Новини » Суспільство 11 жовтня, 2012, 14:53
Технологія благодійності: гучні імена і великі прожекти

– Я хочу, щоб усі дізналися, що «Фонд Архистратига Михаїла» – це шахраї та здирники, – обурено розповіла львів’янка Лариса Сметаніна. – Вони скористалася з мого важкого становища, щоби поповнити власну кишеню.

 

На скільки саме «поповнив кишеню», нам з’ясувати не вдалось, оскільки діяльність організації виявилася надзвичайно заплутаною. Проте ми виявили, що обмежується вона не лише збором коштів для хворих дітей. Головний проект ГО – створення геріатричного центру для літніх людей у Миколаївському районі. Для цього також активно збирають кошти. За словами керівника організації Михайла Кондрина, до діяльності організації задіяно цілу низку високопосадовців Львова. 

Допомога за 20%  

Сьогодні діяльністю «Фонду Архистратига Михаїла» зацікавилася міліція. 1 жовтня цього року Лариса Сметаніна, мама 7-річного Максима, який потребує термінового і дорогого лікування через пухлину нирки, подала скаргу в прокуратуру на Михайла Кондрина, керівника громадської організації «Фонд Архистратига Михаїла». Вона звинувачує чоловіка у шахрайстві.

Ларисі Сметаніній хтось зі знайомих порадив звернутися в цю організацію. Родина перебувала у безвиході – терміново були потрібні гроші на операцію дитини, тому зверталися до всіх. Жінка підписала угоду про те, що організація збиратиме кошти шляхом розміщення скриньок у різних місцях міста, але 20% із цих грошей піде на… потреби організації. 

– Ми надали їм усі необхідні документи. П’ять місяців вони збирали нам гроші. За весь той час мені видали на руки 7318 грн. Але в мене достатньо підстав підозрювати їх у тому, що вони не видали нам усіх зібраних грошей. Мені дзвонили знайомі й казали, що бачили скриньку з фотографією Максимка, озвучували суми, які туди кидали. Навіть за тим, що мені повідомляли, можна легко порахувати, що грошей було зібрано значно більше, ніж нам казала організація. 

Сметаніна стверджує: незважаючи на всі її прохання, жодного разу Михайло Кондрин не надав інформації про те, де і скільки загалом їхніх скриньок розміщено по місту. Вона розірвала угоду після того, як дізналася, що організація провела так званий благодійний збір у Жовкві, зокрема збирали кошти й на лікування її сина. Проте мамі не повідомили про благодійну акцію, вона про це дізналася випадково від людей, які дали кошти для лікування її сина. Їй зателефонували і спитали, чи вона отримала допомогу. 

– Коли я звернулася, аби мені видали гроші, то в організації сказали, що кошти (три тисячі гривень) наразі віддали мамі іншої дитини, – згадує жінка. – Яке вони мали право це робити? Не спитали дозволу, не повідомили мене... 

Кошти благодійників, які були призначені на лікування Максимка, організація так і не передала мамі. Жінка запевняє, що після розірвання угоди неодноразово бачили скриньки із зображенням сина в різних місцях Львова. Наприклад, від знайомих дізналася, що вони розміщені в касах Ощадбанку. Гроші звідти вона забрала, коли показала працівникам Ощадбанку документи на розірвання угоди з «Фондом Архистратига Михаїла». 

– Але скільки ще їх є по місту, я ж не знаю! – обурюється жінка. – Зрозуміло, що громадська організація досі забирає кошти собі. Тому звертаюся до всіх підприємств міста: якщо у вас розташовані наші скриньки, не віддавайте гроші представникам того «фонду», бо він нам їх не перераховує.

Діяльністю «Фонду Архистратига Михаїла» обурена і мешканка Рави-Руської Ольга Герасименко, мама 10-річної Тетянки. Її доньці поставили діагноз «мієлодиспластичний синдром». Дівчинка потребує пересадки кісткового мозку від нерідного сумісного донора. Таких операцій в Україні не роблять, клініка в Білорусі може допомогти, але за умови передоплати всієї вартості операції – 190 тисяч доларів. 

