live
Новини » Львів 338

На Галичині за підтримку делегата до сейму пересічний виборець просив могорич

Перша згадка про те, що на виборчих перегонах у Галичині використовували різноманітні форми підкупу, сягає ще ХІХ століття. Тоді, у 70-х роках, «русофіли» висували своїх кандидатів по Дрогобицькому окрузі. Згодом, аналізуючи поразку, вони ж самі і заявили, що для виграшу забракло 300 ринських. Та й загалом, за любов до таких «подяк за голос» українських селян навіть називали «ковбасюками».

Про це йдеться у сюжеті журналіста Дарії Денис спеціально для телемарафону «День виборів», який триває на телеканалі ZIK.

Сто років тому виборча кампанія на Галичині асоціювалася лише зі скандалами і хабарництвом. Так, відомо, що, до прикладу, за підтримку делегата до Галицького сейму виборець просив або ж могорич, або грошову винагороду, яка становила від десяти до ста злотих.

«Кандидати та їхні довірені особи підкуповували українських селян горілкою чи ковбасою. З цього приводу українців навіть називали «ковбасюками», – розповідає кандидат історичних наук Олег Павлишин.

У 1900 році Галицький сейм складався із 161 депутата, дев’ять з яких отримували мандат автоматично. Це були ректори Львівського, Краківського та Євангелістського університетів, а також єпископи. Натомість інші кандидати мали право балотуватися, лише коли їхній вік сягав 30 років.

«Найбільше були представлені поміщики і місцева адміністрація, переважно поляки за національністю», – розповідає директор Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки Іван Сварник.

«Днів тиші» за добу до виборів тоді не оголошували. Навпаки – у ніч перед голосуванням агітатори особливо старалися. Якщо на виборців не діяла сила слова, тоді могли навіть спровокувати бійку.

«Часом влада вдавалася до таких кроків, щоб заарештовувати кандидатів», – зазначає Сварник.

Окрім цього, право голосу мали лише чоловіки від двадцяти чотирьох до сімдесяти років, і то лише ті, хто сплачував податки. Адже вважалося, якщо людина не володіє певними ресурсами, то вона у виборчих процесах може бути безвідповідальною.

Через неписьменність значної частини населення «за бабці Австрії» голосували усно: перед комісією виборець мав назвати ім’я свого обранця.          

«Це давало широке поле для маніпуляцій і фальшування результатів виборів», – наголошує Іван Сварник.

Після підрахунку голосів переможцям вручали запрошення на першу сесію. Така сеймова каденція тривала шість років, і відкликати уже обраного депутата виборці не могли. 

 

Loading...
Loading...
Loading...