четвер, 5 березня, 2015, 17:03 Суспільство
Олександра Коваль пропонує зробити бібліотеки платними

Президент ГО «Форум видавців» пропонує впровадити оплату за користування бібліотечними фондами.

Про це вона пише на своїй колонці на «Українській правді. Життя».

Вона зазначає, що у мережі знову з’явилася тривожна інформація про величезний спад видання українських книжок. За словами генерального директора видавництва «Фоліо» Олександра Красовицького, цьогорічний випуск книжок в Україні може скоротитися в 4-5 разів, що означатиме неминучий і швидкий крах цілої галузі, причому постраждають не лише видавництва, а й книгарні і друкарні.

«Про потенційну загрозу для розвитку «людського капіталу» я згадаю лише на маргінесі, тому що цей аргумент мало до кого промовляє у нашій владі, – зазначає Коваль. – Але вірю, що загроза опинитися на найближчі роки без книжок, може мобілізувати на рішучі дії саме ту частину «капіталу», яка розуміє реальні наслідки цієї катастрофи і готова на рішучі дії, щоб їй запобігти».

За її словами, причин скорочення, які називає Красовицький, зумовлені ринковими чинниками: «У зв’язку з різкою девальвацією гривні у 3-4 рази, порівняно з минулим роком, подорожчав папір та інші поліграфічні матеріали, які переважно є імпортними. Збільшення вартості енергоносіїв призвело до зростання вартості друкарських послуг, перевезення, складування та збуту, що спричинило зростання собівартості друкованих книжок в таку ж кількість разів. Відповідно, видавці, щоб мати можливість хоча б відтворювати свої обсяги випуску, будуть змушені підвищити відпускні ціни».

О. Коваль зазначає, що книжка, аналогічна тій, що ще кілька місяців тому коштувала 50-80 грн, зараз коштуватиме 200-300 грн. Але питання, власне, не в ціні, а в платоспроможному попиті, який через зрозумілі обставини, знизиться в рази.

Президент Форуму видавців нагадує, що Верховна Рада і уряд, начебто, пішли назустріч і зберегли для видавців пільги з ПДВ і податку на прибуток.

«Але я вже не перший рік змушена повторювати, що корінь проблеми з українською книгою зовсім не в наявності чи відсутності пільг, а в низькому попиті на цей важливий для життєдіяльності кожного здорового суспільства продукт. Низький попит, в свою чергу, не сприяє зростанню конкурентної пропозиції, і так по колу.

Так, якісних українських книжок поки що замало, щоб задовільнити всі мейнстрімні чи нішеві потреби.

Так, об’єктивні дослідження і ринкові дані свідчать про те, що українці читають і купують замало книжок, які явно не належать до споживчих пріоритетів.

Так, зараз війна з усіма найгіршими очікуваннями, так, інфляція, економічна криза, яка от-от обернеться колапсом і призведе до чергової політичної кризи.

Так, ми знаємо, що з державних і місцевих бюджетів можуть виділити ще трохи, хай 10 – 20 – 30 млн грн, але якщо падіння продажів справді становитиме 60-80% в тиражах, то це не допоможе вижити дев’ятьом з десяти видавництв», – пише Коваль.

Вона нагадує, що у попередні роки пропонувала системні заходи, які дозволять стабілізувати і поступово покращити ситуацію на українському книжковому ринку, їх перелік можна ще доповнювати, але їх впровадження займе 1-3 роки, в менш бурхливий час. Однак, якщо ж прогноз Красовицького справдиться, то за півроку стабілізувати вже не буде чого. Саме тому потрібні швидкі радикальні заходи для порятунку самих себе. Олександра Коваль зазначає, хто ж може кинути видавцям рятівне коло, як не самі читачі книжок.

«Вони йдуть в книгарні і купують. Будемо вірити, що вони зможуть виділити на купівлю книжок ту ж суму, що й торік, але купити за ці гроші зараз можна буде лише половину чи навіть третину того, що торік. Оскільки читачам зі звичкою цього замало, можна очікувати, що вони підуть в бібліотеки, в яких їх очікують…

Але полиці бібліотек, з їх достатньо убогим асортиментом, також спорожніють на 60 – 70%. Що ж вони читатимуть?», – запитує вона.

Президент Форуму видавців пропонує для обговорення схему, яка допоможе бібліотекам виконувати свої функції із забезпечення рівного доступу до інформаційного і культурного продукту і, одночасно, посприяє збереженню і стабілізації видавничої галузі. Йдеться про впровадження оплати за користування бібліотечними фондами.