– «Фонд Архистратига Михаїла» віднайшов мене сам, – розповідає Ольга Герасименко. – Вони побачили в одному з магазинів скриньку, бо ми почали власними зусиллями збирати кошти. Тож взяли у продавців мій телефон і задзвонили. Я була рада, що хтось може мені допомогти. Ситуація ж така непроста. 

Герасименко також погодилася віддати 20% зібраних коштів на потреби фонду і в червні цього року підписала угоду. Вона надала всі необхідні документи, висновки лікарів, фотографію дитини. Через місяць приїхала по зібрані кошти. 

– Голова правління Михайло Кондрин показав мені листок із записами. Мене здивувало, що все було написано від руки, – розповідає Ольга Герасименко. – Жодних квитанцій чи актів мені не показали. Він сказав, що скриньки для моєї дитини та ще двох хворих дітей були розташовані у Чернівцях, але не назвав жодних чітких адрес. Загалом було зібрано 13 тисяч. Із тієї суми лише 4500 грн було розподілено між нами трьома, тобто я отримала на руки 1500 грн. 

Інші гроші, за словами пана Михайла, мали піти водієві та волонтерам на зарплату. 

– Я одразу не зрозуміла, що не так. А вдома порахувала: це ж 65% фонд узяв собі, а в договорі було задекларовано лише 20%, – продовжує пані Ольга.

Тоді мати Тетянки поїхала до Львова і розірвала угоду, забрала всі документи. Каже, що Михайло Кондрин був незадоволений її рішенням, але… виплатив ще 500 грн. 

Розірвати угоду планує й Іванна Юрків, якій також допомагали збирати кошти для лікування 10-річної доньки Вікторії. До речі, саме їй Кондрин віддав кошти, зібрані у Жовкві для Максимчика, оскільки іменні скриньки для Вікторії Юрків, що були розміщені у Дрогобичі і Чернівцях, забрав волонтер організації Андрій Рибіцький і зник. Або він у лікарні. Чіткої інформації щодо його перебування з’ясувати не вдалось. 

– Я сама поїхала у Дрогобич по скриньки, а мені працівники магазину сказали, що недавно працівник організації їх забрав, – розповідає Іванна Юрків. – Я приїхала до нього, але він грошей не віддав. Коли почала погрожувати, що звернуся до правоохоронців, мені віддали кошти, які були зібрані для іншої дитини… 

Жінка дивується: коли починала співпрацю з організацією, то все було дуже чесно і прозоро, а потім раптом усе змінилося. З’явились інші волонтери і зникли гроші зі скриньок. Каже, що в середньому у 15 благодійних скриньках за місяць було десь 7,5 тисячі гривень. І раптом суми суттєво зменшилися, тепер за місяць є 200-300 гривень, при цьому де розташовані скриньки, стало закритою інформацією для батьків. 

«Скриньки – це для підтримування штанів» 

Сам Михайло Кондрин не вбачає у своїх діях нічого дивного. Він пояснює, що не може надавати інформації матерям щодо місця розташування скриньок, оскільки скриньки просто пронумеровані, а не є іменними. І взагалі організація не може відстежувати всі скриньки поіменно. «Тоді нам треба було б не 5 волонтерів, а 25», – обурився він. Стверджує також, що коли представники організації забирають гроші зі скриньки, то збирають трьох людей, переписують зі скриньки прізвище і пишуть акт вилучення. Тоді й підраховують, на кого скільки було зібрано. 

– Та й взагалі, скриньки – це всього-на-всього для «підтримування штанів», – заявив він у коментарі ZIKу. – Декого обурює, що ми беремо 20% від зібраних коштів, але організація має за щось виживати! Волонтер отримує 10%, я віддаю йому зі своїх 20%. Ми виготовляємо скриньки за власні кошти, витрачаємо свій бензин, платимо зарплату водієві. Матері приходять і кажуть, щоби їм уже давали гроші, адже в них прикре становище. А де я їм їх візьму? Вони хочуть зробити з мене злодія, але їм це не вдасться, бо я чужих грошей ніколи не брав. 

