Новини » Суспільство 28 грудня, 2011, 11:45
Сьогодні рік з дня смерті дослідниці в галузі історії Марії Вавричин

28 грудня виповнюється рік, як відійшла у вічність Марія Григорівна Вавричин – українська дослідниця в галузі історії, картографії, соціотопографії, краєзнавства, науково-культурний діяч, науковий співробітник Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. C. Грушевського НАН України (у 1993–2010 рр.), член Комісії бібліографії та книгознавства Наукового товариства ім. Шевченка в Україні, член Львівської обласної організації Всеукраїнського товариства «Лемківщина».

Її ім’я вписане в історію української науки кінця ХХ – початку ХХІ століття як автора близько ста праць з історичної картографії, архівознавства, джерелознавства, краєзнавства України, більшість яких було оприлюднена протягом останніх двох десятиліть.

У незалежній Україні вона однією з перших почала відновлювати академічні дослідження української історичної картографії й досягла у цій справі значних успіхів.

У Львівському відділенні Інституту професори Я. Дашкевич і М. Вавричин організували осередок дослідження історії картографії України. 1998 році вони організували першу в Україні наукову конференцію з історії картознавства, чим започаткували проведення низки наукових конференцій, у яких взяли участь українські та закордонні вчені, та видання серії збірників наукових праць. 21 листопада 2000 року на міжнародній науковій конференції «Картографія та історія України», присвяченої 400-річчю Ґійома Левассера де Боплана, вони зініціювали створення Наукового товариства дослідників картографії України. Втілити цей задум покликані сучасні українські вчені, спираючись на науковий спадок з історичної картографії львівських науковців, який заслуговує на якнайретельніше вивчення.

Наприкінці 1980-х років професор Ярослав Дашкевич залучив Марію Вавричин до розробки наукових напрямів відродження археографічної справи в Україні. Дослідниця виступила з проектом підготовки видань з історичної картографії. У неї був сміливий задум – видати стародавні карти, які зберігаються в українських архівах і бібліотеках, зокрема античні карти, рукописні круглі карти XII–XV ст., морські карти (портолани) XІV–XV ст., карти світу кінця XV–XVІ ст., географічні карти кінця XVІ – першої половини XVІІ ст. Початком реалізації цього плану мав стати атлас «Україна на картах Ґ. Боплана».

Пропозицію М. Г. Вавричин видати монографію-альбом «Україна на картах Ґ. Боплана» підтримав професор Омелян Пріцак, директор Інституту українських студій при Гарвардському університеті, запропонувавши об’єднати зусилля із канадськими вченими А. Перналем та Д. Ессаром, які тоді завершили англійський переклад Боплана 1660 р. і працювали над майбутнім коментованим виданням «Опису України» французькою мовою. Марія Григорівна у той час була залучена до підготовки коментарів до українського перекладу «Опису» 1660 р., яке здійснила Археографічна комісія АН УРСР – пізніше Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАНУ.

У 1990 році побачили світ перші два томи видання «Опису України» 1660 р., що з’явилися спільними зусиллями науковців України та США. Це були факсиміле і широко коментований український переклад. Третій том – коментований англійський переклад, разом із репродукціями 28 карт Боплана, вийшов 1993 р. у Кембриджі, підготовлений відомими канадськими спеціалістами – професором Брокського університету Деннісом Ф. Ессаром та професором Брандонського університету Андрієм Б. Перналем. 1990 року А. Перналь та Д. Ессар здійснили коментоване видання «Опису України» французькою мовою.

Наступним етапом співробітництва мала стати підготовка видання «Україна середини XVII ст. на картах Ґ. Боплана. Картографічний корпус».

З огляду саме на цей проект, Ярослав Дашкевич запросив Марію Григорівну на роботу у створене 1992 р. Львівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського.

У співпраці із професором Андрієм Перналем дослідниця провела велику пошукову роботу, метою якої було виявлення збережених примірників карт України Боплана у бібліотеках і архівах країн колишнього Радянського Союзу та Європи.

