Новини » Газета ZIK 15 березня, 2012, 18:11
Як пани чубляться

Погрози щодо судових позовів від львівських політиків найчастіше виявляються просто рекламними ходами

Львівські політики доволі часто погрожують одне одному судами, коли йдеться про відстоювання честі та гідності. Але в результаті це залишається лише словами – до суду справа не доходить або ж її затягують так, що вже ніхто не пам’ятає, з чого все починалося. На думку фахівців, самі політики це сприймають лише як піар-ходи, які не мають нічого спільного ні з честю, ні з гідністю.

Політолог Ігор Танчин порівнює такі судові позови політиків із можливістю поставити «три крапки» в суперечці, коли жодна зі сторін не має аргументів. 

– Погроза судом – це ілюзія завершення супе­речки, – каже він. – При цьому жодної репутаційної втрати. Адже авторитету наших політиків вже ніщо не загрожує.

Чи справді погрози судом нічим не завершуються? Ми вирішили дослідити три гучні історії, у яких йдеться про львівських політиків. 

Блавацький проти Грещука

Нещодавно депутат Львівської обласної ради від ВО «Свобода» Михайло Блавацький мав намір подати до суду на колегу – депутата облради від Партії регіонів Ігоря Грещука за наклеп. Гучну заяву було зроблено 21 лютого, після того, як останній оприлюднив подробиці інциденту зі синами свободівця.

Нагадаємо, Ігор Грещук заявив, що Андрій та Павло Блавацькі влаштували гучну бійку в одному з нічних клубів Львова. Цікаво, що оприлюднив він цю інформацію лише через десять днів після бійки і не назвав місця, де вона сталася. Обурення Грещука викликало замовчування інциденту і те, що проти молодиків не порушили кримінальної справи. Хоча, як стверджував він, хлопці, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, поводилися настільки агресивно, що довелося викликати кілька нарядів правоохоронців.

Після оприлюднення цієї заяви обурений Михайло Блавацький сказав: «Я особисто буду подавати до суду, оскільки йдеться не тільки про моїх синів, а й про мою честь і гідність. Для регіоналів головне – це облити брудом мене як депутата-свободівця. Тому Грещук невдовзі отримає виклик до суду».

Час минув, вляглися емоції. Через місяць після подій Михайло Блавацький уже значно спокійніше дивиться на ситуацію. В коментарі ZIKу він повідомив, що питанням займається його адвокат, який готує позов, але до суду не поспішає – це питання перестало бути пріоритетним.

– Нас не підтискають терміни, – каже він. – Крім того, почався Великий піст, то треба всім прощати. 

Стримує Блавацького також небажання у такий спосіб піарити конкурента. А можливо, й те, що в понеділок 12 березня на сайті Zaxid.net з’явилась інформація, що синів депутата облради таки притягнули до адміністративної відповідальності за «дрібне хуліганство у приміщенні львівського нічного клубу Fashion Club». До речі, сам Михайло Блавацький переконаний, що нічого особ­ливого не сталося. 

– Ну побили два стакани – але ж ніхто не постраждав, – каже він. – У той самий вечір вони заплатили за ті побиті склянки. Крім того, своє вони отримали – як батько я з ними розібрався.

Своєю чергою, Ігор Грещук готовий до захисту в суді, якщо отримає повістку.

– Я ніколи просто так нічого не заявляю – факт зафіксовано у міліції, – каже він. – Але вважаю, що ці погрози безпідставні. Крім того, думаю, коли працівники закладу дізналися, чиї це діти, вже й не раді були, що зчинили шум. А Блавацький нехай краще синів виховує. 

На питання, чи подав би він до суду, якби опинився в такій ситуації, Ігор Грещук задумався і сказав: «Ну... у мене троє доньок, то в такій ситуації точно не опинюсь. Але, думаю, не подавав би». 

Колодій проти Писарчука

Ще одна історія про наклеп тягнеться з минулого року. 

27 вересня 2011-го Петро Колодій, перший заступник голови Львівської облради та заступник голови ЛОО ВО «Свобода», заявив, що подав до суду на народного депутата України і лідера обласної організації Партії регіонів Петра Писарчука. 

Петро Колодій також захищає свою честь і гідність. Він звинуватив регіонала у наклепі – той в інтерв’ю газеті «Експрес» заявив, що один із заступників голови Львівської облради був водієм відомого кримінального авторитета, котрий «щемив» бізнес Писарчука. Народний депутат хоч і не прямо, але дуже зрозуміло натякнув, що цим водієм був саме Петро Колодій, а возив він знаного свого часу Ореста Завінського (Завіню).

Тоді ж Петро Колодій заявив, що подібна заява, на його думку, завдала шкоди його репутації, тож Писарчук повинен відповісти за це. «Я не знайомий з Писарчуком і жодного кримінального авторитета не возив, тому вимагаю спростувати цю інформацію», – наголосив заступник голови облради.

