Новини » Львів 24 липня, 2012, 15:07
Ігор Пукшин: Швейцарію в Українські Карпати
Ігор Пукшин: Швейцарію в Українські Карпати
Ігор Пукшин: Швейцарію в Українські Карпати

– Ми – унікальний український етнос, який з незапам’ятних часів і донині творить у цьому краї своє життя, для кожної епохи народжуючи лицарів і трударів, які заслуговують найкращої в світі долі. А нині, на жаль, визнаємо, що за нинішньої політики нашої держави гірські населені пункти набули катастрофічного стану: майже відсутні дороги, скорочується доросле населення, зменшується народжуваність дітей та кількість учнів у школах, серед горян зростає як офіційне, так і приховане безробіття, зовсім не розвивається приватне господарство й щороку скорочується традиційне для регіону виробництво місцевих продуктів.

Гірська політика: українські реалії

– Що необхідно зробити, щоб виправити ситуацію?

– Я – виходець з тих країв і знаю, як важко живеться в гірській місцевості. Тамтешні жителі описують своє життя здебільшого в песимістичних тонах: «важке життя», «не живемо, а існуємо», «депресивний регіон». Місцева влада взагалі самоусунулась від вирішення проблем людей, що проживають в гірських населених пунктах!

– Як гадаєте, у чому критичність такої ситуації?

– Я б сказав не лише критичність, а трагедія. Населення гірських районів Львівщини за останні 20 років скоротилося майже на 20 000 осіб. Кількість школярів за останні 20 років у Сколівському, Турківському та Старосамбірському районах зменшилася щонайменше на 11 000 учнів. До прикладу, у селі Яворів Турківського району у 1991 році навчалося 115 учнів, а вже у 2011 році – 43 (кількість учнів зменшилась на 63%). У селі Верхнє Гусине цього ж району кількість учнів зменшилася на 60% – із 221 до 88. Більш ніж удвічі бачимо скорочення в селі Вовче – із 400 учнів у 1991 році до 171 у 2011-му.

Народжуваність у гірських районах Львівщини за останні 20 років зменшилася на 8 відсотків. Різко скоротилася кількість зайнятого населення, і це без врахування прихованого безробіття, а тому офіційну цифру слід збільшити щонайменше вдвічі. Скажімо, у Старосамбірському районі лише за 2001-2011 роки кількість зайнятого населення скоротилася із 5754 до 2285 осіб. Це аж на 60 відсотків!

Стан розвитку гірського господарства описується майже післявоєнними епітетами. За 20 років нашої незалежності люди утричі менше тримають великої рогатої худоби. Скажімо, у Старосамбірському районі кількість її зменшилася аж на 70% (із 40 тис. голів у 1991 році до 13 тис. голів у 2011 році), у Сколівському – на 53% (із 30 тис. у 1991 році до 14 тис. у 2011 році), у Турківському – на 50% (із 49 тис. у 1991 році до 24 тис. у 2011 році). Виробництво молока у Сколівському, Турківському і Старосамбірському районах у динаміці за 1991-2011 роки зменшилось в рази. Лише у Сколівському районі виробництво молока скоротилося в два рази – у 1991 році було вироблено 49 тис. тонн, а в минулому – лише 25 тис. тонн.

– Аргументів більш ніж достатньо, щоб переконатися, що проблема не лише існує, вона болить і з цим треба щось робити. Що?

– Насамперед необхідно розробити та прийняти новий Закон України «Про інвестиційну допомогу гірським регіонам», який би залучав інвестиції в гірську місцевість.

– А яким законом зараз регулюється гірська політика в Україні? Чим поганий чинний закон?

– В Україні діє Закон України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 1995 року, який сам собою не є поганим. Наприклад, ним встановлені доплати на рівні 20% пенсіонерам та 25% працівникам бюджетної сфери, що проживають у гірській місцевості. Тобто встановлюються соціальні гарантії горянам, що є нормою для інших європейських країн. У цей закон вже вносились зміни і він є досить непоганим, тому його не потрібно чіпати. Я ж хочу наголосити – нам потрібен окремий закон, який би регулював процедуру залучення у першу чергу інвестицій у гірський край, наприклад, як це вже близько 40 років робиться у Швейцарії.

Щодо недоліків гірської політики в Україні, то вони полягають у наступному. Досі гірська політика держави не сприяла відродженню гірських регіонів. Навпаки, результатами сучасної гірської політики в Україні стали: абсолютна відсутність доріг, занедбана традиційна економіка, незацікавленість інвесторів вкладати кошти в гірські регіони, тотальне безробіття, і, як прямий наслідок, – зубожіння і старіння гірського населення.

