Новини » Львів 2 лютого, 2010, 15:15
Отримати країну і «получіть удовольствіє»

А знаєте, і справді деколи хочеться «снять с себя это, ну, как это называется... короче... найти способ получить удовольствие».

Такво розлягтися вигідно на канапі, узяти прекрасного, великого українського поета Чехова і почитати щось високе. Наприклад, «Человека в футляре»: «у этого человека наблюдалось постоянное и непреодолимое стремление окружить себя оболочкой, создать себе, так сказать, футляр, который уединил бы его, защитил бы от внешних влияний. Действительность раздражала его, пугала, держала в постоянной тревоге, и, быть может, для того, чтобы оправдать эту свою робость, свое отвращение к настоящему, он всегда хвалил прошлое и то, чего никогда не было».

Або «Палату №6»: «Речь его беспорядочна, лихорадочна, как бред, порывиста и не всегда понятна, но зато в ней слышится, и в словах, и в голосе, что-то чрезвычайно хорошее. Когда он говорит, вы узнаете в нем сумасшедшего и человека. Трудно передать на бумаге его безумную речь. Получается беспорядочное, нескладное попурри из старых, но еще недопетых песен».

Листи краще не читати, бо можна натрапити на таке: «Уважаемая Лидия Алексеевна, отродясь я не писал стихов» (29 апреля 1892 г. Л. А. Авиловой).

Але, якщо Ганця, яка обіцяла всюди за своїм шефом підмітати, має іншу думку, то нема на те ради. А оскільки, цитуючи знову Чехова, «о падших женщинах я не могу говорить так же хладнокровно, как об этих стульях», то скажу просто: Ганцю! Ти наш найкращий ге-ноцид! І ге-нофонд тоже.

Літературні дебати

Наша Юльця виявилася теж тонким цінителем Чехова, і душа її не змогла змиритися, що його назвали поетом. Та ще й українським. Звичайно, він поетом не був. Так само, як і Есхіл – улюблений поет Тимошенко. Хоча в чеховських описах природи більше поезії, ніж у ямбах Есхіла. Та й не український він письменник, а лише хохол за походженням, що й підтверджують численні цитати.

Але пристрасть, з якою Юльця розвінчувала черговий ляпсус Януковича, була надто перебільшеною. Дуже сумнівно, що вона може похвалитися кращими знаннями в літературі. А ще дуже сумнівно, що будь-які культурницькі ляпсуси здатні негативно вплинути на електорат. Особливо, якщо той електорат і сам далеко не втік.

Комсомольські прожекти

Побував молдаванин в зоопарку, повернувся, його розпитують, що він там бачив. Каже: «Бачив зебру». – «Яка ж вона?» – «Та така, як мій жеребець, тільки в смужку. А ще бачив жирафу». – «А вона яка?» – «Та така, як мій жеребець, тільки шия довша. А ще я бачив удава». – «А той який?» – «Ну, ти бачив мого жеребця? От те, що в нього між ногами, – на місці. А самого жеребця нема».

От ви бачили Тигипця? Усе в нього ніби на місці, а – не жеребець. Оно скільки часу Юльця підбиває клини, а він ні бе, ні ме, ні кукуріку. Як на мене, то вона даремно робить йому реверанси. Бо Тигипцьо не той, за кого себе видає. Це старий комсомолець з комсомольськими поглядами і міна уповільненої дії. Хочете почути його думку про державну мову? Ось вона.

«Если мы говорим о, скажем, той же языковой проблеме, то мы её никогда не решим. Более того: мы всегда будем формировать пятую колонну на Юго-Востоке, если будем её решать так, как мы до этого решали.

Дайте возможность регионам свободно выбрать свой региональный язык! Но при этом государственных чиновников заставьте говорить на двух языках. До экзаменов...

А через десять лет получите абсолютно другую страну: двуязычную и двукультурную... Но нельзя людей ломать» (24.01.2010, на каналі ТВі).

І це говорить чоловік, який нібито проти федералізації? Який хоче такими ідеями об’єднати Україну?

Цікаво, що українізація Сходу і Півдня, за його словами, загрожує формуванням п’ятої колони. Чому ж та п’ята колона не сформувалася, коли нас насильно русифікували? І як собі уявляє Тигипцьо оту регіоналізацію? Виходить, що весь козацький край має стати російськомовним?

Про двокультурну країну взагалі смішно. Російськомовної культури у нас нема взагалі, хоча були усі умови для її розвитку. Ми маємо кацапське телебачення, кацапську попсу і кацапсько-єврейський гумор на телебаченні. І це культура? Бо літератури нема, окрім авторів масового чтива, які переважно у Росії й друкуються.

Тигипцьо не має в собі нічого українського, навіть зі зрусифікованим прізвищем змирився. А комсомольська юність так просто не вивітрюється.

Про хохла Пахла

Ось і Нікалай Азаров в юності пройшов важку школу вуличних бійок і боротьби за виживання. Бувало, хильне сто грам і пірнає у спогади: «Вы всегда паинькой в жизни были? Да? А вот я… в семнадцать лет элементарно мог за драки, участие в которых я принимал очень часто, попасть за решетку».

