п'ятниця, 2 грудня, 2011, 10:43 Львів
Ми не єдині жертви афер Слюсарчука
Юрій Бобало
Юрій Бобало

Скандал, який розгорівся навколо імені професора Андрія Слюсарчука, отримав своє продовження. У Львівській політехніці з посади завідувача кафедри інформаційних систем та мереж звільнено професора Володимира Пасічника. Про причини цього кроку – у розмові з ректором НУ «Львівська політехніка» Юрієм Бобалом.

– Чому професора Пасічника було звільнено з посади?

– Справді, професора Володимира Пасічника звільнено з посади завідувача кафедри інформаційних систем та мереж. Я запросив його до себе і запропонував звільнитись із займаної посади у зв’язку з подіями, які описані газетою «Експрес». Він це сприйняв нормально, з розумінням, та написав заяву на звільнення.

– Розкажіть детальніше про роботу Андрія Слюсарчука, і як сталося, що на роботу в університет взяли такого неоднозначного викладача?

– У процесі реорганізації Інституту новітніх технологій та управління ім. Чорновола у 2010 році викладачі та студенти цього закладу перейшли у Львівську політехніку. Слюсарчук працював у тому інституті на посаді професора не один рік, тому він перейшов на роботу до Львівської політехніки разом з іншими працівниками. Приєднання Інституту імені Чорновола до структури Львівської політехніки тривалий час вирішувалося у Міністерстві освіти та науки. Однією з гарантій у цьому процесі було працевлаштування викладачів.

Що на той час було відомо про Слюсарчука?

– Я дізнався про нього тоді, коли почав розглядати скарги від батьків одного зі студентів. Тоді була створена спеціальна комісія із виселення Слюсарчука з гуртожитку Львівської політехніки. Це був 2006 рік. Після того я ним не цікавився.

– Чи мав право Слюсарчук, як викладач іншого ВНЗ, мешкати у гуртожитку Політехніки?

– Відповіді на питання, хто його поселяв у гуртожиток, не знайшла ні спеціально створена комісія, ні я особисто! Минув 2007 рік, почався 2008-ий, а Слюсарчук «виселявся» з місяця на місяць. Примусово виселити його ми не могли, адже це заборонено існуючим житловим законодавством. Такі підстави надає тільки рішення суду, виконати яке може лише виконавча служба.

У 2008-му році ми почали поселяти в цю кімнату студентів. З того часу і почалось незрозумілі речі… За заявою Слюсарчука була відкрита кримінальна справа про пограбування цієї кімнати. Слідчі встановлювали, хто пограбував її: було вилучено кватирку із вікна як речовий доказ. Кримінальна справа затягнулась. У зв’язку з цим ми не мали права відкрити цю кімнату. І не маємо права цього зробити і зараз, адже її опечатано.

– Які враження складалися при спілкуванні зі скандальним тепер професором?

– Враження може скластися із атмосфери, яка формується навколо людини. Можна і не знати людину особисто, але те, що про неї пишуть чи говорять, може призвести то того, що вже підсвідомо людина сприймається такою, якою її подають. Однак з цієї точки зору я ніколи серйозно Слюсарчука не сприймав, говорячи йому відверто: «Андрію Тихоновичу, я не сприймаю вас як людину, яка має феноменальні здібності». Але навколо цього викладача був настільки потужний інформаційний ажіотаж, що повірити у таку феноменальність довелось дуже багатьом.

Я також запитую, звідки взялось про цю особу стільки публічної інформації: трансляцій по радіо, телевізійних передач по центральних каналах, Указ президента Ющенка «Про створення Інституту мозку в Україні». Такий комплекс впливає на ставлення до самої людини і на її оцінку.

Зараз, коли відкриваються нові і нові факти у діяльності Слюсарчука, бачиш усе з іншої точки зору. Принаймні, Львівська політехніка протизаконних дій не вчиняла. Він був оформлений на роботу на підставі диплома доктора наук та атестату професора. У Львівській політехніці Слюсарчук пропрацював короткий період: із 3 вересня 2010 року до 30 червня 2011-го. Був звільнений 1 липня 2011-го у зв’язку із закінченням строку трудової угоди.

– Чи мав Слюсарчук ще й викладацькі години і виконував обов’язки викладача?

