понеділок, 26 березня, 2012, 17:39 Світ
Міграція: дозволити не можна заборонити

Європейська Спільнота на порозі глобальних міграційних викликів, під впливом яких вона кардинально змінюватиметься вже у найближчі десятиліття. Причому, ані оцінити масштаби міграцій у сучасному глобалізованому світі, ані передбачити її наслідки не здатен сьогодні жоден національний уряд. Європейські експерти говорять про міграцію одночасно як про виклик, і як про ресурс розвитку.

Ця теза є одним із висновків нового дослідження, здійсненого Міжнародним благодійним фондом «Карітас України» у співпраці з експертами Інституту народознавства НАН України, Лабораторії соціальних досліджень у Львові та Комісії УГКЦ у справах мігрантів.

Результати поглиблених експертних інтерв’ю, проведених з урядовцями, науковцями, діячами профспілок Австрії, Італії, Німеччини дають нам підстави стверджувати, що міграція і мігранти сприймаються в цих країнах як безальтернативне джерело економічно-соціального розвитку, і, водночас, як серйозний виклик для майбутнього європейських країн. Мігранти сприймаються як загроза усталеному соціокультурному укладу і правовим відносинам в тих суспільствах, куди вони приїжджають. Але головний виклик полягає у тому, що потоки новітніх мігрантів сьогодні формують нову соціальну дійсність, – наголошує Ігор Марков, керівник проекту, завідувач сектору етносоціальних досліджень Інституту народознавства НАН України.

Німеччина: ставка на дипломи

Дослідження було перезентоване на суспільно-політичного форуму «Київські діалоги», що відбувся тиждень тому у Берлін. Темою заходу була «Міграція як європейський виклик на прикладі України». Експерти з обох країн наголошують на тому, що ця подія може стати додатковим імпульсом у «перезавантаженні» міграційної політики обох країн.

Проте до висновків щодо глобальності міграційних потоків наразі готові не всі політики. Під час форуму, німецькі парламентаристи акцентували увагу на можливостях в’їзду передусім висококваліфікованих мігрантів. Така увага до дипломованих працівників зумовлена тим, що в країнах Європейської Спільноти попит на кваліфікованих працівників щороку зростає. До прикладу, у Німеччині досить давно триває дискусія щодо визнання дипломів мігрантів, яке виведе на ринок праці до трьохсот тисяч фахівців. Власне цієї думки притримувалася Анетте Шаван, колишній міністр освіти Німеччини. Під час цьогорічних «Київських діалогів» на цій проблемі наголосила також Віола фон Крамон-Таубадель, депутатка Бундестагу:

– Ми все більше говоримо про брак фахівців, хоча німецьке суспільство не готове до того, щоб мігранти масово до нас їхали на роботу. Проте навіть представники Консервативної партії починають шукати креативніших підходів до розв’язання цієї проблеми. Ми знаємо, що частина українців приїхали нелегально, і тому вони інколи не мають можливості повернутися додому, але дуже багато з них не планують залишатися у Німеччині назавжди. Вони просто хотіли б приїхати на конкретний час, щоб заробити гроші і повернутися додому. Тому ми мусимо працювати над моделями циркулярної міграції, за принципами якої фахівці могли б отримати візу і дозвіл на працю і приїхати до будь-якої країни ЄС разом зі своєю сім’єю. Проте, перш, ніж ми почнемо запрошувати фахівців з інших країн, ми повинні потурбуватися про їхні права, – вважає депутат Бундестагу.

Іншої думки притримуються німецькі консерватори, які переконані, що замість того, щоб щороку запрошувати півмільйона висококваліфікованих фахівців зі всього світу до Німеччини, краще підвищувати рівень освіти безробітних німців. Хоча їх опоненти не вважають це вдалим розв’язанням проблеми. Минулого року німецьким компаніям терміново були потрібні 36 тисяч інженерів та 65 тисяч програмістів.

Нагадаємо, що минулого року Бундестаг схвалив закон про спрощення у процедурі визнання іноземних дипломів. Таким чином, частина українських мігрантів тепер матиме шанс на легальне працевлаштування.

Чимало західноєвропейських, зокрема, німецьких експертів бачать перспективною політику циркулярної міграції, що передбачає періодичний приїзд мігранта в країну ЄС, на визначене місце праці, з подальшим поверненням на батьківщину.

– Ми вважаємо таку постановку проблеми застарілою, і такою, яка повертає світ у 70-ті роки минулого століття. На сьогодні чинною уже є горизонтальна циркулярна міграція, що не завжди означає повернення мігранта додому, але його періодичне переміщення, з однієї країни до інших, в пошуках кращих умов життя та праці. У підсумку, існують дві тенденції: з одного боку, розвинуті країни, через поглиблення демографічної кризи, все більше потребують мігрантів, з іншого – мігранти самі, через наростаючий дефіцит робочої сили формують і розширюють свої ніші зайнятості, чим зумовлюють подальший розвиток приймаючої країни. Регулювати такого роду мультитериторіальної міграції, – вважає Ігор Марков, можна лише через формування цивілізованих правових коридорів вільного циркулювання міграційних потоків. Це – підсумок дослідження «Опрацювання концепції політики циркулярної міграції українців до ЄС у взаємодії експертних середовищ та аналітичних центрів України та ЄС»

Український вибір

У найближчі місяці відбудеться зустріч українсько-німецької міжпарламентської групи для спільної роботи на проблемами міграції. Ця домовленість стала одним із підсумків цьогорічних «Київських діалогів».