«Так, я знаю, що бібліотекам брати оплату за це, начебто, заборонено, – пише Коваль. – Інша версія – вони самі не хочуть, бо це складно, не вміють, бояться і лінуються. Так, я розумію, що будуть обурені голоси, що знову хтось хоче нажитися за рахунок людей, які вже й так сплатили податки. Але, можливо, саме зараз настав час усвідомити, що вже ніколи не буде так, як раніше і що ми всі мусимо домовитися, створити нові правила гри і після цього їх дотримуватися».

Вона наводить дані Національної парламентської бібліотеки: «Якщо за кожну «книговидачу», а їх, судячи з даних, у 2013 р. було 198 млн 793 тисячі 270 книжок, 85 млн 438 тисяч 600 одиниць періодики, 119 тисяч 570 аудіовізуальних продукти і 456 тисяч електронних видань, то сплачуючи лише по 1 грн за прочитання, можна назбирати понад 250 млн гривень, які можна витратити власне на закупівлю нових книжок в українських видавців».

Олександра Коваль виділяє переваги такого нововведення:

  • активізуються бібліотеки, пояснюючи своїм читачам важливість цього спільного зусилля; вони зможуть на практиці пересвідчитися у важливості того, чим займаються; отримавши матеріальну підтримку від своїх читачів, вони будуть впевненіші у зовнішньому фандрейзингу і зможуть залучити додаткові кошти від спонсорів і меценатів;
  • мобілізується читаюча громадськість, адже тепер стан «своєї» бібліотеки залежатиме виключно від зусиль і доброї волі читаючої спільноти; ця мобілізація сприятиме й появі нових сенсів спільної активності на підтримку бібліотек; люди навчаться солідарно тиснути на місцеву владу, щоб отримати належні їм культурні послуги і продукти;
  • влада опиниться під тиском і надалі зважатиме на потреби місцевих громад в культурному продукті і послугах;
  • видавці матимуть можливість видати більше нових книжок, налагодити горизонтальні зв’язки з бібліотеками, зрозуміти їх потреби;
  • бібліотеки отримають 250 млн грн на закупівлю замість теперішнього майже нуля, зможуть придбати в рази більше нових книжок і стануть незалежними у своєму виборі;
  • читачі отримають більше нових книжок і можливість впливати на їх вибір.

О. Коваль додає, що від впровадження плати у бібліотеках ми втрачаємо «на 250 млн грн менше в кишенях 46 млн українців (по 5 грн на особу) або ж лише у 10 млн активних користувачів бібліотек (по 25 грн на особу на рік)».

Олександра Коваль зазначає, аби запровадити таке нововведення, доведеться докласти трохи зусиль і багато доброї волі:

  • потрібно швидко впровадити всі необхідні регуляторні механізми, які дозволили б бібліотекам брати оплату за користування фондами. Одночасно бібліотекам потрібно надати господарську і фінансову самостійність, можливість самим розпоряджатися зібраними коштами, але виключно на поповнення фондів;
  • перед тим їх потрібно переконати у важливості і абсолютній необхідності цього кроку, адже навіщо утримувати бібліотеки, в яких не буде нових книжок і, відповідно, читачів;
  • перед тим потрібно сформувати громадську думку і заручитися підтримкою впливових людей в регіонах, розгорнути потужну кампанію на підтримку цього кроку;
  • крім того, як тимчасовий захід, пропоную органам місцевого самоврядування, які запланували кошти на ремонти бібліотек, в цьому і наступному році скерувати їх на закупівлю книжок.

«Так, я чудово розумію, що це лише один сегмент, і що всі проблеми видавців не вирішаться відразу, – зазначає Коваль. – Є ще питання шкільних підручників, функціонування самого ринку, створення преференцій для виробників і розповсюджувачів, регулювання імпорту, стимулювання попиту».

Президент Форуму видавців зізнається, що раніше ніколи не думала про запровадження платного доступу, адже «це якось не по-європейськи», однак, видається, що це може бути саме тією ниточкою, потягнувши за яку, почне розплутуватися весь клубок книжкових проблем.

«Хотілось би, принаймні, влаштувати конструктивне громадське обговорення такої перспективи і виробити дієві механізми реалізації», – додала вона.

О. Коваль зазначає: «Життя зараз дає нам багато прикладів того, що люди відчули свою суб’єктність, вони хочуть впливати або самостійно вирішувати життєво важливі питання. Якщо бібліотеки, видавництва і книжки є життєво необхідними – суспільство зможе само вирішити це питання. Роль держави і ЗМІ в цьому випадку – посприяти запускові процесу і надалі не втручатися з контролем і новими податками».

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-09-24 06:20 :28