Скажімо, стаття 3 чинного закону, де йдеться про гарантії державної підтримки соціально-економічного розвитку гірських населених пунктів, зовсім не виконується. Це факт! Чинний закон не стимулює закріплення молоді в горах.

Основна ж вада гірської політики в Україні – вона не стимулює приплив інвестицій в гори, не створює сприятливих умов для підприємницької діяльності та зайнятості населення. Такі невтішні тенденції протягом останніх двох десятиліть більше не мають права існувати.

Європейський досвід гірської політики

– Прийняття нового закону має бути першочерговим?

– Так, бо я хочу, щоб у нас було, як у Швейцарії, Австрії, Франції... І це не фантастика, а реальність. Усе залежатиме від цілеспрямованих дій. Як юрист, знаю: правильний закон і його дотримання швидко змінять ситуацію на краще.

– Ви назвали Швейцарію, Австрію, Францію. Як там господарюють у горах?

– Якось я задав собі запитання: чому в інших країнах жити в горах це престижно і вигідно, а в Україні з кожним роком проблеми горян лише зростають, і то в геометричній прогресії? Вирішив детальніше вивчити гірську політику деяких європейських країн протягом останніх років. Їхні гірські райони разюче відрізняються від наших.

– Чим?

– Почну зі Швейцарії. З кінця 1950-х років економічні процеси в Швейцарії сприяли тому, що більшість людей з гірських місцевостей переїжджала до міст. Щоб переламати цю тенденцію, швейцарський федеральний уряд у середині 1960-х розробив концепцію підтримки економічного розвитку гірських районів. Ця концепція була реалізована у 1974 році за допомогою різних заходів, що мали одну мету – поліпшити умови життя в гірських районах, привернути бізнес до розвитку гірських регіонів, сприяти розвитку малих районних центрів у гірських районах. Так був прийнятий у 1974 році Федеральний закон про інвестиційну допомогу гірським регіонам, що став основою гірської політики Швейцарії. У 1997 році в нього були внесені деякі зміни, оскільки в 1990-их в Швейцарії акценти в новій гірській політиці були зміщені від зменшення соціальної нерівності до збільшення ефективності та підвищення економічної конкурентоспроможності.

Законом було створено 54 так званих регіони розвитку, кожен з яких розробляв свою власну економічну програму розвитку. За майже 40 років дії в Швейцарії Федерального закону про інвестиційну допомогу гірським регіонам (1974) з боку держави було профінансовано близько 8000 інвестиційних проектів на майже 3 млрд. доларів США. А всього загальна вартість фінансованих проектів становить близько 17 млрд. доларів США. Внаслідок таких змін було забезпечено умови для економічного зростання і збереження культурних особливостей гірських регіонів.

Йдемо далі – Австрія. Досвід Австрії теж базується на урядових ініціативах і програмах. Важливу роль у розвитку гірських регіонів в Австрії відіграє сільське господарство: 49% усіх фермерських господарств в Австрії розміщені у гірських районах.

Показовою в цьому випадку є провінція Лезашталь. У 1988 році тут була втілена така модель розвитку, за якої зберігалися традиційні гірські фермерські методи господарювання й екологічно безпечний туризм, який став своєрідною торгівельною маркою регіону й залучив чималі кошти. І як результат – протягом 1990-2005 років щільність гірського населення в Австрії збільшилась на 4,2%.

У Франції Закон про розвиток і охорону гірської місцевості (чинний з 1985 року) теж дав поштовх для розвитку гірської і місцевості. Зокрема, цим законом було передбачене покращення інфраструктурної бази сфери обслуговування в гірській місцевості через надання місцевій владі на пільгових умовах необхідних фінансових ресурсів.

Була впроваджена політика підвищення зайнятості населення, підтримка збільшення виробництва сільськогосподарської продукції та її реалізації, надання кредитів фермерським господарствам.

В Італії відповідно до Закону про гірські території (чинний з 1994 року) було створено Національний гірський фонд, який фінансується за рахунок внесків з боку ЄС, держави та місцевої влади, спрямований на підтримку розвитку гірських районів. Кошти цього фонду розподіляються по регіонах і автономних областях, які, своєю чергою, можуть створювати свої власні гірські фонди. Також цікавий досвід для нас - продукції, виробленій в горах, присвоюється спеціальна етикетка «вироблено в горах», яка захищає її на ринку. Також в Італії діють спеціальні інформаційні офіси для гірського населення з метою поліпшення зв’язку в гірських населених пунктах. Італія, разом з Швейцарією, Францією та Грузією, належить до переліку тих країн, де діють закони з особливим акцентом на розвиток гірських населених пунктів.

