Новини » Суспільство 4 жовтня, 2012, 17:45
«Навіщо купувати, якщо можна взяти на смітнику?»

Львівський фріган розповів ZIKу про подарунки долі і чому дівчата не соромляться, коли він «порпається».

Геннадієві (прізвисько Тарган) 22 роки. 2008-го здобув професію велослюсара. Офіційно безробітний. На життя заробляє, займаючись ремонтом побутової техніки та велосипедів. Виступає проти ідеології споживацтва і, щоби врятувати планету, збирає на смітниках та лагодить викинуті речі. 

Прізвисько Тарган отримав ще у школі 

От, наприклад, кілька днів тому знайшов mp3-плеєр – робочий, нормальний. Просто зламався usb-порт, мабуть тому його викинули. Вчора знайшов фен – справний, у робочому стані. Знаходжу програвачі, холодильники, телевізори – ремонтую, роздаю друзям, продаю. Хоча частіше таки перше, ніж друге. Знаю, що щось комусь треба, – кажу «забирай». Якісь речі використовую сам – наприклад, вдома у мене є мікрохвильова пічка, яку знайшов на смітнику, а ще одну хочу десь «прилаштувати». Навіщо це викидати, якщо його можна використовувати? І навіщо працювати вісім годин на добу заради того, аби купити щось, що можна взяти безкоштовно?

По смітниках шарю з самого дитинства. Почалося з того, що, кілька разів викидаючи сміття, знаходив там щось цікаве. Відтоді періодично почав туди заглядати. Це не означає, що я роблю так щодня. Просто коли проходжу повз контейнер і нікуди не поспішаю, можу туди зазирнути, чи нема там чогось цікавого. У школі з мене знущалися через це – навіть прозвали Тарганом. Але я не переймався. І так те прізвисько до мене прижилося – Тарганом мене називають і досі. Лише кілька років тому я дізнався, що є така ідеологія – фріганство, яка заперечує культуру споживацтва. Фрігани виступають проти того, щоби виробляти, купувати і викидати все нові й нові речі, бо ж ресурси планети обмежені. 

Дівчата порпаються у смітниках частіше

Люблю робити людям добро. У під’їзді в мене є «країна забутого дитинства» – коли знаходжу іграшки, доводжу їх до нормального вигляду і ставлю в шафку у під’їзді. Хтось звідти їх забирає, хтось ставить нові – такий кругообіг. Їх принесуть додому, відмиють – і зможуть знову ними бавитися. Бо хтось у дитинстві цю іграшку любив більше за все на світі, а потім її викинули у смітник. Як на мене, це жахливо. Дитинство – найкраща пора в житті і нею треба насолоджуватись. Я не хочу дорослішати, не хочу бути затурканим системою і життям. Хочу бути таким, як діти – щирим і справжнім. Мабуть тому люблю іграшки. Збираю їх, хтось мені дарує, я комусь дарую – так обмінюємося. Узагалі досі вважаю себе дитиною. 

Сусіди на мене пальцем не показують – вони вже, здається, до мене звикли. А от мама моїм способом життя незадоволена і вважає, що так бути не має. Але мириться – бо ж не буде зі мною воювати, адже це моє життя. А от дівчата, з якими я зустрічався, ніколи не були проти мого захоплення. Я завжди знаходжу «відірваних» дівчат, які простіше до всього ставляться. Коли гуляю з дівчиною, то питаю, чи не буде їй гидко або соромно, якщо я буду порпатися у смітнику. Або пропоную їй відійти і вдавати, що ми незнайомі. Але ніхто ніколи не казав, що соромиться. А загалом так виходить, що фріганством більше займаються дівчата. Наприклад, у нас у Львові я єдиний хлопець-фріган, інші четверо моїх знайомих, котрі займаються фріганством, – дівчата. 

Про культуру фріганів та українців

Одне з правил фріганства – залишати смітники треба у чистішому вигляді, ніж вони були до того, як ти прийшов. Нерідко витягую зі смітника папір та пластик і перекладаю їх у спеціально призначені для цього контейнери. Мене страшенно злить, що наші люди не можуть зробити навіть таких елементарних речей, як посортувати сміття. А ще щось говорять про Європу… 

Конфліктів чи сутичок за смітники з бездомними у мене не було. Кілька разів натрапляв на злючого чоловіка, який казав: «Ідіть звідси! Що ви тут риєтесь!» Але таке буває рідко. За правилами солідарності, якщо хтось уже порпається у смітнику, ти маєш пройти повз. Хто перший прийшов – той і має право там щось шукати. А був випадок, коли ми з друзями оглядали вміст смітника, в якому вже знайшли кілька платівок, підійшла бабуся, котра також там щось шукала, і коли знайшла платівку – показала нам і запитала, чи нам її не потрібно. Я часто бачу цю бабусю, іноді допомагаю їй щось дістати з дна контейнера. А коли знаходжу скляні пляшки, ставлю їх біля смітника – знаю, що вона пізніше прийде і забере їх. 

