Новини » Регіони 25 лютого, 2015, 13:53
Волонтери, яких немає
Волонтерська допомога для українських військових. Фото: goloskarpat.info/Ілюстрація
Волонтерська допомога для українських військових. Фото: goloskarpat.info/Ілюстрація

У перекладі на українську мову слово «волонтер» означає «доброволець». Тобто людина, яка працює на благо суспільства безкорисно. Однак, нині цей термін в українців асоціюється насамперед із людьми, які допомагають воякам АТО.

Волонтерських організацій на Волині – десятки. І їх підтримка українських солдатів – неймовірна. Для прикладу, саме прості люди поставили «на колеса» найбільшу на Волині військову частину – 51 (нині 14) окрему механізовану бригаду. Як це було, згадує лідер потужного волонтерського ГО «Об’єднання «Активіст» Костянтин Зінкевич:

«Певною діяльністю з допомоги армії ми почали займатися – то є чітка дата 16 березня. Того дня ми приїхали в бригаду і налякали комбрига. Кажемо: «Давай техніку, будемо ремонтувати». Він був ошелешений. Тим не менше, ми одну машину взяли в обід, другу – ввечері. На другий день – ще. Тоді ще цьому не було ніякої назви. Певно вже в червні ми прокинулися і дізналися, що волонтери. Нам вже придумали назву», – каже він.

За словами Зінкевича, щодня ремонтувати авто до військової частини приходили до сотні чоловік. Приїжджали навіть із навколишніх сіл. Практично, із півтори тисячі одиниць колісного транспорту на ходу було близько 10%. Частину відновили військові, але люди відремонтували до півтисячі автомобілів. Ремонт однієї машини обходився волонтерам в середньому десь до тисячі доларів.


Люди ремонтують техніку 51-ї ОМБР. 22 березня 2014р.

Волонтерський профіль

Якщо спочатку волонтери хотіли допомагати всім і відразу, то поступово виникла навіть певна спеціалізація. Люди об’єднувалися навколо спільних цілей, які виявилися ближчими. Так виникла приміром волонтерська група із неформальною назвою «госпітальєрки», яка опікується Луцьким військовим шпиталем.

Представниця «госпітальєрок» Наталка Ариванюк розповіла: «Поїхала в військовий госпіталь в Київ, бо прочитала на Фейсбуці пост відомої волонтерки Наталі Юсупової про те, в якому важкому стані хлопці вертаються зі Сходу: ампутовані руки, ноги... У багатьох – важкий стан. Є багато потреб, які потрібно терміново закривати. Була вражена цим до глибини душі. Близькі друзі і моя родина зібрали допомогу, я повезла в Київ. А після того, як повернулась, дізналась, що вже шестеро волинських хлопців, які постраждали під Волновахою, повернулись із різних госпіталів доліковуватись в Луцьк. Прийшла до них з домашніми харчами і ніяковіла, бо не знала, як сприймуть і як загалом правильно поводитись. Але по-іншому вчинити не могла. Коли повернулась додому, написала пост на ФБ із проханням долучитись. Так почали з’являтись інші люди, які також долучались до цієї допомоги хлопцям у госпіталі».

До неї почали долучатись інші дівчата, з переважною більшістю яких були знайомі давно. Зокрема Світлана Рейкіна, Наталка Шепель, Наталка Слупко, Дарія Барчук та Олена Звєрєва. Так був створений волонтерський рух із лікування бійців у шпиталі.

Дещо інакша історія в адвоката Василя Нагорного, який надає правові послуги бійцям АТО. Наприклад, саме він захищає хлопців із 14-ї бригади, яким закидають дезертирство.

