Новини » Суспільство 10 серпня, 2012, 14:55
Вадим Аксьонов: Робота художника – це гра в шахи

Який він, талановитий художник? Відповідей стільки, скільки у світі талановитих художників. От, скажімо, іноді для того, щоб писати справді хороші картини, потрібно мати такий набір до свого хисту: люблячу дружину-музу, затишний дім та папугу, який літає по всій квартирі… Отже, знайомтеся – львівський художник Вадим Аксьонов – такий, яким його побачив журналіст IA ZIK.

Пташка завжди хоче волі. Вона не народилася для того, щоб сидіти в клітці і тішити хазяїв. Вона народилася для неба, щоб відчувати повітря між крилами і радіти кожній миті польоту. Інколи її приборкують, але ніколи не вбивають жаги неба.

Так само й людина. Вона постійно прагне свободи і незалежності. Ніхто не любить, коли її ставлять у певні рамки, очікують від неї чогось банального. Ми – мов ті птиці. Завжди мріємо про небо. Дехто з нас виривається за межі прийнятого, іде проти буденності і прагне жити у своє задоволення: творити для втіхи власної душі. Здебільшого таких людей називають безрозсудними, але погодьтеся, вони великі сміливці.

Здебільшого у вир стихії життя кидаються творчі особистості – поети, художники, письменники. Вони хочуть жити за своїми канонами і працювати не на господаря, а на себе, щоб у своїх роботах залишити частинку справжньої душі.

У домі львівського художника Вадима Аксьонова відчувається така жага до волі. Не лише у картинах, а й у мешканцях квартири. Подружжя Аксьонових належать до тих людей, які впевнені, що кожен має право на небо. Саме тому їхній папуга Кєша ніколи не сидить у клітці. Він вільно літає по квартирі, має своє гніздо у ванній і любить спостерігати, як творять його хазяї.

Поняття «вільний» тотожне зі словом «фортуна»

Вадим Аксьонов з 1999 року – вільний художник. Колись він жив, як «звичайна людина». Після закінчення школи вступив у Львівське училище прикладного і декоративного мистецтва ім. І. Труша (зараз Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша). Далі – у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва. Він з теплотою згадує роки навчання.

«У мене були хороші викладачі. Наші наставники ставились дуже позитивно до всіляких студентських починань. Пам’ятаю, в інституті був викладач Мирон Дем’янович Вендзилович. Він був дуже сучасною людиною. Увесь час щось вчив нове. І нам нове показував. Запрошував студентів додому, роздавав нові альбоми з сучасними картинами. Обов’язково просив, щоб ми іншим передавали», – згадує Аксьонов.

Після навчання була звичайна робота, де два дні на тиждень митець мав вихідні. Брав участь у різноманітних виставках та організовував власні…

Та одного дня все змінилося: Аксьонов став вільним художником. З того моменту його професія – це спосіб його життя. Тепер ніщо не заважає йому малювати. Немає ні вихідних, ні робочих днів. Коли художник має натхнення – він малює. Немає – тоді відпочиває, читає книги чи дивиться фільми. Буває, що робота може затягнутися аж до пізньої ночі. Потім десь над ранок Вадим Аксьонов не розуміє, чому зовсім не може заснути. У такі моменти його огортає ейфорія від роботи. А буває, що в голові уява створює одну картину, а на мольберті з’являється інша...

Аксьонов пише й на замовлення. Тому художник стверджує, що поняття «вільний» тотожне зі словом «фортуна». Він щасливий, коли його картина знаходить власника, але одночасно розуміє, що не всім подобаються його роботи.

«У мене дуже багато картин, з яких можна робити виставку. Але розумію: картини – як музика. Кожна має своїх поціновувачів, але нема таких, які б подобались усім. Крім того, в мистецтві також є свої модні тенденції, і вподобання людей напряму залежать від них», – ділиться художник.