Безкоштовна не лише техніка, а й житло 

Зараз їжі зі смітників не беру – не маю такої потреби. Більше техніку або меблі. Але коли ми жили на сквоті (покинуте приміщення або будинок, яке займають для проживання, зазвичай без згоди власника. – ZIK), то чимало хороших продуктів знаходили на смітниках. А ще з нами жила дівчинка, яка була просто генієм фріганства – їй завжди вдавалося знайти щось смачненьке. І при цьому жодного разу нічим не хворів. А скільки ми всього їли звідти! Тим, що знайшов, ніколи не труївся. А тим, що купив, – бувало. До речі, ще коли був малий, їздив на звалище, наступив там на іржавий цвях, поранив собі ногу. Дуже злякався – думав, що це кінець, бо там таке робиться! Але прийшов додому, промив ногу – і за три дні все зажило. Можливо тому, що маю добрий імунітет. 

За допомогою фріганства в покинутому будинку можна створити собі комфортні умови – на смітнику можна знайти необхідну побутову техніку і їжу. А якщо ще й працювати, то можна купити валик та фарбу і закатати стіни. Тоді помешкання буде гарним і охайним. Головне, щоби було бажання. Найдовше у сквоті ми жили на вул. Пісковій – майже рік. Усе там відмили, прибрали, зробили ремонт. До нас приходив власник, сказав: «живіть» (будинок однаково мають зносити). Це приміщення було дуже хороше. І головне – велике: можна було робити майстерні, галереї, якісь соціальні речі… Але все розлетілося, бо там поселилися якісь «ліві» люди, які кричали, шуміли, пиячили. А ті, хто організували сквот, тобто відмивали його і чистили, були надто пасивні, замість того, щоби дати копняка і вигнати. Казали: «Ну а що ми зробимо? Що має бути, те буде…» І так дочекалися того, що всіх вигнали, а будинок опечатали. 

За кордоном на таких сквотах живуть десятиліттями. У нас люди до цього поки що «не дозріли». Уже п’ятий сквот, який ми робили, пропав через людей… Перед тим, як заселятися, ми ніби домовлялися про «сухий закон», що ніякого алкоголю, ніяких незнайомих людей там бути не має… Але щоразу знаходиться хтось «у третьому коліні», до кого приходять якісь незрозумілі люди, які бухають, щось ламають, крадуть. У результаті на нас починають скаржитися сусіди – і сквот розганяють. 

Подарунки долі зі смітника

У багатших районах, де рівень життя людей високий, на смітниках можна знайти дуже багато цікавих речей – і техніку, і одяг, і їжу. Наприклад, є такий смітник у центрі Львова, біля якого я часто проходжу і ледь не щоразу знаходжу там щось цікаве. 

Якось, коли ми жили на вул. Пісковій на сквоті («мажорний» район), мені захотілося чаю. Я сказав: «Іду шукати чайник». Підійшов до першого смітника – і просто витягнув звідти чайник. Іноді так буває: чогось хочеш – і відразу знаходиш. Так само було в Києві. Мені були потрібні навушники, я підійшов до першого смітника – і відразу ж їх знайшов. Іноді життя підносить такі подарунки. 

Наталя Горбань
газета ZIK №39 (4 жовтня 2012р.)

Довідка

Фріганізм (англ. freeganism від free – «вільний, безкоштовний» і vegan – «веганізм») – стиль життя, який заперечує принципи споживацтва. Його прихильники обмежують свою участь у традиційному економічному житті і прагнуть до мінімізації споживаних ресурсів. Як джерело продуктів харчування та інших матеріальних благ фрігани використовують звалища, сміттєві контейнери тощо. На відміну від безпритульних та жебраків, чинять так на знак небажання бути частиною економічної системи купівлі-продажу. 
Фріганізм виник на основі вегетаріанства, але через якийсь час пішов своїм шляхом. Більшість із його прихильників їдять і рибу, і м’ясо, але тільки те, що пропаде, якщо не буде спожите. Фрігани зобов’язані дотримуватися чистоти біля сміттєвих ящиків, залишати їх у кращому стані, ніж вони були до їхнього візиту, щоби полегшити працю «колег», які прийдуть туди наступними. «Кодекс честі» забороняє фріганам забирати з ящиків документи або папери з будь-якими конфіденційними записами. Втручання в особисте життя людей на основі знахідок зі смітника також категорично заборонено. Найбільшого розквіту рух фріганів досяг у Швеції, США, Бразилії, Південній Кореї, Британії та Естонії. 

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-02-15 20:56 :26