В Іспанії з 1983 року діє Закон про розвиток гірського сільського господарства. У першу чергу цей закон спрямований на розвиток гірського тваринництва. Іспанія бере участь у численних проектах ЄС щодо розвитку гірських територій. Наприклад, широко використовується програма LEADER – програма ЄС щодо розвитку гірських населених пунктів: оцінка ресурсів, просування нових сфер зайнятості, експерименти зі сферою надання послуг, проведення тренінгів для фермерів.

У сусідній Польщі в Акті про соціально-економічний розвиток гірських регіонів визначено регіони з гірським статусом. Крім того, рішенням компетентного міністерства під дію закону можуть підпадати й інші території. Однак слід сказати, що на місцевому та регіональному рівні, цілі та принципи сталого розвитку гірських районів вирішуються в рамках різних регіональних та місцевих стратегій. Наприклад, в Польщі діє спеціальна Програма ЄС з підтримки спеціальних районів (LFA), спрямована на розвиток екологічно чистого сільського господарства та поліпшення соціально-економічного розвитку гірських регіонів. Також діє спеціальна регіональна Програма розвитку вівчарства.

– І що є основою такого розвитку?

– Спеціальне законодавство. Над цими питаннями я й працюю.

– Що це за спеціальне законодавство?

– Спеціальне законодавство для гірських районів існує лише в країнах з добре розвиненою політикою щодо гірських районів, таких як Італія, Франція чи Швейцарія. В ньому окремим пунктом йдеться про розвиток сільського господарства в гірських місцевостях, бо стан справ в цій галузі загалом песимістичний. Усі національні доповіді підкреслюють перешкоди, що стоять перед гірським сільським господарством, – низька продуктивність і висока затратність. Сільськогосподарські угіддя, як правило, скорочуються, населення, що займається фермерством, старішає, та інші подібні проблеми. Тому більшістю країн ЄС були прийняті заходи, спрямовані на розвиток сільського господарства в гірській місцевості. Це інвестиції у фермерство, прямі виплати фермерам, вдосконалення інфраструктури у гірських населених пунктах, доплати до пенсій місцевим жителям, гранти для молодих людей, які починають сільськогосподарський бізнес,підтримка та розвиток пасовищ, збільшення кількості худоби у непривабливих угіддях, спеціальні молочні квоти для фермерів з гірської місцевості, спеціальні етикетки для продукції з гірської місцевості, підтримка екологічних ферм, збереження екологічних умов ведення гірського землеробства.

– А як щодо інфраструктури й умов життя в гірській місцевості?

– Дороги там казкові, навіть лісові, які дають доступ до будь-якої гірської місцини. Там є і спеціальні траси для вантажівок, як, наприклад, в Альпах, гірські телецентри, дистанційне навчання для ізольованих у зимовий час шкіл, підтримка чи зобов’язання залучати лікарів до гірських сіл, громадські послуги – спеціальні автобуси у важкодоступні місця, філії університетів чи інших навчальних закладів.

– І що Ви пропонуєте?

– У наших Українських Карпат є складні проблеми, зокрема, у сфері економічного розвитку, ринку праці, соціального становища населення, екології та природокористування. Так, показники економічного розвитку гірських територій у кілька разів поступаються середнім по регіону та країні. Це все має реальне пояснення – складні умови господарювання, відсутність транспортних, інженерних та інших інфраструктур, відсутність дієвої підтримки з боку держави. Так, наприклад, за питомими показниками обсягу реалізованої промислової продукції у 2010 р. гірські райони Львівської області (Сколівський, Турківський) поступалися середньому показнику в 11,9 раза, за валовою продукцією сільського господарства в розрахунку на одну особу відставали від рівнинних районів у 2-3 рази. Про низький рівень економічного розвитку гірських районів Львівщини та життя місцевого населення свідчать дані щодо питомих показників податкових надходжень, які у 2,7 раза нижчі від середнього обласного, та роздрібний товарообіг на душу населення, який нижчий від середнього в області у 4 рази. Таке ж становище у гірських районах інших областей.

Проблеми економічні породжують проблеми соціальні, культурні і так далі… Треба не лише зрозуміти, а й перейнятися тим, що природне середовище та природні ресурси Українських Карпат мають загальнодержавне значення. Особливою є їх роль у збереженні біо- та ландшафтного розмаїття, регулюванні клімату, формуванні водноресурсного, лісового, рекреаційного потенціалу як України так і Східної Європи.

