четвер, 22 березня, 2012, 18:08 Газета ZIK
Екс-промислові гіганти

Найбільші підприємства, що їх приватизували та розорили на Львівщині після розвалу СРСР, перетворилися на фірми зі здачі майна та землі в оренду

Тридцять років тому Львівська область була потужним промисловим регіоном – мала своє машинобудування, електроніку, приладобудування, нафтопереробну галузь. У процесі «великої» приватизації практично всі найбільші заводи та фабрики перейшли до приватних рук. 

Як наслідок – виробництво зменшилося, промисловість занепала, а бюджет почали наповнювати за рахунок нових джерел. ZIK з’ясував, на що перетворилися приватизовані державні гіганти.

Чи була користь від приватизації?

2000 року Львівщину оголошено лідером в Україні за темпами приватизації державних і комунальних підприємств, а також за кількістю створених у процесі цієї приватизації відкритих акціонерних товариств – ВАТ. Причина такого швидкого роздержавлення – бажання влади наповнити місцеві та державні бюджети. Так, на початку 1990-х наша область сама забезпечувала всю країну автонавантажувачами, долотами, підвісними важконесучими конвеєрами та мопедами, майже всі українці їздили у львівських автобусах і користувалися сіркою, виготовленою на Львівщині.

«Свого часу лише у Львові на 11-ти найбільших підприємствах міста – таких як “Електрон”, “Кінескоп”, Завод телеграфної апаратури, Львівський автобусний завод, “Колос” і т. д., працювало понад 100 тисяч людей, у середньому по 5 тисяч на кожному, – каже Микола Назарук, професор Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Коли провели приватизацію об’єктів, вони втратили своє значення, тепер більшість із підприємств не працює. Ця приватизація не принесла очікуваної користі».

За весь час на Львівщині було роздержавлено понад 3000 об’єктів. Більшість із них після банкрутства перетворилися на індустріальні парки – там водночас розміщується кілька сотень невеликих підприємств. Частина приватизованих гігантів призупинили свою діяльність, ще інші частково або повністю змінили виробничий профіль, завдяки чому зуміли втриматися на ринку наприкінці скрутних 1990-х і працюють досі. За весь час приватизації на об’єктах державної власності Львівщини Фонд держмайна заробив лише трішки більше 20 млн грн, комунальної – понад 400 тис. грн.

Що з «приватизованими» об’єктами?

Найкрупнішими виробниками електроніки та приладобудування були «Електрон», Завод телеграфної апаратури, завод із виготовлення мікросхем «Мікроприлад», підприємства з виготовлення промислової трубопровідної апаратури «Прикарпатпромарматура», електроламп – «Іскра» та Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання. Потужними були хімічна й нафтова промисловість Львівщини – завод «Реактив», Лакофарбовий завод, нафтопереробний комплекс «Галичина», Дашавський завод технічного вуглецю. 

Так, завод «Прикарпатпром­арматура» приватизовано 1995 року. Підприємство досі намагається втриматися на ринку, проте ці спроби практично безуспішні. Сьогодні компанія переважно ремонтує підйомне і такелажне обладнання, монтує електрообладнання, займається роздрібною торгівлею в неспеціалізованих магазинах і, звісно, продає та здає в оренду власні приміщення. Така ж доля спіткала ще один завод із виробництва вимірювального обладнання – «Мікроприлад», якому належало 33 га землі, перейшов у приватні руки 1996 року, після чого темпи його виробництва різко впали. Коли 2006-го підприємство призупинило свою діяльність, частину приміщень заводу продали, а решту здали в оренду. «Після приватизації ці та інші об’єкти не мали грошей для технічного переоснащення, обладнання було зношене, а сама продукція вже не витримувала конкуренції на ринку», – пояснює Микола Назарук. За його словами, таким чином безслідно зникли Львівський мехсклозавод, «Львівелектромаш», нафтомаслозавод, інструментальний завод, керамічний і лакофарбовий заводи у Львові та Бориславі, завод «Автомат», «Реактив», завод із виготовлення вуглецю, що в Дашаві.

Дещо більше пощастило Стрийському заводу ковальсько-пресового обладнання, який на початку 1990-х забезпечував ножицями для порізки листового металу чверть від потреб усієї України. Після приватизації завод переживав скруту, проте завдяки інвестиціям (хоч і невеликим) сьогодні його продукцію можна знайти навіть у крамницях сусідньої Росії та Білорусі. Однак заробляє підприємство менше 10 тис. грн у рік. 