«Волонтерити почав... та сам не знаю, як почав. Все почалося після дзвінків хлопців 51 із передової. Це були і сльози, і прохання, і консультації, і просто бажання поспілкуватись, поділитись наболілим І навіть...попрощатись... А далі, коли вник в реалії мобілізації першої хвилі та те, наскільки безправними, на той час, були бійці, то не міг не допомагати. Зараз героїзм бійців на сході зашкалює, а ті хто були першими – це взагалі фантастичні люди, бо без підготовки, без амуніції, без техніки, багато з болячками, поряд зі зрадою, прийняли перший удар... Як можна таких людей не захищати? Вони воювали, помирали за мене і замість мене... Тепер справа честі відстояти їхню честь і їхнє право на пільги та компенсації. Починаючи від поранених та списаних вже «Волновахських», яким взагалі учасника бойових дій не дають...», – зазначив він.

Але після іловайської трагедії, яка торкнулася сотень волинських родин, посилився ще один напрямок волонтерської роботи – розшук зниклих безвісти, обмін полонених та лікування поранених. Цю важку ношу значною мірою несе Ковельський центр допомоги 51-й ОМБР, створений Наталкою Соколовою (Поповою). Хоча загалом спектр діяльності центру значно ширший – від допомоги військовим у зоні АТО до підтримки родин загиблих героїв.

Ноу-хау від волонтерів

Волонтерський бум в Україні – став справжньою манною небесною. Адже вельми громіздкий та неповороткий державний механізм виявився нездатним оперативно забезпечити військових якісними речами. Як, наприклад, бронежилетами.

У таких умовах волонтери самотужки налагодили виробництво потрібної амуніції. Для прикладу, активісти «Самооборони Волині» виготовляли бронежилети, кевларові шоломи, розгрузки. Почали виготовляти і безпілотні літальні апарати (БПЛА). 


«Народний бронежилет» волинського виробництва

Фасують на Волині і сухпайки.

Зима теж виявилася для чиновників із Міноборони несподіванкою. Як виявилося, термобілизна для вояків не передбачена жодними нормативами! Тож забезпечення військових теплими речами та термобілизною стало одним із важливих аспектів діяльності активістів. І в зимовій амуніції волинські волонтери також започаткували власне ноу-хау. Ним став водонепроникний термокомбінезон, який розробили активісти групи «Поліські партизани». Цим верхнім одягом забезпечували бійців окремих підрозділів 14 бригади та першого батальйону територіальної оборони «Волинь».


Український військовий у волинському «комбезі»

А підприємець на власному підприємстві у селі Дідичі Ківерцівського району налагодив виробництво буржуйок, які безоплатно передає військовим. Загалом в його цеху вдалося випустити до чотирьох сотень буржуйок. Такою ж справою займаються і працівники луцького заводу «Модерн-Експо».

Певно, чи не найбільш зворушливо – коли діти віддають для оборони рідної країни все, що можуть. Вельми яскравий приклад – луцький школяр Олександр Шмаглій. За його ініціативи дітлахи за якихось два тижні зібрали 11 тисяч гривень на лазерний дальномір для артилеристів.

А маскувальні сітки для українських військових масово плели у багатьох школах. Нещодавно волонтери Фундації розвитку громад повідомили, що до аналогічної акції приєдналося чимало луцьких бібліотек.

Запрацювала у Луцьку і громадська приймальня, де психологи проводять тренінг для сімей волинських бійців. Як розповіла психолог Олена Звєрєва, такі тренінги потрібні для того, щоб розуміти чоловіків, які повертаються зі Сходу і знати, як правильно вести себе в таких ситуаціях.

Також на Волині виготовляють і ще одну дуже потрібну річ. Мова йде про іменні жетони для солдатів. За словами керівника напрямку допомоги пораненим Волинського обласного координаційного центру допомоги учасникам АТО Наталки Толмачової, ідея виробництва іменних жетонів для військових – не нова.

«Про потрібність жетонів говорять усі. Тому що проблема ідентифікації тіл дуже гостро стоїть. І аналіз ДНК робити – це одне. Це дуже дороговартісна процедура, і значно простіше, коли є жетон», – зазначила Толмачова.

Копійка до копійки

Гроші на іменні жетони волонтери заробляють оригінально – сувенірною продукцією. Для цього вони зробили так звані патріотичні жетони.