«Ми хочемо знати, чим Німеччина ще може допомогти Україні у сфері міграційної політики? Які конкретні дії ми можемо спільно зробити?» – поставила запитання до українських політиків Стефані Шиффер, керівник фундації «Європейський обмін». – Я переконана, що не можна застосувати подвійних стандартів до країн членів ЄС і країн, які знаходяться поруч його кордону. Тому ми повинні спільно працювати над уникнення подібної ситуації, – вважає вона.

Водночас Григорій Селещук, голова Комісії УГКЦ у справах мігрантів наголосив на тому, що «сам концепт кордону втрачає сьогодні свою ефективність у контролювані міграційних процесів».

– Він не так врегульовує, як обмежує іммігрантів на ринку праці. Думаю, що повинна існувати можливість вільного в’їзду з можливістю постійного проживання і перебування. Кордон мав би бути перенесеним всередину країни, а контроль мав би здійснюватися не стільки за рухом людей, скільки за роботодавцями, які беруть на роботу нелегальних мігрантів, – вважає Григорій Селещук.

Німецькі та українські політики зійшлися на спільній тезі про те, права українських мігрантів повинні були бути врегульовані передусім українським законодавством. Але, за словами Тараса Стецьківа, при теперішньому складі парламенту, на зміни в міграційній політиці чекати не доводиться:

– В Україні питання врегулювання міграційних процесів виникло із величезним запізненням. Ще на початку 1990-их років виник невидимий суспільний договір, коли держава не помічала українських мігрантів, а мігранти не помічали цієї держави. Міграційне питання активізувалося тільки минулого року, і власне, передусім, через увагу Європейської Спільноти до цієї проблеми. Саме тоді було прийнято два репресивних закони «для галочки» і Концепцію міграційної політики, яка була гостро розкритикована експертами. Сьогодні ані в парламенті, ані у виконавчій владі жодних рухів до нової стратегії міграційної політики немає Я думаю, що в цьому складі парламенту навряд чи можна чекати серйозних змін, – вважає народний депутат.

Наразі, за різними оцінками експертів, від 1,5 до 4,5 млн українських трудових мігрантів перебувають сьогодні на заробітках. Тенденція до виїзду спостерігається також і серед молоді. Під час Форуму професор Ярослав Грицак зауважив, що чим більший розрив між людським потенціалом і можливостями його реалізації, то більшою є міграція з країни. На його думку, якщо ситуація в Україні не зміниться у найближчі кілька років, покоління, народжене у незалежній Україні, може виїхати назавжди.

Міграційна стратегія: людина передусім

Хоча Україна стоїть перед серйозними міграційними викликами, для теперішнього українського політикуму проблема врегулювання міграційних процесів актуалізується тільки перед черговими виборами, та й то лише з розрахунком на політичні дивіденди. Проте новою соціальною альтернативою в цій сфері стають активності Церкви.

До слова, цьогорічні «Київські діалоги» були зініційовані саме церковними інституціями – німецькою католицькою фундацією «Реновабіс» та Комісією УГКЦ у справах мігрантів. Під час парламентського сніданку у Бундестазі, під час якого учасники форуму зустрілися із ширшим колом німецьких депутатів, отець Штефан Дартман, керівник «Реновабісу», наголосив:

– У Німеччині не дуже популярно порушувати гострі питання щодо захисту мігрантів. Але їх не можна замовчувати, і саме Церква зобов’язана ініціювати розв’язання подібних проблем. Знаю також, що і в українському суспільстві Церква посідає особливе місце. Зокрема, УГКЦ виконує роль своєрідного орієнтира з багатьох соціальних питань, – заявив керівник «Реновабісу».

Під час форуму, на перспективі людського виміру міграції наголосив і владика Йосип Мілян, який, зокрема, зауважив, що «на відміну від держави, яка бачить в українських трудових мігрантах переважно електорат, з якого можна отримати якусь користь, Церква мислить категоріями потреб і переживань конкретної особи».

15 березня, у продовження цієї ідеї, у Києві, в Національній академії наук відбувся круглий стіл «Обличчям до людини: Церква і Держава у служінні емігрантам», зініційований Комісією УГКЦ у справах мігрантів, де взяли участь провідні церковні діячі, політики, експерти.

Світлана Одинець, для Західної інформаційної корпорації

Довідка

У цьогорічному форумі «Київські діалоги» взяли участь понад 200 учасників Німеччини та України – політиків, експертів у справах міграції, журналістів, громадських діячів, зокрема, Ребекка Гармс, депутатка Бундестагу, голова фракції «Зелених» в Європейському Парламенті, д-р. Ярослав Грицак, д-р Бербель Кофлер, депутатка Бундестагу, Віола фон Крамон-Таубадель, депутатка Бундестагу, Йосип Мілян, єпископ-помічник Київської архієпархії УГКЦ, д-р. Олександр Сушко(Інститут Євро-Атлантичного Співробітництва), Ігор Марков, (Національна академія наук України), д-р. Олена Малиновська (Інститут стратегічних досліджень), Григорій Селещук, Голова Комісії УГКЦ у справах мігрантів, Ірина Сушко, «Європа без кордонів», д-р. Норберт Цирус, Гамбурзький інститут соціальних досліджень, Андрій Васькович, керівник «Карітас- Україна» та багато інших.

Про автора

Світлана Одинець, журналістка, керівник проектів і програм Комісії УГКЦ у справах мігрантів, редактор міжнародного порталу для українських мігрантів «Навігатор», учасник дослідницького проекту «Опрацювання концепції політики циркулярної міграції українців до ЄС у взаємодії експертних середовищ та аналітичних центрів України та ЄС»

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2018-01-19 01:48:20