– То завдяки скринькам Ви оплачуєте діяльність організації? 

– Не завдяки, а всупереч! Якби сподівався на скриньки, то давно закрив би фонд. Наша громадська організація існує вже дев’ять з половиною років. І ми працюємо чесно! У мене є друзі, які мене підтримують.

Хто ці друзі, пан Кондрин не сказав – заявив, що це його приватна справа. Але в публічному переліку колишніх засновників фонду ми побачили чимало прізвищ, відомих усьому місту. Серед них Михайло Брегін, начальник Львівського обласного управління освіти, Ірина Даць, директор НВЦ «Софія», член ради директорів загальноосвітніх навчальних закладів при КМУ, Василь Новак, директор Інституту патології крові та трансфузійної медицини АМНУ… 

Усі вони були засновниками громадської організації ще рік тому. Але Михайло Кондрин стверджує, що вони були членами правління організації – в жодному разі не засновниками. Що це – свідома неправда чи незнан­ня елементарних правил документообігу? Що більше, під час розмови з журналістом він не повідомив, що рік тому вніс зміни до статутних документів і тепер є єдиним засновником організації. Друга неправда – чи знову незнання?

Наведемо розмову дослівно. 

– Ви просили цих людей стати засновниками організації «Фонд Архистратига Михаїла»?

– Вони не засновники. Я зі всіма говорив просто усно, заяви вони не писали! Вони мені відразу сказали, що не будуть брати участі в діяльності. Але я сподівався, що буде допомога.

– То Ви просто використовували гучні імена? 

– Я думав, що вони будуть працювати, але за весь час ніхто з них ні копійки не дав! Кілька разів намагався їх зібрати, але вони постійно зайняті. 

Василь Новак підтвердив факт свого знайомства з Кондрином. Але запевнив, що жодного стосунку до діяльності організації не має. 

– Стільки часу пройшло! А він ще діє, той фонд? – здивувався він у коментарі ZIKу. – Ми були сусідами по дачі з Михайлом, відтоді його знаю. Час від часу він телефонує, але це ніяк не пов’язано з діяльністю організації. Колись він мене попросив стати засновником, я погодився, але забув про це. Я справді не маю часу на це.

Михайло Брегін узагалі не зміг згадати про таку організацію.

До речі, цікава ситуація і з самою реєстрацією організації. Зазвичай громадські організації та благочинні фонди реєструють у Львівському обласному управлінні юстиції. Проте бувають винятки, коли реєстрацію проводить міське управління промисловості та підприємництва. 

– Якщо організація зареєстрована управлінням промисловості та підприємництва, то діяльність організації поширюється винятково на місто Львів, – пояснив Олег Огородник, провідний спеціаліст відділу реєстрації юридичних осіб реєстраційної служби Головного управління юстиції у Львівській області. – Така організація безпосередньо не може проводити жодних заходів на території області, але може брати участь, якщо проводить хтось інший.

Ще один важливий момент, як пояснив юрист, «Фонд Архистратига Михаїла» є саме громадською організацією, а не благодійним фондом. А тому не має права займатися благодійною діяльністю. Громадська організація не може залишати на свої потреби 20% від зібраних коштів. Джерелом надходження є кошти, передані їй іншими особами. І кошти не мають права бути розподілені між її членами, їх мають використовувати винятково на потреби організації. 

Добрі справи №… 

Виявилось також, що фонд допомагає не лише хворим дітям. На сайті організації є цілий перелік доброчинних діянь. Щоправда, він дуже загальний, без жодної конкретизації – ні адрес, ні телефонів, ні дат. Ми попросили прокоментувати деякі з добрих справ самого благодійника. Хочемо навести його відповіді дослівно. 