Великою науковою заслугою Марії Вавричин було також відродження картографічної серії «Пам’ятки картографії України», започаткованої століття тому фундаментальним чотиритомним атласом, який уклав Веніамін Кордт (видання 1899, 1906, 1910, 1931 років). Випуски цієї серії, підготовлені до друку М. Г. Вавричин, стали взірцями серед факсимільних видань стародавніх карт, удоступнивши для сучасних українців зразки західноєвропейської картографії XV–XVIII ст.

Першим випуском серії стало факсимільне видання «Спеціальної карти України Ґійома Левассера де Боплана 1650 р.», яке вийшло друком у видавництві «Мапа» у 2000 р. (8 аркушів у папці; мірило 1:450000). До факсиміле окремою брошурою додано передмову «Ґійом Левассер де Боплан – картограф України» і коментарі, автором яких є М. Вавричин, а також латинський і український покажчики до назв об’єктів, відображених на цій карті. Кожен об’єкт, нанесений на Спеціальній карті, був ідентифікований відповідно до сучасних топографічних карт областей України, довідників адміністративно-територіального поділу 1946 – початку 1990-х років. Окремо укладено покажчик об’єктів, що втратили назву. Встановлення сучасної назви та теперішньої локалізації географічного об’єкта, відображеного на карті 1650 р., вчена здійснювала у співпраці з кандидатом географічних наук О. Ф. Гольком.

Другим та третім випусками відродженої серії стали дві книги альбому «Україна на стародавніх картах» (Київ: ДНВП Картографія, 2006, 2009; упорядники М. Г. Вавричин, Я. Р. Дашкевич, У. Р. Кришталович), які вмістили репродукції 83 західноєвропейських карт кінця XV – першої половини XVII ст. і репродукції 86 карт середини XVII – другої половини XVIIІ ст., на котрих зображено українські землі.

Перша книга альбому удостоєна найвищих книжкових нагород: гран-прі Форуму видавців у Львові (2005 р.) і найкращий атлас року за визначенням 2005 року конференції Міжнародної картографічної торговельної асоціації (ІМТА; об’єднує країни Європи, Африки, Близького Сходу). 2010 року гран-прі Форуму видавців у Львові здобула і друга книга атласу.

Останніми роками Марія Григорівна працювала над підготовкою до видання Генеральної карти України Ґ. Боплана (доданої до «Опису України», Руан, 1660 р.), а також його Генеральної карти України (гравірованої В. Ґондіусом; Ґданськ, 1648 р.).

Уже після її смерті надруковано статтю про родину Лаврівських у «Лемківському календарі на 2011 р.» та у видавництві «Мапа» (м. Київ) побачила світ «Генеральна карта України Гійома Левассера де Боплана 1660 року», яку вона підготувала до друку ще за життя. Видання карти було здійснено у рамках відновленої серії «Пам’ятки картографії України» завдяки фінансовій підтримці професора Брандонського університету Андрія Перналя (Манітоба, Канада), з яким вона співпрацювала близько 20-ти років.

За 17 років дослідницької праці в Інституті української археографії та джерелознавства Марія Вавричин брала участь у виконанні планових тем Інституту археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського «Історичні джерела та історіографічні пам’ятки середніх і нових часів західного регіону України» (була співавтором розділу «Корпус карт України Ґ. Левассера де Боплана»), «Джерелознавство історії західноукраїнського регіону: археографічна публікація та інформаційні системи», «Карти України як історичне джерело», «Українські та іншомовні джерела з історії західноукраїнського регіону нового та найновішого періоду», що дало змогу активно видавати стародавні карти з належно підготовленим науково-довідковим апаратом, а ще вести науковий пошук давніх карт із зображенням України у бібліотеках, архівах багатьох міст і країн, писати, досліджувати й публікувати результати своєї праці. У ці роки, власне, і розкрився її великий науковий потенціал.

Коли на початку 2010 року відійшов з життя Ярослав Романович Дашкевич, Марія Григорівна озвучила, що багато завдячує співпраці з професором і тій атмосфері наукової творчості та свободи, яку він створив у Львівському відділенні інституту.