– Так, він мав ще викладацьке навантаження. Він читав лекції, ходив до студентів, і це перевірялося. Я говорив на цю тему з професором Пасічником, адже ми бачили, що Слюсарчук має навантаження. Разом із тим, більшість свого часу він перебував у Києві, часто буваючи у Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту, «вибиваючи», напевно, документи на створення Інституту мозку. Власне, я цікавився, як при такому завантаженні він ще може читати лекції?! Тому і зробили перевірку…

– Чи відповідає дійсності оприлюднена інформація про вашого сина, який працює на кафедрі під керівництвом Володимира Пасічника?

– Так, мій син працює на цій кафедрі вже близько 15-ти років, після захисту кандидатської дисертації. На кафедрі він працює за сумісництвом на 0,5 ставки. Жоден із працівників кафедри не скаже, що через нього хтось може вплинути на батька. І навпаки – я не берусь впливати на роботу кафедри через сина.

– Чи має відношення Слюсарчук до наукової роботи, яка отримала державну премію?

– Наукова робота «Комплекс освітніх інформаційних технологій подання, запам’ятовування та опрацювання надвеликих об’ємів інформації для процесів навчання» була висунута на державну премію в галузі освіти колективом кафедри ІСМ. Кафедра сформувала авторський колектив у складі 4-х осіб: Пасічника В. В., Нікольського Ю. В., Слюсарчука А. Т. і Червоного О. П. Для вивчення питання дольової участі Слюсарчука та Червоного у виконанні роботи була створена комісія із авторитетних вчених, яка встановила: «вклад Слюсарчука А. Т. та Червоного О. П. у роботу, яка була подана на державну премію, полягає в їхній безпосередній участі у проведенні досліджень в рамках натурних наукових експериментів із запам’ятовування та відтворення інформації».

Основна частка цієї роботи (90%) це був вклад Пасічника та Нікольського. Як видно з пояснень Пасічника, цю роботу вони почали ще у 1978 році, а Слюсарчук приєднався до неї у 2007 році. Вони справді тривалий час співпрацювали. Їхня робота почалася ще з Інституту імені Чорновола, де Пасічник працював на посаді завідувача кафедри.

Комісією було взято пояснення від Пасічника. З його слів, науковий вклад у науковій роботі, яка подавалась на конкурс державної премії Слюсарчука, становить 7%, а Червоного – 3%.

– Існує інформація й про інші звільнення у Політехніці.

– Молодший науковий співробітник О. Червоний, який перебував у відпустці два тижні, вийшовши на роботу, сам написав заяву на звільнення. Інший працівник Нікольський півтора місяця тому переніс важку онкологічну операцію. На даний час, якщо я не помиляюсь, він перебуває на лікарняному, а тому його питання остаточно не вирішено.

– Чи перевірялась достовірність документів, наданих Слюсарчуком під час оформлення на роботу?

– Документи, представлені Слюсарчуком, – диплом доктора наук та атестат професора – не викликали жодних підозр. Тим більше, їх достовірність була підтверджена головою ВАК паном Мачуріним.

Якщо відверто, тенденція таких перевірок виникла останнім часом, коли на Львівщині було виявлено посадовця з фальшивим дипломом. До того часу такі перевірки були зрідка. Зараз – це масове явище. В Політехніку приходить інколи 20 листів щомісяця із запитом перевірити правдивість того чи іншого диплома.

Слюсарчука не працевлаштовували, поки він не надав копію трудової книжки. Пригадується, він навіть влаштував істерику у відділі кадрів: тупав ногами, показував посвідчення радника віце-прем’єра, погрожував і навіть лаявся… Але це не впливало на нас, бо обов’язковим документом при прийнятті на роботу є довідки з офіційного місця роботи. Йому було поставлено чітку вимогу: допоки такої довідки не буде, про оформлення на роботу не йтиметься. Пізніше Слюсарчук прийшов із трудовою книжкою, в якій було зроблено запис, що він є радником віце-прем’єра і держслужбовець 6-го рангу.

Скажу навіть більше. Слюсарчук просився на роботу до Львівської політехніки вдруге. Знову хотів працевлаштуватись у нас за сумісництвом. Але ми вже відчували, що ця людина фальшивить. Тим паче, що він не хотів надати копію трудової книжки і довідку, виписану з основного місця роботи. Зазначу, що попередній трудовий договір також був за сумісництвом.

