середа, 6 травня, 2015, 14:53 Суспільство
Антоніна Колодій про 9 травня: Це день суму і згадування батьків, які не повернулися з війни
Антоніна Колодій
Антоніна Колодій

День перемоги – це день суму, поминання загиблих, згадування батьків, які не повернулися з війни. Тепер до сприйняття цього дня ще додалися маки як символ загальнолюдський, проникливий і дуже виразний.

Про це на своїй сторінці у Facebook пише політолог, професор, завідувач кафедри політичних наук і філософії Львівського регіонального інституту державного управління Академії державного управління при Президентові України Антоніна Колодій.

«Моє покоління є справжніми дітьми війни, тими хто у війну народився. Випуск сьомого класу в нашій сільській школі, як не парадоксально, був повноцінним за чисельністю дітей у 1957 р., так само як і в попередній рік. Мобілізовані на фронт у 1941 р. чоловіки дуже скоро потрапили в оточення і змушені були повернулися додому, де зайнялись продовженням свого роду. До них належав і мій батько. У червні 1943 р., коли мені було півроку, усіх їх підібрала Червона армія, що наступала. Як розповідала мені мати, я сиділа між подушками, коли батько з нами прощався. Він ще раз повернувся з вулиці і міцно мене поцілував. Більше про нього ми нічого не знаємо. Офіційно – «пропав безвісти», як і більшість односельців. Пам’ятаю як люди з сумом казали: «Та-а-а! Їх відразу кинули на передову…». Тепер думаю, що багато з них знайшли свою могилу при форсуванні Дніпра.

257 загиблих, імена яких викарбувані на пам’ятних плитах, що стоять у центрі села неподалік школи, а також занесені в книгу пам’яті Чернігівської області», – зазначила Колодій.

Вона розповіла, що в її класі налічувались 32 учні, але тільки в декількох із них був живий батько.

«Держава видавала допомогу – 40 крб ще сталінських грошей на дитину, а якщо була ще й непрацездатна мати загиблого солдата, то обом належало по 28 крб. Щоб зрозуміти масштаб цієї суми, зазначу, що після хрущовської реформи вона дорівнювала 4 і 2,80 крб; щоправда, діти на той час уже повиростали», – додала Антоніна Колодій.

«Ще коли я була у початкових класах, біля школи поставили «обеліск» – дерев’яний гострий конус із п’ятикутною зіркою на верхівці – на могилі перенесених з поля останків невідомих солдатів. Первісно солдати були поховані за селом, неподалік подвір’я однієї з тодішніх колгоспних бригад. Весною 1946 р. ми з матір’ю і кількома сусідками біля того пагорба поминали загиблих, розстеливши скатертину просто на землі. Чи був це поминальний понеділок, чи день перемоги – не знаю. Але ця подія закарбувалася в пам’яті, хоч було мені тоді менше як 3,5 роки. І таке сприйняття залишилось на все життя: день перемоги – як день суму, поминання загиблих, згадування батька, коли хотілося бути на самоті, можливо, вдихати запах бузку, який розцвітав у ту пору. Тепер додалися маки, яким я дуже радію. Цей символ – загальнолюдський, проникливий і дуже виразний: полита кров’ю земля розквітає маками в пам’ять про воїнів, що не повернулися до своїх рідних», – написала вона.

 

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-01-23 01:31 :59