Українським Карпатам – швейцарське законодавство

– Якою має бути нова політика розвитку гірських населених пунктів в Україні?

– Маємо поставити чітку ціль, на досягнення якої буде спрямований новий закон. Його основна мета – збалансований розвиток Українських Карпат у трьох сферах: економічній, соціальній та екологічній. Але якщо подивитися на закон більш прагматично, то він насамперед повинен: по-перше, створити умови для забезпечення високого рівня якості життя горян (маю на увазі доходи населення, соціальне обслуговування та комфорт проживання); по-друге, стимулювати поліпшення демографічної ситуації, спонукати молодь залишатися в гірських населених пунктах і не лише залишатися – необхідно повертати молодь, що перебуває на заробітках за кордоном; по-третє, гарантувати належне пенсійне забезпечення – стаж осіб, які проживають у гірських населених пунктах та працюють в особистому підсобному господарстві, повинен зараховуватися до пенсійного стажу; по-четверте, гарантувати збереження і примноження культурної та історичної спадщини гір, підтримувати розвиток етнічних художніх промислів; і останнє – закон має чітко встановити екологічні регламенти господарювання в гірських умовах та визначити норми використання, охорони та відтворення природних багатств гір.

– А що найголовніше?

– Будівництво доріг – це найголовніше! Наголошую, не тимчасовий ремонт, а будівництво сучасних якісних доріг пристосованих до гірських кліматичних умов. Необхідно створити умови для залучення інвестицій у будівництво нових доріг. У гірських районах Львівщини дороги майже відсутні – це очевидний факт. Треба зобов’язати державу створити спеціальний фонд інвестиційної допомоги (50% з державного бюджету і 50% з місцевого бюджету) спрямований на розвиток інфраструктури і протягом 3-5 років відбудувати дороги. Потрібно також побудувати додаткові дороги міжрайонного сполучення між населеними пунктами сусідніх районів. Оскільки місцевість гірська, то часто, щоб дістатися до сусіднього району, доводиться долати втричі більшу віддаль. Наглядним є досвід країн ЄС, де одним із заходів поліпшення інфраструктури в гірських районах є модернізація лісових доріг та доріг міжрайонного сполучення.

А ще треба відкрити додаткові пункти перетину кордону з Республікою Польща. Згідно зі стандартами ЄС, пункти перетину кордону мають розміщуватися вздовж кордону кожні 30 км, а на польсько-українському кордоні пунктів перетину вдвічі менше від цієї норми. Створення додаткових транспортних перетинів кордону змінить статус українських доріг, а отже, приверне увагу до якості доріг з боку держави. Це сприятиме розвитку гірського зеленого туризму, створенню нових підприємств, збільшить зайнятість місцевих жителів.

Необхідно розвинути інтенсивнішу транскордонну та міжрегіональну економічну співпрацю із сусідніми гірськими районами Республіки Польща (це насамперед Бещадський та Перемишльський повіти Підкарпатського воєводства).

– Як простимулювати залучення інвестицій в гірські регіони?

– Я власне хотів поговорити на цю тему. У проекті Закону України «Про інвестиційну допомогу гірським регіонам» можна передбачити створення спеціального режиму господарювання та інвестиційної діяльності в гірських районах із встановленням податкових та митних пільг інвесторам. Наприклад, українські та іноземні інвестори, які втілюють інвестиційні проекти і забезпечують додаткове створення щонайменше 20-50 нових робочих місць для місцевого населення, можуть звільнятися державою від обкладення ввізним митом та ПДВ.

До ставок оподаткування прибутку, передбачених законодавством для таких підприємств, протягом перших років реалізації проекту потрібно застосовувати низький коефіцієнт.

Суб'єкти господарювання з переробки сільськогосподарської і лісогосподарської продукції, що зареєстровані та здійснюють свою діяльність виключно на території населених пунктів, яким надано статус гірських, на 5 років можуть звільнятися від сплати податку на прибуток, ПДВ та плати за землю.

– А як щодо розвитку сільського господарства?