Позов він справді подав – щоправда, спочатку в Галицький районний суд. Подейкували, що це свідоме затягування часу, адже юристи не могли не знати – суд не розгляне заяви із суто процесуальних причин, адже позов слід подавати за місцем проживання чи ведення бізнесу відповідача. У цьому разі розглянути позов міг лише Франківський районний суд. Врешті заява таки опинилася у потрібному місці – за словами позивача, ще минулого року. Проте дати розгляду справи досі не призначено. І жодна зі сторін не знає, чому. 

Те, що заява є в суді, підтвердила ZIKу й Уляна Копцюх, прес-секретар Петра Писарчука. 

– Наші юристи прийняли рішення, що коментарів не дають, – пояснила речниця. – Уже багато що було сказано в цій справі, тому поки не винесено вироку суду, ми нічого не коментуємо.

Петро Колодій від коментарів не відмовляється, але не надто чітко пам’ятає деталі справи. Він не знає, коли саме її взято до виконання та чи подавав він до суду лише на депутата, чи також і на газету, де було надруковано інтерв’ю. 

– Це ж не я документ складав, а юристи, тому і не пригадую суті заяви, – сказав він. – Але подав, бо це єдиний спосіб відстояти свою честь і гідність. Я не вимагаю грошової компенсації – лише щоби Писарчук спростував свій наклеп. Бо такого факту не було в моїй біографії. Він публічно повинен спростувати все, що сказав.

Сендак проти Козака

А от чи не найцікавіша ситуація склалась із позовом, який… не відбувся. Ще рік тому Михайло Сендак, тепер голова Дрогобицької районної адміністрації, обурився з приводу заяв не менш одіозного депутата обласної ради Тараса Козака, який у програмі «Хто тут живе?» на телеканалі ZIK зробив низку скандальних заяв. Серед іншого його роз­­гнівало те, що свого часу саме Михайло Сендак ініціював висловлення йому недовіри, коли він займав посаду начальника Західної регіональної митниці. «Львівська обласна рада висловила недовіру Тарасові Козаку… Але перепрошую – хто висловлював мені недовіру?! Повія Сендак? Я вважаю, що це повія, яка висловлювала мені недовіру. Він сьогодні очолює Партію регіонів в обласній раді. Це був його політичний піар-хід», – сказав гість програми.

Тоді Михайло Сендак заявив, що за образу честі й гідності Козакові доведеться відповідати в суді. Позивач мав намір вимагати моральної компенсації у розмірі 100 тис. грн. Відсуджені гроші хотів перерахувати дитячому будинку «Оранта» у Дрогобичі.

Як виявилося, до суду він так і не подав.

– Я не подавав до суду. Я ж мужик, – каже Михайло Сендак сьогодні. – Ми зустрілися і поговорили по-чоловічому. Він сказав, що був неправий. Так сталося. Він особисто не має до мене претензій і врахував усі свої помилки. 

Щодо коштів, які хотів відсудити, то, за словами Сендака, йому йшлося не про гроші. На питання, а як же тоді обіцянка перерахувати їх дитячому будинку, відповів: «Ще невідомо, чи призначили б компенсацію». 

– Вважаю, що нормальні люди мають самі розбиратися. А коли це відбувається у суді, при адвокатах, то це слабкі люди, – каже сьогодні Сендак. – Я не люблю мстити. Всі десь помиляються. Це він по молодості. Треба прощати. 

А от версія примирення від Тараса Козака виявилася дещо іншою. Про своє каяття він довідався від ZIKу. 

– Говорили? Ну так, ми зус­трілися на сходах в обласній раді, – здивувався він. – Наш діалог був приб­лизно таким: «Привіт. Як справи? Нормально. Ну щасливо». Це вся розмова. Я ніколи не просив вибачення в Михайла Сендака. Останній раз я просив вибачення хіба що в школі, коли вік­но м’ячем розбив. 

На думку Козака, який також апелює до маскулінної сили, змінювати свою думку – не по-чоловічому. 

– Я залишився при тій самій думці, що і раніше, – каже він. – А Сендак мені не цікавий. Я маю чим займатися.

Знецінені суди

Роман Кошовий, голова Львівської обласної організації Комітету виборців України, переконаний, що позови львівських політиків – це лише піар. А ще спосіб тішити самолюбство. 

– Здебільшого це просто голослівні заяви, – каже він. – Голосно скажуть – а потім юристи сідають думати – і виявляється, що позов безперспективний, ще й потребує фінансових затрат. На сьогодні це лише популізм.

А на думку Ігоря Танчина, можливість популізму зумовлена тим, що в Україні немає довіри до судів. Жоден західний політик не дозволить собі розкидатися такими образами, оскільки знає, що рішення суду треба виконувати.

– Рішення суду знецінили самі політики, – вважає він. – Той, хто програв, просто апелює до громадськості, що це політичне замовлення, а суд куплений. Довіра до судової влади в суспільстві ще нижча. Тому політики, погрожуючи одне одному судами, прекрасно розуміють, що нічого не втрачають.

Наталя Онисько
газета ZIK №10 (15 березня 2012р.)

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-04-25 19:44 :37