Новини » Газета ZIK 31 травня, 2012, 21:35
Поцілунки за гроші

Учасники акції «Поцілунок за подарунок» протягом дня переціловують стільки дівчат, скільки їхнім товаришам не вдасться поцілувати і за рік

За день я поцілував близько 200 дівчат. І що найприємніше – не було жодної, яка після цього не усміхнулася б, – розповідає Михайло Кулик.

20-річний хлопець уже другий рік поспіль працює волонтером акції «За поцілунок – дітям на дарунок». Тих, хто погоджується пожертвувати кошти для малюків із багатодітних сімей, він цілує в щоку. Каже, після такої «подяки» всі жертводавці щасливі.

– Ми підходимо і до закоханих пар. Цікаво, що вони не ревнують, а з радістю погоджуються на поцілунок, – ділиться емоціями хлопець. – А одного разу було так, що спочатку за пожертву поцілунок отримав від нашої волонтерки хлопець, а потім нас догнала його дівчина і теж кинула у скриньку гроші, щоб отримати цілунок уже від мене. 

Акція «За поцілунок – дітям на дарунок» проходить у Львові вже третій рік поспіль. Представники молодіжної громадської організації «Борець» разом із волонтерами напередодні Дня захисту дітей збирають кошти на підтримку багатодітних сімей. Координатор акції Оксана Кулиняк вважає, що багатодітних родин оминають увагою і держава, і громадські благодійні організації.

У 2010 році, коли акцію провели вперше, вдалося зібрати більше 11 тисяч гривень – цього вистачило, щоби обдарувати 10 родин. 2011-го зібрали вже 16 тисяч гривень – цих коштів вистачило для 15 сімей. 

– Ми купуємо продукти, побутову хімію. Там, де є школярі, – канцтовари, адже сім’ям іноді складно забезпечити цим дітей, – каже Оксана Кулиняк. – Також враховуємо особливі побажання кожної родини. Торік, наприклад, одна із сімей попросила праску, інша – футбольний м’яч. 

Волонтерами набирають хлопців і дівчат від 17 до 25 років. Ходять здебільшого парами. Однак дівчат-волонтерів таки більше, тому іноді цілувати перехожих ідуть дві волонтерки. 

– Хтось дає гривню, хтось двісті. А іноді люди питають, чи потрібні нам копійки, – ділиться враженнями Михайло Кулик. – «Так, звісно», – відповідаю я. Ми завжди вдячні за будь-які пожертви. 

З ентузіазмом до справи підходить і 18-річний Сашко Фенцик – студент третього курсу Львівського університету. 

– Протягом дня ми цілуємо стільки дівчат, скільки інші хлопці не зможуть поцілувати і за рік! – сміється він. – Іноді підходимо до людей, а вони кажуть: «Ви ж нас уже цілували!» А ми цього навіть не пам’ятаємо. Натомість вони нас, мабуть, запам’ятають надовго… 

19-річна Галина Тернавчик, яка збирає пожертви у парі з Сашком, каже, що молодь цілується охоче. А от старші чи одружені здебільшого відмовляються. Найбільша сума, яку кинули в її скриньку, – 200 гривень. 

Волонтери не намагаються цілувати всіх підряд. Йдучи вулицею, уважно вдивляються в обличчя перехожих. Пояснюють: підходять зазвичай до тих, хто нікуди не поспішає, ще краще – до людей, які сидять на лавках. Здебільшого звертаються до молоді. 

– Ми підійшли до старшої жіночки, а вона відповіла, що її діти теж потребують допомоги, хоча і кинула у скриньку кілька гривень. Було доволі неприємно, – пояснює Галина. 

Хоча вже незабаром вона наважилася запропонувати свій поцілунок «сеньйорам»: «Біля пам’ятника королю Данилу сиділи дуже гарно вбрані старші люди – у капелюшках, вишукані. Вони дали пожертву й отримали поцілунки», – ділиться дів­чина.

А от Сашко пропонує свої поцілунки лише молодим і гарним дів­чатам, довго й обережно їх обираючи. Задоволення від такого волонтерства хлопчина не приховує. 

Зовсім по-іншому збирає гроші за поцілунки 22-річний Мар’ян Головатий, аспірант географічного факультету Львівського університету. З однаковою ввічливою усмішкою підходить як до розкішних красунь, до яких наважиться заговорити далеко не кожен чоловік, так і до жінок значно старших від нього. Мар’ян бере участь в акції вже втретє. Найбільша сума, яку отримав за один поцілунок, – 100 гривень. Хоча здебільшого у скриньку кидають кілька гривень. А от його партнерка Софія Стечак, 17-річна абітурієнтка, ще «нецілована» – проходить стажування. 

«Обмінюємо поцілунки на ваші подарунки», – звертається Мар’ян до 18-річної Олени Кульчицької. Дівчина кидає у скриньку дві гривні, але від поцілунку відмовляється – каже, що має нареченого, тож поцілунків незнайомців не потребує.

Загалом пожертвувати кошти на допомогу дітям зголошується більшість людей, до яких звертаються. Лише декотрі або відповідають, що грошей немає, або кажуть, що не мають часу, або мовчки опускають очі. Волонтерів інструктують – у всіх цих випадках треба просто ввічливо подякувати і піти. 

А от Орест Грач, 21-річний хлопчина, до якого звернулися волонтери, засумнівався: «Звідки я знаю, що гроші підуть на доброчинність?» Дві гривні в скриньку він таки кинув, але цілуватися не захотів: «Це ж не заради поцілунку», – сказав. 

Загалом лише приблизно третина з тих, хто жертвує, погоджується на поцілунки: здебільшого люди ніяковіють і кажуть «цілувати не треба». Іноді пояснюють – маю другу половину. Ще для когось друга половина – не причина відмовлятися від зайвого поцілунку. 17-річний Сашко, який не захотів називати свого прізвища, однією рукою обіймаючи за талію свою дівчину, отримав поцілунок від волонтерки.

Пані Ольга, приблизно 50 років, також відмовилася цілуватися: «Навіщо цілувати мене? Я вже стара, а поряд із вами молоді та красиві дів­чата! Цілуйте їх!» 

Натомість 55-річна Світлана Семенів із Кіровограда, яка дорогою до Почаївського монастиря відвідала Львів, поцілунок молодого хлопця отримала радісно і зашарілась. «У нас в Кіровограді теж чимало дітей, які потребують. Шкода, що ними ніхто не опікується і так, як ви, не збирає для них коштів», – сказала жінка і кинула 5 гривень.

Наталя Горбань
газета ZIK №21 (31 травня 2012р.)

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-02-15 20:39 :26