– З цього питання в мене теж є багато пропозицій, які дадуть можливість успішно провадити сільське господарство. Найголовніші з моїх пропозицій, які також слід включити у новий закон:

§ Потрібно запровадити інвестиційну фінансову допомогу для розвитку фермерства шляхом створення спеціального Фонду інвестування в проекти розвитку гірських населених пунктів;

§ Здійснювати прямі виплати фермерським господарствам як механізму підтримки їх розвитку;

§ Потрібно передбачити розвиток екологічних ферм, пасовищ та збереження екологічних умов ведення гірського землеробства;

§ Потрібно збільшити кількість худоби в економічно непривабливих сільськогосподарських угіддях;

§ Потрібно передбачити грантову допомогу для молодих людей, що розпочинають сільськогосподарський бізнес у гірських населених пунктах.

– Чи є у Вас пропозиції щодо розвитку економіки в гірських районах?

– Це насамперед кредити на пільгових умовах, наприклад на 30 років з відстрочкою першого платежу на 5 років для розвитку промисловості, сільськогосподарського виробництва, будівництва, інфраструктури тощо.

Ще одним ефективним інструментом економічного розвитку, про який я дізнався, досліджуючи швейцарське законодавство впровадження гірської політики, може бути поділ гірських районів України на так звані регіони розвитку, завданням кожного з яких має бути підготовка концепції регіонального розвитку та багаторічного плану економічного розвитку цих територій. Тобто кожен гірський район (Старосамбірський, Турківський і Сколівський райони Львівської області) розробляє та втілює власні програми розвитку.

Також, на мою думку, ми повинні передбачити та забезпечити державну підтримку регіональних цільових економічних програм – «Гірські дороги», «Гірське тваринництво», «Гірське молочарство», «Рекреаційні центри», «Зелений туризм», «Відновлювана енергетика»). До речі, це також пропонується у концепції Державної програми сталого розвитку Українських Карпат, яка вже десь давно безнадійно блукає серед паперових заметів українських чиновників, хоча є досить непоганою програмою розвитку Українських Карпат.

– Плани дійсно грандіозні. А чи достатня соціальна підтримка горян з боку держави?

– Упевнений в тому, що люди мого краю зобов’язані жити по-людськи. У них повинна бути можливість проводити дозвілля. Діти повинні мати умови займатися спортом, музикою, живописом… Пригадую, як мені в дитинстві цього не вистачало. Ми повинні обов’язково повернутися до тези, що людина має бути кінцевою метою всього. Тому нині розробляю соціальні й культурні програми розвитку гірських населених пунктів. Вважаю, що у новому законі слід передбачити необхідну соціальну підтримку жителям гірських населених пунктів: здійснювати доплати до пенсій місцевим мешканцям; передбачити програму будівництва житла в гірських містах; проводити дистанційне навчання для ізольованих шкіл у зимовий час; потрібно розробити програму залучення лікарів у гірські населені пункти.

Держава не повинна залишати поза увагою створення умов для розвитку та підтримки місцевих культурних промислів, гірських етнічних фестивалів тощо. Необхідно розвинути ринкову інфраструктуру для етнічних промислів та ремесел.

– У Вас грандіозні плани і Бог Вам в поміч для їх здійснення!

– Дякую, приємно! Я ще хочу додати, що Закон України «Про інвестиційну допомогу гірським регіонам» повинен стати законом розвитку, а не стагнації Українських Карпат. У першу чергу потрібно розвинути гірську інфраструктуру та побудувати нові дороги, простимулювати залучення інвестицій, спростити розвиток місцевого підприємництва, збільшити зайнятість місцевого населення, створити умови для залучення молоді до розвитку гірських районів, зберегти культурну та екологічну автентичність Українських Карпат. Таким чином ми маємо перетворити один з найбільш депресивних регіонів у найпривабливіший край не лише Львівщини, але й України і навіть Європи!

Одним із інструментів втілення такої ідеї може стати прийняття Закону України «Про інвестиційну допомогу гірським регіонам» та впровадження Державної програми сталого розвитку Українських Карпат вже найближчим часом.

– Як Ви бачите процес підготовки цього законопроекту?

– У мене вже є концепція такого законопроекту, хоча її зміст по суті вже викладений у цьому інтерв’ю. Також буду щиро вдячний нашим краянам, які не є байдужими до розвитку свого регіону, що також переживають за долю гірського краю в майбутньому і мають бажання долучитися до написання законопроекту «Про інвестиційну допомогу гірським регіонам». Тому пропоную всім надсилати свої пропозиції за адресою: 04071, м. Київ, вул. Ярославська 56А, 6 поверх або на е-пошту lim@legad.com.ua. Кожна з пропозицій до законопроекту буде уважно розглянута та проаналізована. Вважаю, що це буде однин із перших законопроектів, внесених у парламент!

Розмовляв Іван Дикий, для ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-02-15 20:50 :12