Новини » Суспільство 13 лютого, 2012, 14:29
Фільм про українця, що став індіанським вождем, збирає аншлаги

У Львові знакова кінематографічна подія – «ТойХтоПройшовКрізьВогонь». Нарешті на широких екранах – українське кіно про українського кіногероя. Та ще й засноване на реальних подіях. Та ще й таке кіно, від перегляду якого не хочеться собі відмовляти.

Фільм – смачнючий коктейль, де є почуття людської гідності, первинний героїзм, здоровий і сильний інстинкт до виживання, витривалість, побутова містика і символіка в урбаністичному контексті другої половини XX століття.

Режисер – іменитий Михайло Іллєнко, генеральний продюсер – Володимир Філіппов з «ІнасайтМедіа». У головній ролі – Дмитро Лінартович, якого у приватних розмовах після перегляду стрічки журналісти назвали достойним статусу секс-символу сучасного українського кінематографу.

Іллєнко розповів, що знімали кіно 5 років – через перерви із фінансуванням, бо партнерами стрічки окрім продюсерської компанії було також Мінкультури.

Режисер про задумку: «Ця історія для мене особисто почалася із 1967 року. Справа у тому що саме тоді з Канади повернулася наша делегація – там була виставка «Експо-67». Чи не перший випадок за довгий час, коли залізна завіса піднялась. У складі радянської делегації їздили також наші актори. Їх там повезли у індіанську резервацію. І несподівано вождь індіанського племені, почувши українську мову, звернувся до них… теж українською!!! З цього почалася ця історія. Вони повернулися в Київ і на студії Довженка це була просто інформаційна бомба. Бо, з одного боку, всі розуміли, що це треба знімати. З іншого боку розуміли, що це 1967 рік. Закінчувалися 60-ті. Закінчувалися жорстоко. А це ж історія про героя радянського союзу в пір’ях та ще з українською мовою…

Та історія все ніяк не йшла з пам’яті, а потім Володимир Філіппов запропонував мені попрацювати над цим. Отак воно для мене реанімувалося. Фільм знімався 5 років. Бо були проблеми із фінансуванням. У фільму двоє партнерів: це продюсерська кампанія і державні гроші. Як завжди з міністерськими грішми, там були різні паузи. Але все ж таки завершили і зараз фільм вже об’їхав понад 20 міст».

Фільм транслюють в кінотеатрах України з 19 січня. Усього програмою показів передбачено 30 міст, де глядачі зможуть стрічку побачити. Потім вона з’явиться у форматі DVD для домашнього перегляду.

Пропонуємо вашій увазі коментарі щодо кінематографічної новинки з уст безпосередніх учасників її появи на ясні глядацькі очі українців.

Режисер Михайло Іллєнко

– До того, як з’явилася стрічка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» на українських широких екранах, дуже часто було чути скарги від режисерів, що в Україні зняти нормальне кіно неможливо. Ваш фільм, виходить, своєрідний ляпас усім попередникам, що таке казали?

– Ніякого ляпаса. Я знаю дуже багато фільмів і багато режисерів, які, на мій погляд, зняли дуже хороші фільми за останній час. Інша проблема, що їм дуже важко вибитися до глядача. Бо екран практично окупований. І ми свідомо пішли на те, щоби зробити ну вже абсолютно глядацьких фільм. Інколи просто наступали на горло власній пісні – просто для того, щоб зробити пропозицію глядачу, від якої йому важко було б відмовитися. Ми свідомо і послідовно робили українське кіно. І так само свідомо та послідовно робили нашого кіногероя. Справжнього. Бо у нас з імперських часів так велося, що герої бувають тільки з центру. А для провінції залишаються анекдоти

– З героїзмом теж загравання не завжди доречні. От зараз констатують значний підйом у грузинському кінематографі. Але глядачі скаржаться, що там забагато ідейної державної пропаганди, постійно акцентується негатив щодо Росії. Але у цьому теж є якась рефлекторність, нерозумність. Як Джордж Вашингтон казав: «Нація, яка відноситься до іншої нації зі звичною ненавистю або звичною зичливістю, певною мірою є рабом. Така нація – раб своєї ворожості або своїх добрих почуттів. Будь-якого з двох достатньо, щоб відвести її від свого обов’язку та інтересів».

– У цьому фільмі нема міжнаціонального змагання. Головний герой пройшов дуже багато – не лише російську грань у цьому фільмі. Там багато яких проблем є, але ми не концентруємося на цьому. Я не бачив сенсу узагалі присвячувати цьому змаганню якийсь час. Ми просто розповідаємо про українця-героя, як він є. І все. А решта мене просто не цікавить.

– Повертаючись до розрахунку на масову авдиторію. Свого часу у російському кінематографі побутувала думка, що от, ми знімаємо кіно, не гірше ніж у США. А потім почали кпинити люди, що, мовляв, не гірше, а таке саме погане. Ну це відносно стрічок для масової авдиторії. Потакання смакам глядачів теж може негативом обернутися, не вважаєте?

– Український кінематограф – він на стільки вже заліз в артхауз і депресуху, що треба трошки повернутися до глядача. Якась буде синусоїда. Може якісь і перегини будуть. Зараз навпаки – передозування героями, про яких можна сказати, що от, ще один, у якого нічого не вийшло. Це катастрофа. Ми не можемо цей зразок пропонувати, тиражувати, рекламувати. Просто стає страшно жити. Нам треба показати щось інше. От ми це і робили. Не всупереч Росії, Америці чи будь-кому іншому. Просто хотілося порадіти разом з цією людиною, прототипом головного героя. Він був приречений загинути 150 тисяч разів. 213 бойових вилетів тільки! А далі почалися ще страшніші випробування. Тільки він все одно вийшов переможцем. От і все. Це треба прищеплювати врешті-решт, бо зараз якийсь моральний психоз – наше депресивне ставлення до самих себе.