Добра справа №1: «Створюється служба для надання допомоги емігрантам на базі існуючого Фонду із залученням членів сімей, котрі мають своїх працюючих родичів за кордоном».

– За якою адресою функціонує чи функціонуватиме служба? На якому етапі робота?

– Так, таке створюється. Адже не всі емігранти повертаються додому з мішком грошей, приїздять і покалічені – фізично й морально. Але ця допомога консультаційна, за адресою нашого офісу. 

Добра справа №2: «Проводяться роботи з відновлення санаторію у м. Доб­ромиль Львівської області, де лікувалися свого часу легенево хворі дорослі та діти. Санаторій закрито розпорядженням Обл­здороввідділу у 1986 році, кількість ліжок – 365, – зі сайту громадської організації». 

– Що саме вже зроблено? 

– Я вже чотири рази виступав на телебаченні, востаннє у травні 2011 року. Ми піднімаємо цю проблему.

Добра справа №3: «Роздано бідним людям гуманітарну допомогу на суму 

62 000 грн по школах-інтернатах, будинках соціального захисту та постійним відвідувачам Фонду – безпосередньо кожній потребуючій людині». 

– Яким саме школам-інтернатам і коли було надано допомогу?

– Справді, у 2006-2007 роках церкви надавали багато «гуманітарки». І ми розвозили одяг, теплі речі у сиротинці. Були в Турківському, Сколівському районах. Ну не будемо ми такі речі записувати чи просити в когось паспорт, коли надаємо одяг.

Заробити на старих 

А от на питання, у чому зараз полягає основна діяльність фонду, Михайло Кондрин відповів так:

– Генеральна лінія фонду – створення будинку пристарілих. Це буде просто ноу-хау, так званий дитячий садок для пенсіонерів. Установа діятиме в селі Новосілки-Опарські Миколаївського району. 

Далі він розповів, що на державному рівні ніхто не підтримав ініціативи, хоча на Львівщині немає подібного закладу і потреба його створення є просто нагальною. 

– Зараз цим займаюся не лише я, це також ініціатива директора Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Ірини Ключковської. Разом ми знайшли людину, яка на Світовому конгресі українців представляє нашу державу. Це Ярослава Хортяні. Вона сказала, що гроші ми знайдемо, адже це справа для людей. Вона зараз проживає в Будапешті. Ми складемо кошторис і відправимо їй. А пані Ярослава по Європі збере гроші і відправить їх нам. 

Коли ми зателефонували Ірині Ключковській, її обурення не мало меж. Першою реакцією на прізвище Кондрин було: «О ні! Не пов’язуйте ні мене, ні наш інститут з цією людиною!» 

– Михайло Кондрин приходив до нас як слухач конгресу, – розповідає вона. – Наш інститут кожні два роки проводить конгрес «Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті». Ось тоді ми один раз перетнулися. Нещодавно пан Михайло звернувся з пропозицією, щоб ми йому допомогли в побудові будинку для пристарілих. І попрохав, щоб я звернулася по допомогу до голови Європейського конгресу українців Ярослави Хортяні. Цього дзвінка я так і не зробила, тому що до фондів, грошей, до будь-яких фінансових справ ми не маємо жодного стосунку. Тому я протестую проти його слів і не дозволю нікому маніпулювати ні своїм ім’ям, ні іменем інституту. 

Цікаво, що в самому Миколаївському районі про ініціативу побудови геріатричного центру знають. Як розповів Богдан Чечотка, головний лікар району, цього літа навіть мав приємність зустрітися з Михайлом Кондриним. Лікар гаряче підтримав ініціативу, для цього навіть є відповідне приміщення. 

– Ми були готові надати приміщення в оренду, оскільки на першому поверсі є амбулаторія, але на пільгових умовах, – розповів Чечотка. – Але коли прозвучало слово «оренда», то інтерес у того фонду зник. Вони наразі просто щезли. Уже минуло три місяці і дві сесії – жодного листа. 

