четвер, 9 серпня, 2012, 16:10 Газета ZIK
Філософ на ровері
фото: Христина Шевченко
фото: Христина Шевченко

Дослідник старовинних українських рукописів, викладач факультету журналістики… Для Мирослава Трофимука все це – лише прикриття

Він – не той, за кого себе видає. Це розуміє кожен, хто почне з ним спілкуватися. Людина, яка читала «Гаррі Поттера», відразу впізнає у ньому викладача чарівної академії Гоґвортс. Пан Мирослав має обличчя типового кіношного професора з високим чолом, сивим волоссям, борідкою та блиском круглих окулярів. Уявили? Тепер подумки зніміть із нього білий халат, одягніть у вузькі короткі бриджі, кольорову сорочку та посадіть на ровер. От ви й маєте пана Мирослава.

Історик літератури, лексикограф, перекладач. Уява малює зануду, просякнутого пилом архівів. Але він не такий. Пан Мирослав із таким захопленням розказує про старі рукописи й оповідає історію слів, що починаєш розуміти: слова, з яких ми складаємо речення, – то не лише набір звуків. За ними прихований дивовижний світ зі своїми загадками й таємницями.

Польська, старогрецька, німецька не є для Мирослава Степановича іноземними мовами. У них стільки спільного. Мови завжди йому легко давалися. Українських букв його за день навчив дідо, котрий перед тим, як віддати маленького Миро­слава до школи, посадив його до себе на коліна і дав у руки буквар. Польську вивчив ще до школи, адже бабця любила читати вголос польські видання. Його шкільна вчителька німецької мови була напівмадярка-напівнімкеня. Викладала школярам німецьку власне німецькою, отже вивчив цю мову Мирослав як рідну, тому й мав тривалий час проблеми під час перекладу німецьких текстів українською, оскільки знав дві мови окремо й не міг їх поєднати.

Син історика літератури, він у десять років почав відвідувати бібліотеку Інституту суспільних наук. Коли в Мирослава виникало якесь запитання, він ішов до батьків і отримував книжку, в якій можна було знайти на нього відповідь. Це було легко й цікаво.

Мама Мирослава була вчителькою української мови і мала багато роботи, тож, навчаючись у п’ятому класі, малий Мирослав мусив допомагати їй, перевіряючи контрольні восьмикласників. 

Зараз Трофимук вільно читає всіма слов’янськими мовами, але не дуже любить англійську, якою, в разі потреби, може зв’язати кілька слів докупи. 

Найбільшою пристрастю пана Мирослава є латина. Він знайшов і переклав з оригіналу першу Конституцію гетьмана Пилипа Орлика.

– Ця конституція стала для мене своєрідним світоглядним якорем. Україна має 300-річні конституційні традиції, – розповідає Мирослав Трофимук. – Взагалі наша культура є унікальною, оскільки спочатку формувалася під впливом Візантії. Такий собі візантійський варіант, який переродився у середньовічний християнський тоталітаризм. Після того, як турки взяли Константинополь, цей візантійський вплив зник і ми почали переорієнтовуватися на західну культуру – і зробили це, опинившись одночасно у двох світах. Тому ми так дивно розуміємо демократію. Цей візантійський варіант не дає можливості для формування в нас громадської свідомості. 

Пан Мирослав вважає, що світогляд людини, нації мусить мати базу, ґрунтуватися на давній літературі. Література ж має бути підставою для вироблення ідей. Мирослав Трофимук збентежений тим, що в українців досі немає ідеології. Немає розуміння, навіщо існує Україна, хто ми, куди й навіщо йдемо. 

Аби отримати ідеологічне підґрунтя, слід переосмислити літературний процес, який тривав в Україні з давніх-давен. А оскільки чимало старовинних українських творів писали латиною, Трофимук заснував Інститут неолатиністики, перекладаючи та досліджуючи ці латинські тексти. 

– У мене тільки щодо Пилипа Орлика матеріалів на п’ять томів. Проведено значну роботу, але видати вдається далеко не все. У держави немає грошей. Я шукав спонсорів – обійшов усі банки у Львові й отримав відмови. Маю від так званих «патріотичних сил» зазвичай ухильні відповіді. До Януковича й Ахметова наразі не звертався. Може, й варто. Не знаю, чи мало би це сенс.

Не поспішає виділяти кошти на дослідження і діаспора. Іноді допомагають поляки, даючи гроші на роботу в бібліотеках і архівах. Надав фінансову підтримку Фонд Сороса. Пан Мирослав купив завдяки цьому цілий видавничий центр, але не мав де його розмістити. 

