Новини » Львів 14 грудня, 2012, 17:47
Цвинтар для тварин

Львів. Сихів. Лісопарк «Зубра». Стежкою простує чудернацька похоронна процесія. Усі учасники – члени однієї родини. Вони радіють і зодягнені в кольоровий одяг. Покійного закопають під деревом і зіграють реквієм на дитячій пластмасовій катеринці.

– Як звали хом’ячка, що ви його тут поховали? – питаю чотирирічну руденьку Ганусю, що шукає під деревами горбика, де тваринку було закопано.

– Плямка, – серйозно відповідає дівчинка. – І це був веселий похорон.

Ми – на території львівського цвинтаря домашніх тварин.


Тут і там видно могилки – свіжі і давні. Деякі здалеку схожі на химерні літаючі кораблі, інші – на первісні кургани. Треба дивитися під ноги, бо на котрийсь з них можна ненароком наступити.

– Ось це, теж могилка, – показує схожу на мурашник купку землі, ледь помітну з-під опалого листя, батько нашої Ганусі Юрко. Вони з донечкою часом тут гуляють, тож добре знаються на місцевості і її «підводних каменях».


Далеко не всі могилки занехаяні. Є ретельно відгороджені, прикрашені і доглянуті.

– Тут, напевно, похована черепашка, – пробує вгадати Ганнуся, розглядаючи круглу за формою могилку, закладену зверху корками з-під солодкої води.

Поряд – велетенське поховання, в якому помістилося б ціле теля. На могилці красуються пластмасові квіточки, вона обкладена білою плиткою та обтикана пластиковими вилками – так, що з землі стирчать лише зубці, ніби бахрома.

– А тут песик, котик і жабка! Або ні, не жабка… – міркує Ганнуся, вказуючи на поховання під деревом. На стовбурі прикріплені іграшки: песик, котик і ніндзя-черепашка.

На могилках стоять свічки, пасхальні баранчики і навіть хрестики.

– Magic people, voodoo people, – іронізує батько дівчинки.

Далі Юрко показує на одинокого дідуся, що обчищає від кори гілочки та обтикує ними могилки, за якими ніхто не доглядає.

– Оцей дідусь тут дуже часто буває. Приходить з одною собакою і сидить собі біля могилки іншої.

Дідусь з собакою, як виявилося, доглядає за усіма похованнями на цьому цвинтарі. Він обмітає листя, відділяє і укріплює могили. Говорить якоюсь іноземною мовою чи то має мовленнєві дефекти – хтозна. Принаймні, порозумітися з ним не вдалося.

На цвинтар приходить сім’я. Це чоловік, якому з вигляду за сорок, його дружина і вже доросла дочка. Вони розповідають, що похоронили тут кицьку.

Дружина показує на телефоні фото чотирилапого члена сім’ї. З екрану дивиться великий і дуже пухнастий білий кіт. Дочка розповідає:

– П’ятнадцять років з нами прожив. Я з ним росла, – її голос тремтить, а очі зволожуються.

Чоловік додає:

– Якось рука не піднімалася взяти за хвіст і десь на смітник викинути. Та і ніде в світі так не роблять. То ми тут поховали. Звісно, це все стихійно і комусь то може не подобатися. Але де ховати? Якби то міська влада виділила місце, то я би і кілька гривень заплатив, щоб хтось за тим дивився. Добре, що хоча б отой дідусь за всім трохи доглядає. Люди все одно будуть хоронити. Ми свого кота похоронили місяць тому. То з того часу тут з’явилося зо п’ять нових могилок.


Ми запитали керівника ветеринарного відділу Львівської міськради Олега Юзьківа, чому у Львові нема офіційно виділеного цвинтаря для захоронення тварин. За його словами, питання обговорюється вже 15 років. Чому досі нема результату від цих балачок? «Розумієте, постійно з’являлися якісь перешкоди і діяли сторонні чинники», – не надто конкретно пояснив чиновник. Але пообіцяв, що після Нового року зможе відповісти точніше. Ймовірно, цвинтар облаштують в межах майбутнього притулку для чотирилапих, який планують збудувати в районі Рясного-1.

Василина Думан,
спеціально для IA ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-03-19 08:05 :35