Взагалі, волинські волонтери виявилися навдивовижу винахідливими у царині залучення фінансів. На потреби армії гроші збирали навіть за допомогою книжкових ярмарків та аукціонів побачень.

Тим часом луцький фотограф Ірина Мельник започаткувала акцію «Фото патріота», яка стала популярною по всій Україні. Усіх охочих відомі фотографи знімкували за добровільні пожертви на тлі патріотичної символіки.

Велику допомогу українським військовим надає волинський бізнес. Наприклад, керівники підприємств поодинці активно підтримували волонтерів, але поступово дійшли до ідеї кооперації. Так на початку вересня у Луцьку виник благодійний фонд «Волинь-2014». Його фундаторами стали власники волинських фірм та представники топ-менеджменту.

Не залишилися осторонь підтримки військових і волинські олігархи.

Олігархи і фонди стали одним із найбільших фінансових донорів діяльності волинських волонтерів.

Якою ж була підтримка волинською громадою бійців АТО?

Аби це з’ясувати, довелося звернутися до волонтерів та благодійних організацій із проханням прозвітувати про надану допомогу військовим. Як виявилося, підрахувати її не так уже й просто. Наприклад, попри безліч фотозвітів у соцмережах та репортажів у ЗМІ, досить рідко передана допомога оформляється документально.

«Основна проблема в тому, що ми завозимо на передову. Там немає ні печатки, ні людини відповідальної, яка може поставити на баланс те, що ми привозимо. Ми привозимо на передову, їдемо назад – заїжджаємо в штаб. Кажемо, що дали те і те, надаємо координати людини, яка отримала допомогу. Просимо поставити нам печатку на акті прийомки-передачі. Вони всі ігнорують, вони не хочуть ставити. Кілька разів прийняв по актах ДУК. А от в «Азові» не змогли, хоча фотозвіт є, і ЗМІ про це писали», – зазначає керівник громадської організації «Автомайдан України» Олег Бондарук.

Ця організація щотижня відправляє з Луцька в зону АТО дві машини допомоги. Зазвичай – бус або фуру. Таким чином до українських військових вже потрапили понад 200 тонн допомоги. Адже часто люди приносять домашню закрутку, діаспора надсилає речі. «От як їх оцінити у гривнях? Там і продукти, і медикаменти, і теплий одяг!» – каже Бондарук.

Ще один аспект. Джерело IA ZIK у «Автомайдані України» розповіло: для того, аби відправити машину на схід, треба закупити по потребах бійців ще мінімум на 30 тис грн.. «Це окрім харчів та вже залучених під час акцій речей. В середньому в нас відправляється 2 авто в тиждень. Тож рахуйте», – зазначив співрозмовник.

Нехитрі розрахунки показують цифру вельми солідну – понад два мільйони гривень за вісім місяців. Які по звітах практично не проходять. Подібна ситуація у багатьох волонтерів, як зізнаються вони у неформальних розмовах.

До речі, волинський бізнес теж надає перевагу допомагати військовим без зайвих паперових клопотів. За інформацією виконавчого директора благодійного фонду «Волинь-2014» Володимира Кривовича, засновники БФ офіційно (згідно з рахунком з 2 вересня 2014р) надали допомогу на суму понад 5 мільйонів гривень. Поза рамками ж БФ «Волинь-2014» його фундатори відремонтували техніки, закупили обладнання чи надали іншої підтримки на ще понад 17 млн грн.


БФ «Волинь-2014» передає допомогу 14 ОМБР перед виїздом в АТО. Грудень 2014р.

Інша проблема – подвійне звітування про надання однієї і тієї ж допомоги різними організаціями. Адже якщо частину коштів, за які закупляють потрібну амуніцію, волонтери збирають із пожертв пересічних українців чи переказів із діаспори, то значні суми їм надають ті ж благодійні фонди олігархів.

Однак, ця проблема «подвійного звітування» повністю нівелюється обсягами допомоги, яку ніхто не обліковував публічно.

