В радянські часи історія України вивчалася в контексті великої історії Росії, де не було місця національним перемогам і величним постатям, які близькі українцям. Тож аби відкрити таємницю перемоги і прославити талановитого полководця короля Данила Романовича, Тарас Каляндрук презентував у Львові свою чергову книгу «Дорогичинська битва 1238 року: таємниці однієї перемоги».
Про це повідомляє кореспондент IA ZIК.
За словами автора книги Тараса Каляндрука, вперше зацікавлення цією темою виникло під впливом картини. «Багато років тому я зі знайомим художником Станіславом Серветником побував у музеї Арсенал. Там він показав мені шестиметрове полотно його авторства «Битва під Дорогичином» і розповів цікаву історію цієї битви. Мова йшла про блискучу перемогу війська Данила Романовича над хрестоносними лицарями під Дорогичином 1238 року, коли весь лицарський орден на чолі з магістром потрапив у княжий полон.
Однак радянські історики розставили інші акценти у хронології і у значимості цих давніх княжих подій. «Після війни була така цікава тенденція будь-де шукати факти перемоги над фашизмом, зокрема в історії. Одним з таких моментів знайшли повідомлення у Галицько-Волинському літописі про перемогу Данила Галицького над німецькими лицарями. Однак згодом хтось з кремлівських ідеологів порахував, що вона випереджає перемогу Олександра Невського на Чудському озері, а для Москви це було образливо. Дали команду тему замовчувати, а Станіславу Серветнику – картину не закінчувати», – розповідає дослідник української історії Тарас Каляндрук.
«Сподівався, – говорить автор історичної книги, – що в незалежній Україні ситуація зміниться, і наші вчені як слід вивчать і опишуть цю подію. Втім, праці не з’являлися понині. І далі славна перемога під Дорогичином в довіднику з історії України описується лише трьома рядками, а в енциклопедичному довіднику «Історія війн і збройних конфліктів» взагалі не згадується. Натомість нашим поразкам в битвах під Берестечком, Базаром, Крутами присвячено чимало великих книг та статей. Тож я почав досліджувати».
«Оскільки я працюю на телебаченні, спершу в мене з’явилася ідея відзняти фільм. Тоді ми у складі львівської делегації відвідали Дорогичин, що на Підляшші. Вразила надзвичайно красива природа того краю, місто з трьох сторін огортає ріка Буг, що робить його практично недоступним для ворога. До того ж виявили 25-метрові вали, що збереглися і донині, а це розвінчує міф істориків, що це було малоукріплене місто», – ділиться побаченим Тарас Каляндрук.
Отож, на основі детального аналізу великої кількості джерел і матеріалів автор дає свою оцінку дорогичинським подіям тринадцятого століття, аби читач під іншим кутом поглянув на приклад доблесті наших славних предків. «Така синтетична праця дає поле для подальшого аналізу і дискусії», – вважає фахівець у фортифікаційних спорудах Василь Петрів, який допомагав досліджувати тему Дорогичина.
Як зауважив автор книги Тарас Каляндрук, є вже й позитивний ефект від цієї праці: під час зустрічі з польським колегами Василь Петрів поділився своїми напрацюваннями щодо дорогичинських фортифікацій, поляки виявили бажання провести розкопки у цій місцевості.