Виконавець головної ролі, актор Дмитро Лінартович

– Є такий стереотип, що після успішного кінопоказу головний актор має всі шанси стати культовою особою і одного разу прокинутися зіркою. Ви про себе можете таке сказати? Чи переживаєте зараз випробування славою?

– Я до цього спокійно ставлюся, тому що особливо хапати зірок із неба мені не доводиться. Окрім кіно ще багато роботи. Я працюю у театрі, дублюю фільми також. До речі, буде фільм в кінотеатрах з іронічною назвою «Отже, війна» – я там дублював головного актора. Та і низка інших кінострічок. Так і немає часу високо тримати підборіддя і розказувати, що я зірка. Тим паче, це заважає професії. Зірка – це щось таке пафосне у загальному розумінні: «я супер-пупер, я найкращий». А для мене це зупинка розвитку. У будь-якій професії – мені так здається. Тому мені не доводиться це, як ви кажете, переживати. Я до цього ставлюсь спокійно. А допомогло ще те, що мене так батьки привчили.

– У яких фільмах ви раніше знімалися?

– Перша робота моя була ще на 2 курсі театрального інституту, де, знову ж таки, я працював у Михайла Іллєнка. Так сталося, що Михайло Герасимович знімав фільм короткометражний – «Невелика подорож на великій каруселі». Там були сцени такі: треба було крутити брейк-данс. А я займався якраз. Бігав на перервах між парами у спортзал, вчився цьому. Та і акробатикою займався, тож непогано виходило. А Михайло Герасимович якось проходив повз тай каже – о, він мені потрібен! Так і зазнайомилися. Я тоді пройшов кінопроби і мене таки затвердили. Після того доводилося зніматися у телесеріалах різних, грати різні ролі, але, звичайно, такого рангу робота, коли є українське кіно, українські актори, український режисер і все зроблено українськими силами, то це в мене уперше.

Генеральний продюсер Володимир Філіппов

– Як ви думаєте, стрічка окупиться? Чи зможете ви її захистити від піратських копій, куди можуть піти гроші замість вернутися в український кінематограф?

– На кожному перегляді я переконливо прошу усіх присутніх у залі, а зокрема пресу, передати наше величезне прохання до всіх глядачів: не поширювати, навіть якщо до рук потраплять піратські копії. Але піти у кінотеатр і подивитися фільм на широкому екрані. Реліз вийде приблизно 15 квітня і тоді можна буде придбати фільм на DVD.

А щодо окупності, повернення вкладених коштів… Ви знаєте, на сьогодні в українському кінематографі я би узагалі питання про повернення коштів не ставив. Тому що 380 залів, тому що по 4 голлівудські прем’єри на тиждень. Оці великі зали, у які потрапив наш фільм, – це просто таки велике диво насправді. Нам дуже важко потрапити до глядача, бо прокатники зв’язані своїми зобов’язаннями. І їм окреме дякую, що вони стараються представити українське кіно українському глядачу. Кінопалац у Києві продовжив показ четвертий тиждень. Ми переживаємо 4 тиждень кінопрокату у Києві! Я думаю, для тих, хто мав справу із цими речами, такі факти промовисті.

– Знаєте, у нас часто хороші ідеї паплюжаться реалізацією. От ви кажете за Київ, але з досвіду фронтмена «Тартака»Сашка Положинського у київському кінотеатрі «Жовтень» узагалі анонсували на один день, показували хтозна коли, не поінформували про це глядачів. Свої неперевершені враження він оприлюднив окремим постом у блозі.

– Знаєте, завдяки цьому посту в блозі ми за короткий час отримали у кінотеатрі «Жовтень» два тижні суцільних аншлагів. А зі свого боку зазначу: багато кінотеатрів думали, що ми будемо показувати кіно як завжди показують українські фільми останніх років 5 як мінімум. Що ми випустимо невеличку DVD-копію. А ми не дали кінотеатру «Жовтень» фільм на DVD і зі зрозумілих причин. Їх просто нема – таких копій. Технічні ми ламали. У нас фільм на плівці є і у цифровому форматі, адаптованому до трансляції у сучасних кінозалах. Так от, в кінотеатрі просто вийшло непорозуміння. Тобто кінотеатр сам собі придумав показ, коли технічних можливостей для цього не було. Але тим не менше, потім одумався, взяв нормальну кінокопію і спрацював якісно – з аншлагами. І зараз досі продовжує працювати з фільмом у великому залі на 450 місць.

Наприкінці розмови режисер Михайло Іллєнко поділився планами на майбутнє: «Є ідея, яку я вже давно пропоную Міністерству культури – це екранізація творчості Тараса Шевченка. Я пропоную вже років майже 15. Подав на конкурс державний і не пройшов. Не набрав потрібної кількості балів. Сподіваюся, що це я не пройшов, а не Шевченко. Сподіваюся все ж таки, що зніму цей фільм. Фільм за поемою Шевченка. Маленька така поема: «У тієї Катерини хата на помості …». Скажу тільки, що дивна ситуація – у нас за часів незалежності не було жодної екранізації творів Шевченка. Про Шевченка і писали, і знімали. Але от по його творах ні. Це виглядає, як мораторій у принципі».

Василина Думан,
Західна інформаційна корпорація

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-02-15 20:41 :30