Допоміг ректор УКУ отець Борис Ґудзяк. Майже десять років Інститут неолатиністики базувався в Католицькому університеті. За цей час вдалося видати латинсько-український словник на 30000 слів. 

– Тоді ще ніхто того не знав, але мені Борис Ґудзяк сказав, що до нас має приїхати Папа Римський і непогано було б видати цей словник до його приїзду. Я взявся за роботу більш наполегливо. Працював ночами, щодня з 12-ї до 5-ї ранку. У цей час ми з жінкою внесли у комп’ютер 50000 слів. Мені довелося редагувати текст загального обсягу 5 млн знаків! Коли робив якісь правки і програма починала вносити їх у текст, комп’ютер витрачав на це чотири-п’ять годин.

Наразі Мирослав Трофимук вже сім років працює над словником – тепер уже на 50000 слів, із власної кишені оплачуючи роботи, які не може виконати сам. УКУ більше не має змоги виділяти для нього приміщення, тож Інститут неолатиністики зараз розмістився у квартирі Трофимука. 

Десять років тому в будинку, де він мешкав, потік дах і квартиру Трофимуків залило. Штукатурка пообвалювалася, проводка згоріла. Книги почали вкриватися пліснявою. ЖЕК своєї провини не визнавав, а коштів для того, щоби зробити ремонт самотужки, в сім’ї не було. Довелося протягнути переноску і працювати при світлі лише настільної лампи. Жінка та син пана Мирослава – теж науковці, займаються, живуть і працюють в умовах, близьких до умов життя людей, твори яких досліджують.   

Зараз керівництво ЛКП все ж таки вирішило виділити кошти на ремонт, але пан Мирослав не має часу, щоби його почати. Так багато роботи… Шкода витрачати дні на якісь побілки. 

– Найближчим часом почну обов’язково! – каже Мирослав Степанович. – Але моя робота! Це ж так цікаво! А ще багато чого хочеться зробити для душі. Я, наприклад, проаналізував із погляду лінгвістики всі тексти Івасюка – і всі вони «говорять», що Івасюк був світлою, життєрадісною людиною, яка ніколи не змогла б скоїти самогубство. У його творах сірий колір згадано лише один раз!

Наразі ж, коли жінка пана Мирослава вирішує попрати речі, всі інші електричні прилади у квартирі доводиться вимикати. Переноска навантаження не витримує. 

Через мовний закон, який нещодавно прийняли у Верховній Раді, Мирослав Трофимук не дуже переживає, бо вважає, що на справжніх, автентичних носіїв української мови він не повпливає. 

– Люди з ранку до вечора дивляться телебачення, де практично всі програми, всі фільми транслюють російською мовою. І що, вони перестали між собою спілкуватись українською? Іронія полягає в тому, що в лекційному курсі я розповідаю студентам про кілька сторіч заборон української мови, а вона таки не зникла. Я в цьому бачу іншу загрозу. Чи ж наша так звана «еліта» дурніша за всіх колишніх окупантів разом узятих, які, визнавши врешті Україну незалежною державою у центрі Європи, визнали й наше право на рідну мову? – запитує він. 

Значно більше пана Мирослава хвилює, що інтелектуальний багаж студентів, яким він викладає, з року в рік стає меншим. Він зауважує, що раніше студент, який не розумів якоїсь фрази або цитати, йшов у бібліотеку, щоби з’ясувати це. Зараз радше йде на пиво.

Спрощення – ось чого боїться Мирослав Трофимук. Зараз знову помітна тенденція до спрощення: в музиці, літературі, мистецтві.

Самі ж студенти вважають Мирослава Степановича своїм. Бо він такий самий: вдягається як вони, носить наплічник і їздить на велосипеді, який купив у Польщі за 300 злотих. «Ровер справді дуже хороший», – зізнається пан Мирослав. Тільки сідло не надто зручне. Хотілося б поміняти. Трофимук-молодший, коли був у Польщі, шукав для батька сідло за оголошеннями в газеті – і знайшов. От тільки вартість – 160 злотих – «кусається». Скільки добрих книг можна купити за ці гроші...

– Із сідлом доведеться почекати, – каже Миро­слав Трофимук і натискає на педалі. Він знову на дорозі до нових пригод у світі, про існування якого більшість із нас навіть не здогадується. 

Влад Якушев
газета ZIK №31 (9 серпня 2012р.)

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-07-22 12:05 :06