1996 року приватизували Завод телеграфної апаратури (ЛЗТА), після чого підприємство ввійшло у глибоку кризу. Аби покрити кредиторську заборгованість і борги із заробітної плати, власники також почали продавати та здавати приміщення в оренду. Так цей об’єкт став чи не найбільшим офісним парком в області – тут розмістилося понад 200 підприємств різного профілю, робочі цехи перетворилися на приватні склади, гаражі та супермаркет («Скриня»). Телефонну техніку тут досі виробляють, однак обсяги виробництва мізерні – підприємство заробляє виробництвом менше 30 тис. грн щороку.

Безперечно, у сфері електроніки найкрупнішим підприємством був і залишається «Електрон», який приватизували 1991-го і котрий збанкрутував через шість років. Наприкінці 1990-х завод таки відновив роботу, розширивши спектр виробництва. Тож тепер «Концерн-Електрон» виготовляє, крім телевізорів, і побутову електротехніку, радіоапаратуру для авіаційної та бронетанкової техніки, системи сигналізації й управління високоточною зброєю, обігрівачі для авто. Також на підприємстві переробляють пластмасу, надають послуги з лізингу та навіть фасують крупи. Компанія володіє приміщенням площею понад 30 тис. м2 і здає їх в оренду більш ніж 500 орендарям. 

Львівське автомобіле- та машинобудування було відоме навіть за кордоном. Сьогодні ж заледве тримаються на ринку жовківський завод «Шляхіндустрія», стрийський «Металіст» і дрогобицький «Універсальна бурова техніка». Через нерентабельність Львівського заводу фрезерних верстатів, що розташований на 11 га, керівники підприємства також продають і здають в оренду частину його приміщень. Він надалі випускає гідроапаратуру для комбайнів, насоси для фермерських установок, культиватори, проте в мізерній кількості. Після приватизації підприємство не змогло стати на ноги. Однак територія заводу перетворилася на успішний бізнес-парк, де навіть розгорнулося нове виробництво – один із орендарів виробляє керамічні, гіпсові та бетонні вироби.

ЛАЗ, який ще на початку 1990-х випускав понад 14 тисяч одиниць техніки щороку, 2001-го приватизували, після чого темпи виробництва впали (для порівняння, 2009-го випущено лише 90 автобусів). І лише замовлення до Євро-2012 зумовило певний розвиток ЛАЗу. 

Прикро за єдиний потужний у регіоні нафтопереробний завод. Впродовж п’яти минулих років у переоснащення «НПК-Галичина» інвестори вклали майже півмільярда гривень, але цього виявилося замало. На початку 2012 року підприємство призупинило роботу – чистий збиток становив понад 20 млн грн. «Дрогобицький нафтопереробний завод спеціально доведено до такого стану, аби він не міг конкурувати з іншими. Це штучно розроблена схема, щоби призупинити тут виробництво, оскільки потенціал цього підприємства прос­то надзвичайний – він міг би забезпечувати нафтою весь регіон і на експорт вистачало б», – каже Михайло Задорожний, голова комісії з питань промисловості Львівської облради. До речі, 25% акцій досі перебувають у власності держави, решта – у групи «Приват», до якої належать бізнесмени Ігор Коломойсь­кий, Геннадій Боголюбов та Олексій Мартинов. 

Туризм усіх нагодує?

Якщо ще на початку української незалежності важка промисловість наповнювала близько 60% обласного бюджету, то, за словами начальника управління промисловості Дениса Шмиляга, сьогодні цей показник повністю заміняють туризм і харчова галузь. «Прибуток наших промислових підприємств області становить 19% надходжень. Це справді дуже мало». 

Частина приватизованих підприємств, які зуміли знайти гроші для модернізації виробництва, таки міцно закріпилася на ринку. Серед таких – завод «Іскра», лампочки якого користуються попитом за кордоном і який забезпечує роботою більше 2 тис. людей, Дрогобицький завод автомобільних кранів, Червоноградський завод металоконструкцій, компанія «Нестле», створена на базі шоколадної фабрики «Світоч», Львівський лікеро-горілчаний завод, Львівська пивоварня. За останні декілька років розгорнув потужне виробництво завод із виготовлення електричного обладнання для автомобілів «Леоні», виробництво абразивних матеріалів «Клінгспор» та дріжджів «Ензим».

Христина Каспшишак
газета ZIK №11 (22 березня 2012р.)

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-11-17 04:49 :41