Е-е, було-було... Це ще у ті часи, коли ані Азарова не було, ані Колі Дапашливы, а був собі простий пацан – Колян Пахло. Міг і в рило дати, і кишені потрусити в того, хто посмів забрести на їхній район. А коли вже в люди вибився, то свій вуличний досвід зі збору податків переніс на всю країну. Азаровщина називалося. А якби жінчиної хвамілії не взяв, то, може б, і Пахлавою назвали.

Навернення блудного синочка

Тасьо Чорновіл прозрів. І висповідався. Вже він не з Януковичем. Але все одно з ностальгією згадує ті чудові часи, коли вони були разом і їм було файно. Так що скоро Тасьо з’явиться на нашій клюмбі знову і буде кликати нас у нове світле майбуття.

Як казала Ганця, «у нас була проблема з Чорноволом, але зараз цю проблему знято». Ба й справді: небачений гепі-енд! І проблема вирішена, і людина жива. Бігме – таки рухаємося в Європу.

От тільки цікаво, коли ця проблема з Чорноволом виникла? Чи не тоді, як він почав відрізняти яйця від акумулятора?

Перепрошую, чи пані часом не курва?

Проституція у нас ніби й не дозволена, але процвітає.

Нє, я не маю на оці Литвина. Він же ж робить це з переконання. За покликом душі, хоча «гримасы его странны и болезненны» (А. Чехов). І дуже всі литвинівці нервують, коли у них коментар стосовно Луценка беруть. Починають сіпатися, гейби яку болячку підчепили. Видно, контакт пройшов без контрацепції. Траскають дверима перед самим носом і гнівно супляться, а на додачу переходять на общєпонятний.

Мабуть, ще не скоро наші повії забалакають українською. Це, певно, тому, що клієнти такі. А попит диктує пропозицію.

Пацієнти палати №6

О, давно я ніц про Ромця Козака не чув. Аж гульк! Політпартія «ОУН» прокинулася від сплячки і вустами Ромцьового кумпля і теперішнього партайґеноссе Віталія Цаповича закликає виборців голосувати «проти всіх». Мовляв, «голосуючи проти обох кандидатів у другому турі виборів, ви голосуєте за справді самостійну і соборну Українську державу, проти всіх її ворогів, запроданців і українофобів. Це єдино правильна, бандерівська позиція».

Ми ще пам’ятаємо, як ця іграшкова ОУН у 2004 р., висунувши кандидатом у президенти Ромця Козака, разом з Д. Корчинським, О. Базилюком та Б. Бойком забезпечувала виборчі комісії членами та спостерігачами на користь В. Януковича, масовими тиражами видавала антиющенківські листівки, плакати та двомільйонний наклад «Меморандуму российского клуба» на підтримку В. Януковича. Цікаво, що після Помаранчевої Революції Ромцьо плавно осів у тепле кріселко в одному з державних комітетів уряду Ю. Тимошенко.

А Цапович за часів Помаранчевої Революції виконував на Прикарпатті ту саму роль, що й Ромцьо – у судовому порядку намагався заперечити результати президентських виборів у п’яти прикарпатських виборчих округах. Після перемоги Ющенка Цапович присвятив себе боротьбі зі «Свободою», а зараз знову при ділі.

А де ж у нас справжні ОУНівці? Стулили писок і мовчать?

Не далеко втекла від липової ОУН і Львівська обласна організація УНП, яка закликає прем’єр-міністра «втілити ініціативу Президента України в життя, забезпечивши виконання його указу про надання воїнам ОУН-УПА статусу «учасників боротьби за незалежність України».

Що це, як не добре проплачена провокація? Ясно, що до виборів ніхто нічого подібного робити не буде. А тоді що? Закличете не йти голосувати? Кульпарків за вами ридає.

Ну і як нам з таким геноцидом і генофондом жити?

Репетиція грози

А видите, як попустило? Як тільки під Ющенком стілець загойдався донецька влада відразу й продемонструвала, з ким вона і чия вона, розігнавши учасників вшанування Героїв Крут.

Діяли донецькі мєнти за російським зразком. Так само брутально і неприховано. Даби другім нє било повадно! І щоб задемонструвати свою силу та рішучість.

Висуньте голову у вікно і прислухайтесь. Вони вже йдуть.

«Ті самі гострі, лихі очі, та сама сліпа неодержима сила, та сама людська стихія. Щось елементарне, первісне, що колись давно вже було пережите людством. Це навіть не орди, що йшли тисячу літ тому з сходу на захід; то були більш організовані і не такі дикі маси. Ще либонь далі в віках треба шукати аналогій, коли людство було розпорошене, без жодного громадського ладу, переливалось сліпою стихією з місця на місце, як овеча отара під чиєюсь пугою або як сарана, що суне за вітром хмарою і все по дорозі обертає в голу і дику пустиню Так... це навіть не вівці. Це – сарана».

Так писав у 1918 р. видатний українець Петро Стебницький.

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-09-18 06:38 :39