На жаль, не всі волонтерські організації надали звіти, хоча би приблизні, про надану військовим допомогу. Але і отримана від 24 волонтерських груп та благодійних організацій інформація вражає.

Таким чином, волонтери і благодійні організації лише Волинської області надали українським військовим допомоги щонайменше на 100 мільйонів гривень та надіслали понад 600 тонн речей і продуктів! Але волонтери зізнаються, що насправді цифра вища у декілька разів.

Попри, а не завдяки

Для порівняння. У відповідь на запит у головному управлінні Державної фіскальної служби в області повідомили, що від початку справляння і станом на 31 січня 2015 року на Волині до бюджету надійшло 48,4 млн грн. військового збору.

У коментарі IA ZIK голова Волинської облради Валентин Вітер зазначив, що ще близько дев’яти мільйонів гривень протягом минулого року виділили на потреби військових із обласного бюджету.

Взагалі, співпрацю волонтерів та влади, особливо облдержадміністрації, далеко не завжди можна назвати конструктивною. Досить часто на згадку спадають скандали. Один із них залишається відкритим. Губернатор Волині Володимир Гунчик публічно заявив, що волонтерам передали 30 тонн солярки. Натомість активісти підтвердили отримання тільки двох. От і вимагають від глави ОДА роз’яснень, теж публічних, куди поділися решта 28 тонн. Той наразі – анічичирк.

Під час тієї зустрічі із представниками основних волонтерських організацій губернатору довелося почути чимало неприємного на адресу влади. В емоціях він висунув ультиматум: або преса покидає кабінет і зустріч триває за зачиненими дверима, або – до побачення. Журналісти таки дали змогу сторонам поспілкуватися без зайвих вух.

Розмова ніби вийшла результативною. Принаймні, невдовзі представники волонтерських об’єднань разом із радником голови ОДА Борисом Кондратюком провели брифінг, де оголосили про створення постійно діючої координаційної ради. Керівник Волинського центру допомоги бійцям АТО Сергій Рижков заявив, що очікує налагодження ефективної співпраці. Адже низку питань владі вирішити значно простіше.

Волонтерам варто «легалізуватися

Для початку можна було б розв’язати доволі абсурдну ситуацію, яка склалася. Перефразовуючи кіношного персонажа, всі бачать волинських волонтерів, хоча їх – нема. Справа в тому, що жоден із волонтерів донині не став облік офіційно.

«Станом на 06.02.15р. заяв про включення до Реєстру волонтерів антитерористичної операції від фізичних осіб (волонтерів) до органів ДФС області не надходило», – йдеться у відповіді на запит за підписом начальника ГУ ДФС у Волинській області В.Чуя.


Волинські волонтери. Вересень 2014р.

Причина банальна – волонтерам нині просто не до того. Однак питання насправді – доволі серйозне.

Адвокат Вадим Матвіїв зазначає, що волонтерам все ж варто «легалізуватися». Для чого це потрібно? Для того, щоб не виникало обов’язку сплачувати податок на доходи фізичних осіб.

«Багато волонтерів збирають кошти через свої картки (свої рахунки). Формально – це їхній дохід (блага). Ці доходи мають бути включені в декларацію та оподатковані. Звільнення від оподаткування може бути лише за умови, що особа включена у Реєстр волонтерів АТО. У протилежному випадку, формально ДФС має підстави стягувати податок з фізичної особи. Звісно, що для цього їй потрібно отримати інформацію про рух коштів по банківському рахунку, в т.ч. картковому (це процедура ускладнена, але справа цілеспрямованої процедури і часу)», – йдеться у коментарі адвоката.

За його словами, Податковий кодекс України передбачає своєрідну амністію для волонтерів, оскільки включення особи до Реєстру волонтерів АТО має зворотну дію в часі. Це означає, що до оподатковуваного доходу не включаються суми благодійної допомоги, отриманої зазначеними благодійниками – фізичними особами у звітному податковому році, що передує року їх внесення до Реєстру волонтерів антитерористичної операції.

Мирослав Ватащук, для IA ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-07-19 10:56 :34