психіатричну експертизу. Жінка досі пам’ятає, як на неї одразу одягнули гамівну сорочку та кинули до однієї палати зі справжніми божевільними.

Аби змусити підпільницю говорити, до неї, здорової двадцятирічної дівчини, застосовували навіть електричний струм. Із тридцяти трьох шокових терапій Ганна Іваницька пам’ятає лише близько двадцяти.

«Ведуть мене на тапчан, вставляють у рот таку гуму, до тіла – контакти. Я нічого не чула, мені включали електрошок і я втрачала свідомість. Після цього сорочка була завжди мокрою», – розповідає жінка.

Після таких методів навіть психічно здорова і фізично активна людина перетворювалася на овоч. Та найжорстокішим у каральній психіатрії були уколи скипидару. Від цих ін’єкцій пацієнта одразу кидало в лихоманку.

«Результатом цього медикаменту була дуже висока температура, коматозний стан. Це взагалі середньовічні ліки. Ідея була, що таким чином виходить душевне захворювання з людини», – наголошує генеральний секретар організації «Глобальна ініціатива у психіатрії» Роберт ван Ворен.

Хоча Ганна Іваницька постійно намагалася себе контролювати, однак офіцери радянської спецслужби ловили момент і влаштовували допит саме тоді, коли жертва приходила до тями.

«Лікарка наді мною стояла і питала все. І коли я згадала, де я і чого не маю говорити, мимоволі з радості якась усмішка на обличчі з’явилася. А вона каже: «Дивись, вона ще й усміхається. Дати їй ще», – пригадує пані Ганна.

Замість лікування психіатри та санітари, які тісно співпрацювали з КДБ, усіляко знущалися з пацієнтів та навіть відбирали у них їжу. Ганна Іваницька згадує, як одного разу не витримала такої несправедливості і зірвалась на катові-санітарці.

«Я взяла її між два ліжка, а в душі собі говорю: «За Катрусю! За Ганусю!». Я так била, що порвала на ній всю сорочку. Я вилила все зло на ній за тих дівчат. І тоді я впала і вперше заплакала. Всі злетілися: «Анічка нарешті збожеволіла», – розповідає Ганна Іваницька.

Випробувавши на дівчині чи не усі каральні методи, через три роки Ганну перевели зі Львова у Казанську психіатричну лікарню. Та тут їй пощастило значно більше: замість медичних тортур дівчину залучали до вишивання як примусових робіт.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
Top
2020-11-28 02:45 :58