Новини » Суспільство 16 серпня, 2015, 15:18
Професія – медальєр: Від славетних гетьманів до Героїв Майдану
Дмитро Піркл. Фото: procherk.info
Дмитро Піркл. Фото: procherk.info

Дмитро Піркл – звичайний житель Дніпропетровська з незвичайною професією. Він – медальєр, майстер, що виготовляє медалі, плакетки. На його роботах викарбувані видатні українці – Пилип Орлик, українські гетьмани, Роксолана та Євпраксія Всеволодівна. Крім того, майстер займається меценатством – дарує українським музеям свої роботи та стародавні карти, які розшукує навіть за кордоном, поповнюючи національну духовну скарбницю.

Як поєднати минуле і сучасне – в інтерв’ю IA ZIK.

– Дмитре, у вас дуже цікаве ремесло – медальєр. Як давно ви почали створювати медалі? З чого все почалося?

– Починалося все у 2006 році. Ми з товаришами задумали створити пам’ятну медаль до 230-річчя Дніпропетровська. Коли вже почали опрацьовувати варіанти, дізналися, що роботи можна створити на Монетному дворі у Києві. Також ходили до музею, щоб узгодити питання геральдики. Там нам сказали, що треба працювати з оригінальними джерелами. З того часу й почалася моя і медальєрська, і музейна робота. Але виявилося, що в музеях дуже бракує матеріалів, тому що після воєн, радянської влади багато чого втрачено.

Після першої медалі у мене і виникла думка виготовляти їх надалі. Відтоді почався пошук матеріалів, опрацювання книг, гравюр. Саме тоді стартувала серія «Україна – терра козакорум» з гетьманами. На сьогодні зроблено вже 12 медалей з гетьманами. Але потім робота з Монетним двором була майже припинена, відновили ми її лише у 2013 році. За ті три роки я зробив лише одну монету на польському Монетному дворі до 20-річчя Незалежності. Це була вдала робота.

– Для того, щоб можна було виготовити медаль із зображенням Анни Ярославни, ви їздили до Парижа; щоб зробити з Роксоланою – до Рогатина. Скільки часу витрачаєте, щоб втілити задум у життя? Адже, напевно, цьому передує велика робота…

– Так, я їздив у Париж, але медаль ми ще не зробили – лише зібрали матеріали. Я маю своє бачення, як зробити цю медаль неповторною.


Монета із зображенням Роксолани

А щодо того, скільки часу потрібно, буває по-різному. Інколи задум «крутиться» у голові по три-чотири роки. Але втілити у життя інколи не виходить, оскільки адміністрування медалі часто затягується, і задум просто втрачає актуальність. Тому я намагаюся придумувати роботи, які не прив’язані до певної дати, щоб не запізнюватися із виготовленням. Ювілейна медаль – це дуже цікаво, але вона зобов’язує. Адміністрування триває півроку, потім ще йде час на створення ескізу, моделі і саме виготовлення.

– Цього року ви створюєте нову медаль, присвячену Володимиру Великому. Чула, що вона має бути особливою…

– Вже півроку працюю над цією медаллю. Сподіваюся, що до кінця місяця вона побачить світ. У мене модерне бачення. Ми хотіли поєднати тисячоліття, яке минуло, із сучасністю; побачити Володимира не тогочасними очами, а сучасними. Медаль буде незвичайною – у позолоті і знаходитиметься у скляній кулі, яка трохи збільшуватиме зображення.

– Це єдина ваша робота з українськими князями?

– У мене були думки стосовно Анни Ярославни та її сестер – Анастасії, королеви угорської, та Єлизавети – королеви Норвегії. Та це наразі лише в задумах. Зараз збираю матеріал, дуже мало інформації збереглося. Я поки що зволікаю зі створенням Анни, тому що медалі мають бути зробленими в одному стилі і не повторювали попередні роботи. Але портретів обмаль, зображень дуже мало.

– Скільки загалом медалей ви виготовили?

– Я їх і не рахував. Це були і серія гетьманів, і медаль до 230-річчя Дніпропетровська, робота, присвячена Майдану... Відразу після побиття людей на Майдані виникла ідея увіковічнити їх на медалі. З однієї сторони там зображена ялинка в оточенні зірок Євросоюзу, з іншого – Михайлівський золотоверхий собор. Я її подарував вже багатьом людям і організаціям, оскільки продавати її в мене рука не піднімається.


Монета присвячена Майдану

– Ваші роботи зберігаються у багатьох українських музеях – у Дніпропетровську, Львові, Києві, Чигирині. А за кордоном можна побачити ці медалі?

– За кордоном купували на подарунки. Також я передавав для українського музею у Нью-Йорку плакетку «Україна – географічний центр Європи». Крім того, була робота з зображенням онуки Ярослава Мудрого – імператриці Священної Римської імперії і королеви Германії Євпраксії Всеволодівні. Підкреслюю, що не Німеччини – так і в сертифікаті написано. В «Історії» Грушевського ця країна також називається Германія. Ця плакетка присвячена єдиній імператриці-українці. На одній стороні роботи написи німецькою мовою, на іншій – українською.


Монета із зображенням 
королеви Германії Євпраксії Всеволодівні

– Ви її презентували в Німеччині?

– Ні, поки що не презентував. Ми зараз працюємо з Києво-Печерською лаврою (де похована Євпраксія в Соборі Успіння Богородиці, – ред.), щоб представити цю роботу у Республіці Німеччина вже цього року.

– Знаю, що окрім виготовлення медалей, ви любите розшукувати різні раритетні речі, старовинні мапи. Де ви їх знаходите і куди передаєте?

– Колекції у Києві та Львові традиційно великі, тому намагаюся все, що потрапляє до рук, передавати дніпропетровському музею. Також цього року я планую на Покрову у Чигиринському заповіднику цікаві заходи. У них зовсім немає стародавніх мап, тому і там можуть з’явитися такі цікавинки.

Раніше я часто бував за кордоном – у Франції, Німеччині, Британії. Здобував різні карти у людей, які займаються стародруками і гравюрами. Також купую на електронних аукціонах. А останнім часом у нас дружні відносини з Запоріжжям. Ми співпрацюємо з музеями міста. Я передав колекцію гетьманів в музей на Хортицю.


Монети 
з зобряженням гетьманів

Ольга Іващук,

IA ZIK

 

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-02-22 09:49 :53