– Чи не виникало відчуття, що Слюсарчука лобіює хтось із високопосадовців Міністерства освіти?

– Процедура оформлення Слюсарчука на роботу проходила законно. Якщо б при цьому виникали якісь нюанси, то, напевно, хтось би намагався їх залагодити.

– І все ж…

– … (мовчить – прим. журналіста)

– Розкажіть детально про подання Слюсарчука на державну премію.

– Зазначу, що членами колективу, який висуває наукову роботу на державну премію, може бути будь-хто: академік, професор, доцент і навіть людина без наукового ступеня. Були випадки, коли державну премію отримували звичайні інженери.

У процедурі подання роботи на державну премію є чітка ієрархія. Не обов’язково, щоб ця команда була з одного ВНЗ. Тобто, це група науковців, яка певний час працює над розробкою та дослідженням тієї чи іншої теми. Потім вони подають цю роботу на державну премію. Таке питання виноситься на засідання кафедри, де проводиться його обговорення та експертиза. Після цього все це оформляється протоколом та подається Вченій раді інституту, яка дотримується аналогічної процедури: обговорення та рішення, яке приймається відкритим голосуванням. Виписка із Вченої ради інституту іде на обговорення Вченої ради університету. Директор інституту, який проводить засідання Вченої ради інституту, виступає та обґрунтовує, чому ця робота виноситься на конкурс державної премії. Саме така процедура була абсолютно збережена. Ми ніяких претензій до самого процесу не мали. Крім того, політехніки брали участь у двох авторських колективах на здобуття державної премії в галузі освіти.

– Підстав не підписувати подання на премію не було?

– Підписати рішення Вченої ради – це не право, а обов’язок. Хочу я цього чи не хочу, я змушений підписати.

– Чи підлягає таке подання оскарженню чи ректорській перевірці?

– Якщо виникають сумніви, це можна зробити до винесення ухвали Вченої ради. Поставити таким чином під сумнів усю роботу кафедри та Вчених рад інституту та університету я не мав права, адже відповідних підстав на це не було.

Як правило, такі роботи – вузькоспеціалізовані дослідження. Знайти того, хто б це перевірив в інституті, реально вивчивши роботу, і дав висновок – важко. Основну відповідальність несе кафедра. Кафедра знає роботу, знає, хто є авторами. Тому кафедра і виносить відповідне рішення, яке й стає базовим.

Щоб дати детальніше розуміння цього процесу, варто повернутися до атмосфери, в якій відбувались ці події. Два роки тому Пасічник та Нікольський отримали державну премію у галузі науки та техніки. Не могли ж ми піддати сумніву рішення тодішнього комітету з присудження тієї премії. Слюсарчук вже у той час публічно демонстрував досліди із запам’ятовування надвеликих об’ємів інформації та їх відтворення. Кафедра подавала цю роботу як поєднання теорії і практики.

Сьогодні, на жаль, через ганебну діяльність Слюсарчука, не побоюсь такого слова, на Львівську політехніку впала тінь. Вважаю, що ми – не єдині жертви афер Слюсарчука. Кафедра нейрохірургії також стала жертвою великого обману. Жертвою такого обману стало українське суспільство.

– Дехто пробує прив’язувати Львівську політехніку як співучасника професора Пі...

– Правильно розділяти окремо університет та кілька певних осіб, які за межами університету організували такі речі, до яких Львівська політехніка стосунку не має. Інша справа, експерименти, якими займались Пасічник, Слюсарчук, Нікольський. Вони є їхніми особистими доробками, а не доробками університету. І проходили вони не на нашій технічній базі.

– Чи часто доводилося особисто вам зустрічатися зі Слюсарчуком?

– Кілька разів бачив тоді, коли брав на роботу працівників Інституту імені Чорновола, його у тому числі.

– Чи були юридичні підстави звільняти Пасічника або інших працівників Львівської політехніки?

– Юридичних підстав не було – Пасічник сам написав заяву на звільнення. Підстави могли виникнути у тому випадку, коли слідство чітко встановить, що він є співучасником тих чи інших махінацій Слюсарчука.

– Хто стане керувати кафедрою замість Пасічника?

– Вже є кандидатура, яка буде виконувати обов’язки Пасічника. Це науковець з іншої кафедри.

Розмовляла Ната Базевська, для Західної інформаційної корпорації

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-11-21 03:28 :11