А от Ярослава Хортені мала приємність аж двічі спілкуватися з Михайлом Кондриним. Щоразу він їй розповідав про свій «проект» і кожного разу чув ввічливу відповідь: «Пришліть проект – ми розглянемо». 

– Так, цей чоловік мені телефонував. До речі, і сьогодні також (ідеться про вівторок, 9 жовтня), – розповіла голова Європейського конгресу українців у телефонній розмові із ZIKом. – Але до мене багато людей звертаються з проханням підтримати проекти чи по допомогу. Кондрин казав про проект, але це наразі просто слова. Я не бачила жодних документів. Для того, щоб отримати кошти, необхідно пройти серйозну перевірку. Наразі, звісно, ми ніяких коштів на цей проект не збираємо! І я так розумію, що не будемо. Знаєте, скільки у вас аферистів?

 

Перед тим, як кинути гроші у скриньку, уважно її роздивіться:

– скринька обов’язково має бути заклеєною з усіх боків та опломбованою;
– має бути печатка фонду;  
– підпис директора або відповідальної особи;
– реквізити фонду (контактна інформація: адреса, номер телефону даної організації);
– має бути чітко вказано, на що збирають гроші. 
Співпрацюючи з фондом, батьки мають право:
1. Знати, де (за якими адресами) розташовані скриньки, в які збирають кошти для їхньої дитини.
2. Знати, скільки коштів уже зібрано. 
3. Не давати дозволу оприлюднювати фотографію та інформацію про їхню дитину. Бувають випадки, коли від діток приховують поставлений їм діагноз, тож фонд має виконувати це бажання батьків.
4. Чітко контролювати звітність: прихід-розхід коштів.
5. Знати, де буде розміщена інформація про дитину, бо це можуть бути сайти, деколи газети, радіо чи ТБ. 

 

Наталя Онисько, Євгена Слободянюк 
газета ZIK №40 (11 вересня 2012р.)
 

 

Наталія Ліпська, директор БФ «Крила надії», про те, як мають працювати благодійні фонди
Я взагалі не працюю з готівкою, бо в такому випадку дуже важко довести, що нічого «не прилипло» до рук. У нас є спільний баланс фонду, а також чітка інформація про стан рахунку окремо на кожну дитину. Ми на сайті фонду оприлюднюємо всю інформацію. Вказуємо, скільки було зібрано, хто і коли перерахував та на що витрачено гроші. Стан рахунку оприлюднюємо для того, щоби благодійники могли пересвідчитися, що їхні гроші надійшли, аби знали, скільки ще потрібно зібрати для допомоги дитині. Якщо батьки запитують, яку суму зібрано, ми протягом десяти хвилин можемо вказати, скільки коштів уже є. Ми зобов’язані знати це. Наприклад, на лікування дитини потрібно 20 тисяч. Фонд виділить їх, а виявиться, що ми зібрали лише 15. Це означатиме, що відібрали гроші в іншої хворої дитини, а це вже кримінальна відповідальність.

 

Згідно з законом України, якщо на скриньці була фотографія дитини та було вказано, що гроші збирають саме для неї, то всі кошти мають іти лише на її лікування. Адже це цільові, адресні кошти. 

Батькам, якщо дитина лікується не за кордоном, ми теж готівку не видаємо. Коли потрібні ліки чи якісь препарати, мама пише на адресу фонду заяву. Зазвичай навіть ліки самі купуємо, бо маємо змогу придбати їх дешевше. Якщо батьки просять на лікування гроші, а потрібної суми для їхньої дитини не зібрано, то ми можемо виділити з безадресних коштів, за умови, що такі є. Ми можемо брати на власні потреби 20% від зібраних коштів за рік. Тобто якщо протягом 12 мі-

сяців ми зібрали мільйон гривень, то 200 тисяч можемо взяти на виготовлення скриньок, зарплату працівникам і волонтерам. Але тут є один нюанс. Можна брати ці кошти лише з безадресної (!) допомоги. 

 

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-10-24 07:08 :45