З папуги робить півня

Аксьонов черпає натхнення з природи та музики. Він впевнений, що якби не став художником, то точно б писав музику. Пан Вадим слухає все: від класики до важкого року... Дуже любить подорожувати Карпатами та спілкуватися з тамтешніми жителями. Саме тому його картини з фольклорними мотивами мають найбільший попит. Також люди в захваті від його квітів. Вони захоплюють, зачаровують і притягують. Це своєрідна релаксація. Та найбільше художник любить малювати людей. У портретах не терпить абстракції. Людина має бути схожою на себе, хоча деколи на полотні художник може зобразити її трішки молодшою або красивішою. «Коли я малюю, завжди ставлю собі одне запитання: «Вадиме, а чи б ти хотів, щоб ця картина висіла в тебе на стіні?». Якщо я собі відповідаю «ні», то перестаю її писати», – розповідає Аксьонов.

Єдиною натурницею митця є його дружина Олена. Її образ – на кожному полотні Аксьонова. Олена теж художниця. Подружжя жартує, що життя двох творчих людей подібне до життя на підводному човні... Вони є міцною підтримкою одне одного. Дружина – єдина муза митця. Вадим любить слухати, як Олена грає на фортепіано. Часто подружжя разом малює. Мріють про виставку на двох.

Їхньою втіхою є папуга Кеша. Він теж іноді позує художнику. З нього митець малює півнів, хоча на полотні вони зовсім не схожі на птаху Аксьонових.

Квіти Аксьонов змальовує з фотографій. Колись подружжя купувало цілі букети, але зараз зручніше працювати з фото. Адже букети з часом в’януть, а картинка залишається незмінною. Художник розповідає, що жодне полотно, проте, не виходить схожим на фотографію.

«Процес добру кольорів – суто інтуїтивна справа. А далі все, як гра в шахи – ніхто не знає, до чого в результаті приведе моя робота. Звичайно, треба врівноважити композицію картини, бо змальовувати просто так не можна. У природі все зелене, а хочеться побільше кольору», – ділиться пан Вадим.

Художник любить малювати й Львів, але у нього він незвичайний. На полотнах Аксьонова важко зрозуміти, яка це саме вулиця, бо він робить певний збір архітектури: десь додасть вежу, десь розмалює будинок в яскравий колір, а десь, навпаки, щось забере.

«Неможливо намалювати дві одинакові картини»

Свої картини художник продає не лише у Львові, а й на аукціонах у Москві. І тоді їхня ціна у два рази вища, ніж в Україні. Часто митець навіть не знає, хто придбав його роботи. Та іноді покупці самі бажають познайомитися з майстром та купити у нього ще якусь картину. Їм подобається модерн Аксьонова.

Шанувальники, яких знає пан Вадим, переважно українці, що живуть у Москві. Вони віддають перевагу його картинам з фольклорними мотивами, де зображені рідні пейзажі чи простий народ. Люди дякують за його творчість.

Були в практиці вільного художника і такі випадки, коли клієнти замовляли по кілька однакових картин для себе і своїх близьких.

«Одна жінка мала мою картину «Півонія». Полотно настільки подобалось усім її подругам, що власниця вирішила зробити їм сюрприз і замовила у мене стільки однакових робіт, скільки я зможу намалювати. Мене вистачило лише на три одинакові роботи. Потім перегорів. Крім того, кожна картина чимось відрізнялася від попередньої. Неможливо намалювати точну копію, кожна робота матиме щось своє», – ділиться художник.







Вадим Аксьонов радіє з того, що людям подобаються його роботи. Він стверджує, що класичний живопис має допомагати сучасним художникам творити щось нове, а не перебувати в приватних колекціях. Звичайні люди поряд із любов’ю до світових шедеврів повинні приймати сучасне мистецтво і підтримувати художників.

Художник впевнений: «У квартирах на стінах має висіти, крім класичних картин, і щось модерне й незвичайне, таке, про що можна сказати: «Щось в цьому є»...

Надія Сапіга, IA ZIK.

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-06-17 07:37 :28