Професора Дашкевича і Марію Григорівну Вавричин єднала справа організації відродження української історичної картографії. 6-7 жовтня 1998 р. Я. Р. Дашкевич та М. Г. Вавричин провели першу в Україні наукову конференцію з історії картознавства «Картографічна спадщина України», чим започаткували проведення серії міжнародних наукових конференцій: «Боплан і Україна» (Запоріжжя, 12-13 жовтня 2000 р.), «Картографія та історія України», присвячена 400-річчю від народження Ґійома Левассера де Боплана (Львів, 20-21 листопада 2000 р.), «Соціотопографія України» (Львів, 17-18 жовтня 2002 р.).

Конференції мали міждисциплінарний характер, у них брали участь історики, картографи, географи, архітектори, археологи, бібліографи, мовознавці, архівісти, геодезисти, працівники державної картографічної служби, геодезичних підприємств, видавництв.

Лише за 1997-2010 рр. Марія Вавричин упорядкувала низку збірників статей: «Боплан і Україна» (Львів, 1998), «Картографія та історія України» (Львів, 2000), «Історичне картознавство України» (Львів, 2003), «Історична топографія та соціотопографія України» (Львів, 2006), «Silva rerum» (Львів, 2007).

Вона брала участь у роботі багатьох наукових конференцій: «Military cartography of the Baltic region countries from the 16th to the 20th century» (Торунь, 1994), «Запорозьке козацтво в пам’ятках історії та культури» (Запоріжжя, 1997), «Бальтазар Гакет –дослідник Південно-Східної Європи» (Львів, 1997), «Kartografia Galicji 1772-1918» (Перемишль, Львів, 2001), «XXI Ogólnopolska konferencja historyków kartografii» (Перемишль, Львів, 2001), «Перемишль і Перемишльська земля протягом віків» (Перемишль, 2002), «Лемківщина в 1939-1947 р. Війна, окупація, виселення» (Краків, 2010) та цілого ряду інших. Зокрема, була також активним учасником щорічних наукових конференцій, що їх організовували Комісія книгознавства і бібліографії, Археографічна та Історична комісії НТШ, членом якого стала відразу після відновлення діяльності НТШ в Україні.

Марія Григорівна доклала багато зусиль для відродження історичної пам’яті про Лемківщину – українську етнічну землю, її Батьківщину. Вона видала історичні нариси про рідне село – «Село Мшана на Лемківщині», який мав декілька перевидань та «Завадка Риманівська» (Львів, 2006 р.). Перелік статей М. Г. Вавричин про Лемківщину є вагомий, між іншими: Про переклад Іваном Прислопським Псалтиря лемківською говіркою у ХVIII ст., «Іван Прислопський – виходець з Лемківщини», про діяльність Юліана Тарновича як редактора газети «Наш Лемко», про видатного вченого, письменника, дослідника історії Лемківщини і педагога Олексія Торонського, вона виявила і опублікувала метрику народження автора музики до гімну України композитора Михайла Вербицького, статті про діяльність Лемківської комісії Товариства «Просвіта». Регулярно писала інформації про важливі події Львівського товариства «Лемківщина», а також повідомлення про наукові конференції, присвячені дослідженню Лемківського краю до «Лемківського календаря», інших видань.

Протягом тривалого часу виконувала обов’язки секретаря товариства. Вона була шанованою і бажаною у лемківському товаристві. Зібрала велику бібліографію праць про Лемківщину та фахово підібрану колекцію книг. Була укладачем і консультантом у виданні карти Лемківщини, автором історіографічних нарисів з історії найзахіднішої історичної української землі, її тривожної історії у ХХ ст., навіть розпочала писати «Історію Лемківщини», завершити яку не судилося.

Дослідження М.Г. Вавричин з історичної картографії та праця над відновленням пам’яті про Лемківщину – українську етнічну землі, звідки була родом, залишились цінним науковим доробком для сучасного і майбутніх поколінь українців.

Підготувала Надія Халак,
для Західної інформаційної корпорації

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-02-20 11:53 :16