Новини » Львів 30 травня, 2012, 15:06
Заступник Возницького прокоментував «переміщення» картин XVII ст з фондів музею

Не встигла встоятися земля на домовині Бориса Возницького, як з’явилися претенденти на врятовані та реставровані ним картини. Чотири масштабні полотнища з Львівської галереї мистецтв хочуть «перемістити» у костел до Жовкви.

Як ми вже інформували, про це IA ZIK повідомило джерело, зазначивши, що на Львівщину з цього приводу у п’ятниці прибуде сам міністр культури Михайло Кулиняк і голова Департаменту культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури Андрій Вінграновський.

Щоб перевірити інформацію, ми звернулися за коментарем до заступника гендиректора Львівської національної галереї мистецтв Володимира Пшика.

Він зазначив, що йому поки відомо лише те, що він є членом комісії, яка має збиратися з описаного вище приводу у Жовкві у п’ятницю об 11:00.

Об’єктом претензій стали 4 масштабні батальні полотнища XVII ст, намальовані художниками при дворі Яна III Собеського.

Вони до війни та перші десятиліття по ній знаходилися у костелі в Жовкві. Але у період, коли храми закривалися та «перепрофільовувалися» у склади і клуби, а твори мистецтва на сакральну тематику викидалися чи спалювалися, Борис Возницький організував кілька експедицій і врятував ці полотнища. З 1975 року вони експонувалися частково в Олеському замку. Одна з них, що була у вкрай поганому стані, перебувала у фондах скрученою на валик. Нещодавно за сприяння Польщі, що надала кошти і реставраторів, найбільш пошкоджене полотно та ще одне, яке потребувало відновлення, після трирічного періоду вернулося у фонди Львівської галереї мистецтв відреставрованими. Для довгоочікуваних полотен у Олеському замку, що є структурною одиницею галереї, підняли стелю – щоб розгорнути, зокрема, семиметрову картину.

Але попри всі умови, зараз йдеться про те, щоб передати пам’ятки на «тимчасовий депозит» у жовківський костел, звідки раніше ті картини заледве були врятовані.

Зазначимо, що сам Борис Григорович у інтерв’ю журналістам любив повторювати – нема нічого більш стабільного як тимчасове.

Володимир Пшик каже, що з поваги до пам’яті Бориса Григоровича відкривати фонди Львівської галереї мистецтв для «тимчасових переміщень» не виправдано. Хвилюється, що після першого прецеденту такі випадки будуть повторюватися і доведеться державний музейний фонд потроху зменшувати.

Також він зазначив, що ідея з тимчасовим переміщенням виглядає непереконливо і нераціонально, бо навіщо величезні полотна монтувати, якщо їх за короткий час треба буде знову переносити. Також Пшик додав, що музей працює щодня і розрахований якраз на відвідувачів, а костел має богослужіння та інші заходи для вірян, тому огляд полотен групами туристів, як це було до тепер, ускладниться. До всього, музей має все необхідне, аби показувати і берегти пам’ятки. Тут є охорона, відповідне місце для експонування, умови. Тож якихось переконливих аргументів щодо переміщення заступник директора галереї мистецтв не бачить.

«Є достатньо причин, щоб воно мало би бути все таки в музеї. Бо воно є доступне, забезпечене охороною, має належні умови зберігання і так далі. А які є гарантії що там з тими картинами нічого не станеться?», – каже Пшик.

Але, додає він, це не є навіть найбільшою підставою для тривоги – умови в костелі. «Найбільшою підставою є те, що так хотів директор, – говорить Володимир Пшик. – Бо він їх врятував, він зробив їм місце в експозиції музею і мусимо з тим рахуватися».

 

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-09-16 17:55 :06