Новини » Львів 30 травня, 2013, 11:32
У Львові гостро обговорили книгу поляка «Від Волинської різанини до акції «Вісла»

29 травня у Львові відбулась репрезентація книги, написаної польським істориком для польського читача. Саме такими словами історик Леонід Зашкільняк представляв нову книгу свого польського колеги Ґжеґожа Мотики «Від Волинської різанини до акції «Вісла».

Про це повідомив IA ZIK журналіст Михайло Галущак.

У своєму вступному слові Ґжеґож Мотика наголосив на розбіжностях та певному конфлікті польської і української суспільної думки щодо оцінки подій на Волині 70-річної давності. Додаючи при цьому: «Польські історики однозначно згідні, що не можна поставити знак рівняння між діями Української повстанської армії та польського підпілля», маючи на увазі теперішню оцінку злочинів обох визвольних рухів. Така ортодоксальна задекларована позиція була приречена на «гарячу» дискусію серед присутніх у залі істориків – і не лише про книжку.

Історик Леонід Зашкільняк, який написав рецензію на книгу Ґжеґожа Мотики, у своєму вступному слові доволі критично поставився до відзначення у Польщі 70-річчя Волинської війни. У 2009 р. Сейм Польської республіки прийняв закон про увічнення пам’яті загиблих на Волині [«В справі трагічної долі поляків на Східних Кресах» – М. Г.]. Здавалось би, поставлена друга крапка після 2003 року, коли була підписана спільна заява парламентів обох країн. Однак, зараз у польському сеймі реєструють закон, у якому йдеться не тільки про увічнення жертв, але й про оцінку українського національного руху. Якщо український визвольний рух опору оцінений як злочинний – значить і українці злочинці, і Україна злочинна держава.

Щодо безпосередньої назви книжки – «Від Волинської різанини до акції «Вісла» – Леонід Зашкільняк зауважив, що маємо політику подвійних стандартів у використанні термінів. «Коли вставляється метафора «Волинська різанина», яка не є поширеною у науковій історіографії – це вже публіцистика, на відміну від наукового терміну «операція «Вісла». До того ж, ця метафора носить оціночний характер. Тоді треба було назвати публіцистично: «Від Волинської різанини до етнічної чистки українського населення». Адже «операція «Вісла» – це науковий термін.

Жваві дискусії розгорнулись і навколо терміну «геноцид», яким Ґжеґож Мотика окреслює військові дії Української повстанської армії та Організації українських націоналістів на Волині у 1943-45 рр. Свої аргументи польський історик зводить до фізичного винищення поляків. Дії ж польського підпілля історик окреслює терміном «воєнні злочини». За трактуванням Ґжеґожа Мотики, ці злочини мають місце тоді, коли військовослужбовці вбивають беззбройних цивільних осіб. «Немає значення, для чого вони це робили – чи для власного задоволення, чи з помсти. Важливо те, що були вбиті цивільні особи. У випадку «геноциду» йдеться про те, що вбиті були представниками тієї чи іншої нації», – підкреслив польський історик.

На основі запропонованого Ґжеґожем Мотикою визначення терміну «геноцид», історик Ярослав Сватко поставив своє запитання про можливість окреслення цим терміном дій польського підпілля. Ярослав Сватко розповів, як 7 вересня 1943 р. село його батька на Волині спалив підрозділ Армії Крайової поручника «Корда». Хто не втік – всіх зарубали до малих дітей, священика розпиляли на лісопилці. Вони мордували українців тому, що вони були українцями. Питання полягало у наступному: «Чому акція командира «Корда» не є геноцидом?».

Відповідаючи, Ґжеґож Мотика зазначив, що у цьому випадку намірами була сліпа помста. Це є воєнні злочини. У подібних випадках локальні польові командири АК вважали, що винними у тому, що сталось з поляками, є також і цивільні українці. Після такого тлумачення термінів Ярослав Сватко послався на визначення «геноцид», яке під час зустрічі окреслив сам же польський історик: «Ви ж самі казали, що геноцид – це вбивство за етнічною ознакою. Пересічних українців вбивали ж за те, що вони були українцями. Діяв принцип колективної відповідальності з обох сторін». На що Ґжеґож Мотика послався на своє суб’єктивне бачення цих подій. Він підкреслив: «Відходячи від вашого запитання хочу звернути увагу, що ми не переконаємо один одного».

Леонід Зашкільняк наголосив на хибності вживання терміну «геноцид». В польських, українських, радянських та німецьких документах того часу однозначно йдеться про збройний конфлікт. Війна ж і злочини здійснені впродовж неї не підпадають під злочини геноциду, вони підпадають під злочини проти людяності. Це встановлено Нюрнберзьким процесом та ООН. За логікою польських істориків, терміном «геноцид» можна трактувати будь-які війни. «Коли йдеться про злочини геноциду, то в літературі відзначають дві речі: перше – з під злочинів геноциду випадають національно-визвольні рухи, друге – злочини геноциду і етнічної чистки здійснюються, як правило державою і державним апаратом».

Історик Андрій Козицький також звернув увагу, що у разі ухвали Сеймом закону про геноцид ОУН та УПА щодо польського населення – українці стануть першим недержавним народом у ХХ ст. кого визнають винним за злочини геноциду. У своєму виступі історик зверну увагу на один парадокс: під час Другої світової війни найбільше поляків вбили німці та більшовики, однак ні Німеччина, ні Радянська Росія чи сьогоднішня Росія не є засудженими у Польщі за геноцид.

Завершував виступи голова Об’єднання товариств депортованих українців «Закерзоння» Володимир Середа. У виступі було зазначено, що книжка «Від Волинської різанини до акції «Вісла» свідчить про «крутий поворот вправо» Ґжеґожа Мотики. Мабуть, це зумовлено новою посадою її автора – члена ради Інституту національної пам’яті Республіки Польщі.

Підсумовуючи, Володимир Середа звернув свою увагу на рецензію Ґжеґожа Мотики на книжку історика Володимира В’ятровича «Друга польсько-українська війна 1942-47 рр.». «Свою рецензію Ви назвали «Невдала книжка». Й загалом, вона була написана у зневажливому тоні до українського історика. Ви не визнаєте правди, Ви не визнаєте фактів. Перефразовуючи Вас, Вашу книжку я б назвав «Зла книжка».

Коментар єпископа-помічника Львівської архієпархії УГКЦ Венедикта:

«Найважливіше для чого тут люди зібрались – це обговорити. Коли нас щось болить, то ми йдемо до лікаря. Це болюча тема. Немає логіки шукати винуватих – всі є винуваті. Моє враження, що війна не закінчилась 70-ть років тому назад, а поляки та українці дальше воюють. Перестаньте воювати – треба будувати. Це, мабуть, найбільша проблема, що ми живемо минулим, якого вже більше не навернеш, якого не зміниш, яке сталось. Треба перепросити одне одного і жити далі».

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-09-19 17:33 :14